Традиційний торговельний простір "Кракідали"

Площа перед краківською брамою ще від часів раннього середньовіччя була торговою. Через цю площу до міста потрапляли товари, привезені Краківським та Волинським шляхами. Єврейський квартал, який розміщувався з іншого боку площі, поступово теж ставав частиною цієї великої торговиці. У ХІХ ст. Краківський ринок разом із прилеглими "єврейськими" кварталами був величезним торговельним комплексом, різні частини/ вулиці якого традиційно спеціалізувалися на різних видах товару. "Кракідали", як називали цей важливий простір львів'яни, функціонували і розросталися аж до середини ХХ ст. Як згадує львівський польський письменник Вітольд Шолґіня, у міжвоєнному Львові "Кракідалами називалася, принаймні за наших часів, не лише та видовжена площа Краківська, що простягалася від закінчення вулиці Гетьманської до закінчення вулиці Краківської, яка прямувала сюди від площі Ринок, але також значно ширший простір на північ, що охоплював групу інших площ і павутину вулиць, вуличок, завулків, подвір’їв та переходів в щільній забудові тієї найстарішої у своїх фундаментах частини давнього Львова" (Szolginia, 2011).

"Кракідали" поділялися на менші ринки. Львівський історик Адам Краєвський описував на початку ХХ ст. один із таких "кракідальських" підпросторів — торговище Опалки, розташоване на північ від Краківської площі на березі Полтви. Тут продавалися переважно різне дешеве сукно та вироби з тканин. На закупи сюди приходили "переважно слуги й господині з передмість. Ніхто не цікавився фабричною маркою чи модними фасонами: що було дешеве, те й було добре" (Krajewski, 1909, 46). Що далі на північ, то гіршими і менш вибагливими ставали прилавки продавців та вимоги покупців. На площі Теодора довгий час діяв лахмітницький ринок — тандета, який у ХІХ ст. перемістився ще далі на Місіонерську площу, впираючись у залізничну колію.

В другій половині ХІХ ст. Краківський ринок став першим зразковим торговельним місцем, упорядкованим завдяки ініціативі міської влади. У 1876 р. на площі Краківській віденська фірма звела велике залізне павільйонне приміщення, обладнане вентиляційною системою.

Радикальні зміни для Краківського ринку почалися з приходом радянської влади, яка вороже ставилася до стихійної торгівлі, називаючи таку діяльність незаконною спекуляцією. У 1944 р. базар із площі Ринок було перенесено на площу св. Теодора. На території "Кракідалів" низову торгівлю почали всіляко придушувати, толеруючи лише власне старий Краківський ринок. Однак масштабний продовольчо-речовий базар, який простягався від оперного театру до площі св. Теодора проіснував ще багато років, оскільки торгівля була єдиним способом заробітку для багатьох тисяч львів'ян. Лише наприкінці 1950-х років влада рішуче "врегулювала" торговельний простір "Кракідалів". Продовольчий ринок, який діяв на площі Теодора, перемістили на територію старого єврейського цвинтаря в районі вулиці Клепарівської (від 1947 р. там уже функціонував колгоспний "Центральний ринок"), передавши йому у спадок від "Кракідалів" назву "Краківський ринок". Барахолку з Краківської площі перенесли на стадіон "Торпедо", що на вулиці Золотій. На цій площі залишилися лише нечисленні фанерні торговельні ятки, відомі під збірною назвою "Блакитний Дунай" (Михалик, Лемко, 2009, 63–64). У 1990-х роках там з'явився новий ринковий простір "Добробут", який доволі сильно розширився, продовжуючи традиції "Кракідалів".