Львівський автобусний завод (ЛАЗ) ID: 136
Львівський автобусний завод ─ завод-гігант, промисловий бренд Львова ─ створене у 1945 році підприємство з виробництва автобусів і тролейбусів міського, приміського і міжміського сполучення та запасних частин до них. Станом на 2023 рік, виробництво на заводі не діє, частина корпусів демонтована або перебудована зі зміною функції.
Контекст
Після Другої світової війни автобусний транспорт набув особливого значення повсюди у світі. Його розвиток пов'язували з ідеями відбудови, модернізації, технологічного прогресу та зростання мобільності. Багато міст у повоєнні десятиліття збільшують свою площу через розбудову масового житла та індустріальний розвиток, а отже потребують швидкого і зручного переміщення робочої сили і мешканців. На противагу ранішому акценту на трамваї як символі модернізації, тепер саме автобус уособлював досяжність віддалених закутків. Багато міст переплановують саме із акцентом на автотранспорт і величезні інвестиції у шосейні дороги. Радянський союз відповідав цим трендам, але із суттєвою поправкою. Якщо у США та країнах Західної Європи особистий автомобіль все більше стає нормою життя, у СРСР досяжним для пересічних людей автомобільним транспортом був саме колективний засіб пересування ─ автобус.
Розміщення автобусного заводу саме у Львові було частиною планів повоєнної індустріалізації західних областей України, їх інтеграції в економіку СРСР та планову систему з її численними виробничими та технологічними зв'язками. Оскільки Львів є радше географічно віддаленим від великих покладів корисних копалин, розвиток важкої індустрії тут не виглядав доречним. Але оскільки місто було розвиненим центром освіти, це стало підґрунтям для розвитку нових галузей ─ машинобудування та приладобудування (поряд із традиційними для міста галузями індустрії з переробки продуктів сільського господарства). Водночас розташування близько до західного кордону відкривало кращі можливості обміну та запозичень, а також змагання із іноземними виробниками машин. Копіювання і вдосконалення зразків, змагання і гордість, експансія на простори Радянського Союзу та соціалістичного табору стали вагомими темами, про які згадують у контексті ЛАЗу. Автобуси стали символом мобільності та проникнення у найвіддаленіші куточки: це і вже згадане перевезення робітників до заводів, але також і розвиток масового туризму ─ характерна риса повоєнних десятиліть.
Історія
Організаційний етап створення автобусного заводу у Львові відкрила постанова ДКО СРСР № 7133 від 13 грудня 1944 року "О развитии промышленности города Львова". Навесні 1945 року РНК СРСР приймає постанову "Про відбудову та розвиток промисловості, транспорту та міського господарства Львова" та розпорядження №8033-Р "Об обеспечении строительства Львовского автосборочного завода Наркомсредмаша".
Ці документи закладають основи та забезпечують заходи для будівництва автоскладального заводу у Львові, який отримує будівельний майданчик площею 15 га.
1946 року Державний проектний інститут середнього машинобудування (Гіпросередмаш) затверджив проектну документацію Львівського автоскладального заводу, а будівельна організація УНР-120 почала роботи.
1947 року в нових корпусах встановили японські верстати відібрані на базі трофейного обладнання в Іркутську та почалося виробництво деталей та вузлів для автонавантажувачів.
26 квітня 1949 року постановою Ради Міністрів СРСР Львівському автоскладальному заводу наказано освоїти виробництво електромобілів та автобусів, а підприємство отримало назву "Львівський автобусний завод імені 50-річчя СРСР".
До 1955 року освоїли виробництво автокранів (АК-32, ЛАЗ-690), електромобілів (НАМИ-ЛАЗ-750, НАМИ-ЛАЗ-751), причепів (ЛАЗ-729, ЛАЗ-712, 1-АМП-3, ЛАЗ-742-Б, ЛАЗ-730) та фургону ЛАЗ-150-Ф. З Москви передали креслення автобусу ЗІС-155 та завезли обладнання.
17 серпня 1955 року на розширеному засіданні технічної ради заводу було запропоновано створити нову модель пасажирського автобусу. Конструктори дослідили та випробували спеціально закуплені з цією метою зразки тогочасних європейських автобусів "Magirus", "Mercedes" та "Neoplan".
