...

Вул. Сулими, 1 – стадіон СП “Сільгоспмаш”

ID: 2166

Розташований у колишньому промисловому районі Богданівка, в західній частині міста. Має два входи: головний з боку вулиць Народної та Сулими, другий – з вул. Любінської. Окрім футбольного поля з трав’яним покриттям, має ще ґрунтові ігрові майданчики, легкоатлетичні доріжки, адміністративний корпус. Частково збереглися залишки трибун. Стадіон збудували у 1929–1934 рр. для Робітничого спортивного клубу (Robotniczy Klub Sportowy RKS). З кінця 1940-х рр. – стадіон заводу “Сільмаш”. Сьогодні перебуває в незадовільному стані. Належить СП “Сільгоспмаш”.

Історія

Будівництво спортивного об’єкта РКС розпочали в 1929 р., коли клуб отримав від магістрату дозвіл на володіння навколишньою занедбаною територією  (Górski, 1985, 10; Lwów i Wilno, 1997, 89). Завдяки зусиллям братів Тадея та Броніслава Дробутів (Tadeusz Drobut, Bronisław Drobut), міська рада віддала ці наділи спортсменам-робітникам, а не заможнішому львівському клубові “Лехія” (Lwów i Wilno, 1997, 89). РКС виник у 1921 р. та об’єднав здебільшого залізничників, а також ремісників, що мешкали на Богданівці (Krótki rys, 36). Зведення стадіону клуб проводив самотужки на кошти пожертв, оскільки жодних державних дотацій не мав. Завершили будівництво 1934 р. та встановили трибуни, закуплені у міста після проведення у Львові матчу Польща – Румунія (Górski, 1985, 23).

Уже 1935 р. РКС переміг на цьому стадіоні у робітничому чемпіонаті Польщі (Lwów i Wilno, 1997, 89). У цьому ж році членом клубу став Казимир Ґурський (Kazimierz Górski), найуславленіший з усіх вихованців клубу.

Тогочасний спортивний об’єкт РКС складався з основного і тренувального (тут змагалися “дикі”, тобто дворові команди) футбольних полів, майданчиків для гри у волейбол, баскетбол та гандбол (рукометний м’яч, або газени (hazeny)) (Wacławski, 1992, 17). Основне футбольне поле оточували легкоатлетичні доріжки з похилими гаражами, що використовувались також велосипедистами (заколесниками) (Górski, 1985, 10). Стадіоном РКС послуговувалися й інші клуби: Професійна спілка залізничників (Związek Zawodowy KolejarzyZZK), український ремісничий клуб “Зоря”. Надзвичайно дбайливим господарем об’єкта був Ян Пінецький (Jan Pinecki) (Piłka nożna, 1996, 105).

У повоєнний час цим спортивним об’єктом заопікувався завод “Сільмаш”, який спеціалізувався на виробництві сільськогосподарського реманенту. Отримавши у власність, виробничий заклад розширив стадіон, довівши кількість глядацьких місць до 10 тис. У 1950-х – на початку 1960-х рр. тут змагалася футбольна команда “Сільмаш” – зародок сьогоднішніх львівських “Карпат”. Саме її футболісти в 1962 р. завоювали право репрезентувати Львів у класі “А” Чемпіонату СРСР. Вони складали основу створеної в 1963 р. команди “Карпати”, яка й розпочала свої виступи в союзних чемпіонатах. Найвідоміші з них – Ігор Кульчицький, уславлений капітан “Карпат”, та Богдан Кесло, чемпіон СРСР 1972 р. у складі луганської “Зорі”.

Стадіон “Сільмаш” приймав у 1976 р. футбольний турнір XIV Всесоюзної спартакіади школярів. Тоді у складі своїх команд грали знані згодом майстри: Валдіс Юркус (Valdis Jurkus, Литва), Іварс Інтенберґс (Ivars Intenbergs, Литва), Ашот Саакян (Ashot Saakian, Вірменія), Ашот Хачатрян (Ashot Khachatrian, Вірменія), Ваґіз Хідіятулін (Vagiz Khidiyatulin, Росія), Валерій Глушаков (Росія), Віктор Каплун, Валентин Крячко, Анатолій Саулевич, Ярослав Думанський – Україна. На початку 1990-х на цьому стадіоні розпочинав біографію своїх змагань ФК “Львів”, який з часом дістався найвищих щаблів футбольної ієрархії (2000-і рр.).