12 лютого 1956 року з експериментального цеху Львівського автобусного заводу виїхав дослідний зразок міського автобуса ЛАЗ-695. В моделі було застосовано компонування з поздовжнім розташуванням двигуна ззаду та несучу основу, залежна ресорно-пружинна підвіска коліс. Тонкі віконні стійкі кузова зі зсувними кватирками, вбудоване в радіусні скати даху скло надавали автобусу "повітряного" вигляду.
Перші зразки автобуса розійшлися по автопарках СРСР з метою прискорення дорожніх випробувань.
У 1957 році відбулася конференція присвячена узагальненню досвіду експлуатації ЛАЗ-695 у 62 автопарках. У серійне виробництво пішла модифікація з індексом «Б» (загалом існувало сім прототипів автобусів).
1958 року з конвеєра зійшла 1000 автобусів ЛАЗ-695Б. Ця модель отримала Гран-прі на міжнародній виставці у Брюсселі, Золоту медаль і Диплом пошани у Ніцці.
Сімейство 695 ─ модель-довгожитель. Автобуси з таким індексом вироблялися понад півстоліття. Однак на практиці машини, створені між 1956 та 1960 роках, не мали практично нічого спільного зі своїми нащадками. Відповідно до системи індексації автомобільної промисловості СРСР, Львівський автобусний завод отримав діапазон індексів з 690 по 699. Таким чином, при глибоких і суттєвих модернізаціях моделей їм залишали старі номери, додаючи лише одну нову літеру. Спільним у 695 до 1993 року залишалися додаткові двері, розташовані з правого боку передньої панелі кузова, які відкривалися назовні. Це дозволяло швидко перепрофілювати машину в санітарну.
У 1963 році на базі кузова ЛАЗ-695 випустили першу партію тролейбусів.
Одночасно з проєктуванням міського автобусу конструктори ЛАЗу працювали над туристичною та міжміською версіями.
1959 року другий прототип автобуса ЛАЗ-697 "Турист" експонувався на Міжнародній виставці в Марселі.
У 1960 році був створений подовжений варіант туристичного автобуса ─ ЛАЗ-699 "Карпати".
На середину 60 років ХХ століття Львівський автобусний завод зосередився на серійному виробництві автобусів сімейства ЛАЗ-695, ЛАЗ-697 і ЛАЗ-699, які мали великий ступінь уніфікації між собою. Це дозволяло знизити собівартість, спростити та пришвидшити виробництво, підвищити надійність.
ЛАЗ співпрацював з науково-дослідними установами СРСР. Так, Інститут електрозварювання АН УРСР розробив технологію зварювання каркасних конструкцій у вуглекислому середовищі, а спільно з Центральним науково-дослідним автомобільним та автомоторним інститутом (НАМІ) розробили гідромеханічну коробку передач.
1963 року почався випуск гідромеханічної коробки передач ЛАЗ-НАМІ "Львів".
Конструктори автобусного заводу у 1960 році почали роботу над модифікацією автобуса для космічної програми СРСР на основі ЛАЗ-695Б. Машині зробили антикорозійне покриття та повністю переробили інтер'єр. У салоні з'явилось величезне крісло для космонавта, яке підганялось під габарити скафандра, встановили окремі крісла для персоналу та лікарів, вмонтували телефон, радіо, засоби спецзв'язку, кондиціонери, кінокамери.
Львівський автобусний завод створював не лише серійні автобуси, які перевозили кожного третього пасажира СРСР. На заводі будували концепти.
Перші серед них ─ моделі туристичних автобусів підвищеної комфортності "Україна-1" та "Україна-2" ─ були продемонстровані у липні та жовтні 1961 року. Салон з кріслами "літакового типу", розсувним дахом, системою вентиляції без протягів, гардеробом та туалетом було розраховано на 36 або 28 пасажирів. Вражаючою була й конструкція: пневматична підвіска і телескопічні амортизатори двосторонньої дії, гідропідсилювач керма і пневмогідравлічний привід гальм, електропневматичний привід КПП і ручне гальмо, новий V-подібний двигун ЗІЛ-130 та 5-ступінчаста синхронізована коробка передач. "Україна-2" демонструвалася на ВДНГ у жовтні ─ листопаді 1961 року.
22 січня 1971 року указом Президії Верховної Ради СРСР за дострокове виконання завдань п'ятирічного плану, за вдосконалення технології виробництва та досягнення високих техніко-економічних показників завод нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
20 квітня 1974 року з головного конвеєра зійшов 100-тисячний автобус.
Із 1978 року починається серійний випуск нового автобуса ЛАЗ-4202 та його модифікацій, які мали замінити ЛАЗ-695Н, ЛАЗ-695Р та ЛАЗ-699Р. Це був перший після довготривалої перерви дизельний автобус.
Територія ЛАЗу
1979 року завершено будівництво нового головного корпусу. Його площа удвічі перевищувала всі наявні площі заводу.
З інтерв'ю з колишнім співробітником:"…в 74-му році в кінці, початку 75-го… вже велася дуже велика реконструкція, вводився в експлуатацію виробничий корпус площею сто тисяч квадратних метрів. …Порядку п'ятдесят тисяч квадратних метрів, значить, основну площу, займав цех малярка і цех дизельних автобусів. І був введений в експлуатацію цех складання і зварки кузовів. Теж він займав десь приблизно двадцять п'ять тисяч квадратних метрів. На тих же площах, там з часом десь до 1980-го року приблизно, ввели нову гальваніку, потім так звана мала малярка, на якій фарбували такі дрібні деталі, типу каркаса сидінь, різноманітні поручні. А в гальваніці наносили різні антикорозійні покриття і декоративні різні покриття … Практично на заводі велася весь час робота по заводу реконструкції по введені нових площ, по зміні технологій".
Наприкінці 70-х – 80-х років ХХ століття ЛАЗ ─ це 25 цехів на майже 70 га між вулицями Стрийська, Хуторівка та Персенківка, на які виходили прохідні. Серед цехів випуск основної продукції виконували цех ливарний, арматурний, механічний, ремонтно-механічний, гальванічний, цех дрібної штамповки кузовний, дизельних автобусів, зборки. Важливі допоміжні функції відігравали будівельний та залізничний цехи (до заводу було підведено дві колії залізниці). Більш своєрідним був цех товарів народного вжитку: "Крім того, за радянських часів кожне підприємство таке, як автобусний завод, мало ще свого роду навантаження. Воно мали випускати товари народного вжитку, так називали. Тобто автобусному заводу було доручено, і ми мали щось 32 види товарів різних. Туристичні столики такі в упаковці, вішалки, санчата" (інтерв'ю з колишнім технічним директором).
Люди
Борис Кашкадамов ─ директор Львівського автобусного заводу 1953 – 1966 рр.Василь Лихач ─ електрозварювальник, заслужений машинобудівник України
Віктор Осепчугов ─ головний конструктор Львівського автобусного заводу 1952 – 1958 рр.,
Володимир Москальов ─ заступник головного конструктора? нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня
Галина Федіш-Пивовар ─ бухгалтерка розрахункової групи
Григорій Сабат ─ головний конструктор
Ігор Малець ─ директор ВАТ "ЛАЗ"
Карп Атоян ─ головний конструктор
Микола Дутченко ─ керівник будівництва
Микола Корицький ─ інженер-технолог, заступник технічного директора
Михайло Дзядик ─ головний конструктор, заслужений машинобудівник України
Олександр Маслак ─ директор
Олександр Следь ─ директор Львівського автобусного заводу
Роман Пак ─ заступник головного технолога, головний технолог, заступник директора
Рубен Акопян ─ конструктор брав участь в модернізації автобусів сімейства ЛАЗ-695 – ЛАЗ-697 – ЛАЗ-699, розробці експериментальних моделей ЛАЗ-696 і ЛАЗ-
Степан Давидяк ─ голова правління, заслужений машинобудівник України
Юрій Фурманов ─ головний інженер
Ярема Скоропад ─ заступник головного конструктора, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 1998 року
Джерела
- Постановление ГКО СССР № 7133 "О развитии промышленности города Львова". 13 декабря 1944 г.
- Постановление Совета Министров РСФСР от 2 августа 1991 г. N 420 "О создании холдинговой компании "Автрокон – холдинг".
- Указу президента України від 15 червня 1993 року №210/93 "Про корпоратизацію державних підприємств".
- Перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 році.
- Розпорядження Про затвердження умов проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Львівський автобусний завод" від 21 серпня 2001 р. N 382-р.
- "Інформаційне повідомлення ФДМ України про проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Львівський автобусний завод", Відомості приватизації, 22 серпня 2001, 13-14.
- Інвестиційна програма виробництва вантажних автомобілів, автобусів, комплектуючих виробів і запасних частин до них закритим акціонерним товариством "Львівський автомобільний завод".
- "В сборочном цехе Львовского автобусного завода", За рулем, 1964, № 11, 2.
- "ЛАЗ-698 держит экзамен", За рулем, 1966, № 10, 5.
- "ЛАЗ-699 "Украина", За рулем, 1974, № 11, 10.
- "Львовский дизельный", За рулем, 1978, № 4, 2-3.
- "Модернизированные автобусы", За рулем, 1970, № 5, 15.
- "Турист", За рулем, 1960, № 11, 22.
- Аркуша В., "Наши дизельные", За рулем, 1985, № 4, 12-13.
- Асатрян Р.С., "Автобусо- и троллейбусостроение страны. Состояние и перспективы", Автомобильная промышленность, 1991, № 7, 1-3.
- Атоян К., "500 автобусов в год", За рулем, 1959, № 7, 3.
- Атоян К., "Для городских магистралей", За рулем, 1968, № 4, 9.
- Атоян К., "ЛАЗ совершенствуется", За рулем,1970, № 12, 6-7.
- Атоян К., "Львовские междугородные автобусы", За рулем, 1962, № 10, 12-13.
- Атоян К., "Модернизированные автобусы ЛАЗ", За рулем, 1962, № 1, 11-13.
- Афанасьев Л., "12 призов – наши", За рулем, 1967, № 7, 30.
- Голицынские автобусы, За рулем, 1990, № 11, 4.
- Зубчук Б., "Автобусы семилетки", За рулем, 1959, № 2, 14-15.
- "Идут испытания", За рулем, 1974, № 2, 7.
- Костик Е.Т., "Львовский автобусный завод в новых условиях", Автомобильная промышленность, 1995, № 7, 19-20.
- "Краткая биография автозаводов", За рулем, 1974, № 12, 20.
- Лифшиц Л., "Родине – к юбилею", За рулем, 1967, № 4, 4-5.
- Матвеев Е., "Четырнадцать автобусов с номерами "проба", За рулем, 1976, № 4, 10-11.
- Пашков В.И., Сидоренко С.Г., "Автомобильная промышленность за 1991 г. и девять месяцев 1992 г.", Автомобильная промышленность, 1993, № 3, 1-6.
- Плеханов И., "Автобусы сегодня", За рулем, 1969, № 11, 16-17.
- Титков А.И., "Автомобильная техника в ХІ пятилетке", Автомобильная промышленность, 1982, № 8, 1-5.
- Шугуров Л., "Газ вместо бензина", За рулем, 1985, № 3, 14-15.
- "Всупереч законам і судам", Вголос, 2006.
- Янкивский Д., Лягушкин А., Каукалов Ю., "Львовский автобусный завод и его троллейбусы", Пассажирский транспорт, 2018.
- "Львівський автобусний завод: інвестиційна війна за його майно почалася…", LexInform.
- "Немає підприємства – немає проблем", Вголос, 2006.
- Кобринович М., "Полярон та Кінескоп. Як територію колишніх львівських заводів перетворюють на житло", Твоє місто.
- "Підприємства на території "Автонавантажувача" можуть зняти з реєстрації", Zaxid.net.
- Родак К., "У Львові облаштують величезний хаб з ресторанами та офісами впритул до ЛАЗу", Zaxid.net, 2021.
- Севаневський М., "Українські ГМП — вони і в Африці…скоро будуть", Delo.ua, 2002.
- Бей Н.О., "Історія розвитку Львівського автомобільного заводу – одного з потужних виробників комунального транспорту в Україні", Історія науки і техніки, 2017, вип. 10, 20-30.
- "У Львові вирішили, що буде на місці колишнього автобусного заводу — Львівська міська рада", Львівська міська рада, 2021.
- Документація і література заводу ЛАЗ.
- Інтерв'ю з колекції "Індустріальні біографії міста", Міський медіа архів Центру міської історії.