Стадіоном користувалися і представники інших видів спорту. На зламі 1960-х рр. сюди зі стадіону СКА перейшли спідвеїсти, для потреб яких облаштували легкоатлетичні доріжки. Неодноразовим переможцем ставав тоді Сергій Лятосинський. У середині 1990-х рр. тут почала діяти регбійна школа “Євко”, яка здобула кілька європейських трофеїв. Окремі матчі чемпіонату України проводив тут львівський “Сокіл”.

На початку 2000-х рр. стадіон занепав. Зараз перебуває у незадовільному стані. Змагання проводяться тільки на футбольному полі. 

Архітектура

Спортивний комплекс розташований у промисловій частині міста. Східний бік виходить на вул. Любінську, із заходу до нього прилягає вул. Народна, звідки влаштований головний вхід. Допоміжний вхід розташований від вул. Любінської. При північному боці комплексу знаходиться вул. Сулими, відділена від стадіону металевою огорожею. Південний бік межує з житловою забудовою.

Головним об’єктом спортивного комплексу, що в різні роки належав Робітничому спортивному клубу (РКС – 1930-і рр.) та заводу “Сільмаш” (до сьогодні), є футбольне поле з трав’яним покриттям. У середині 1990-х рр. було видовжене до 110 м (для потреб регбі). Ширина поля залишилася незмінною (52 м). Поле оточене легкоатлетичними доріжками з жужільним покриттям. З трьох боків – півдня, півночі і заходу – його оточували трибуни з 10 рядів, розраховані на 10 тис. уболівальників (залишки трибун збереглися до сьогодні). На західній частині території розміщені ґрунтові майданчики для ігрових видів спорту – волейболу, баскетболу і гандболу. За південною трибуною знаходилося мале тренувальне поле з ґрунтовим покриттям. Трибуну розділяє двоповерхова мурована споруда адміністративного і службового призначення.

Від первісного спортивного об’єкта РКС залишилися трав’яне футбольне поле, легкоатлетичні доріжки, фрагменти ігрових майданчиків, огорожі та трибун. Двоповерхова мурована адміністративна споруда повністю зруйнована.   

Персоналії

Ґурський Казимир (Górski Kazimierz) – футболіст РКС, у 1970-х рр. – тренер збірної Польщі, чемпіона Олімпійських ігор 1972 р., бронзового призера Чемпіонату світу 1974 р.
Дробут Броніслав – очільник РКС, ініціатор будівництва спортивного об’єкта на Богданівці.
Дробут Тадеуш (Drobut Tadeusz) – очільник РКС, ініціатор будівництва спортивного об’єкта на Богданівці.
Кесло Богдан – футболіст команди “Сільмаш”, чемпіон СРСР 1972 р. у складі ворошиловградської “Зорі”.
Кульчицький Ігор – футболіст команди “Сільмаш”, капітан команди “Карпати”, володаря Кубка СРСР 1969 р.
Лятосинський Сергій – спідвеїст, переможець міжнародних змагань.
Пінецький Ян (Pinecki Jan) – керівник футбольного відділу РКС, управитель клубного стадіону.

Джерела

  1. Михалюк Юрій, Мелех Роман, Назаркевич Юрій, Історія львівського футболу (Львів: Галицька видавнича спілка, 1999), 63.
  2. Миць Л. “Зараз м’яч не копають, а катуляють по траві” (Ексклюзивне інтерв’ю із найкращим тренером Польщі всіх часів Казімєжем Гурським), Аргумент-газета, 2004, 18 липня, 8.
  3. Górski Kazimierz,ł wieku z pił (Warszawa: Sport i turystyka, 1985), 10, 23.
  4. Krótki rys historyczny rozwoju piłkarstwa na terenie Okręgu Lwowskiego. Wydanie z okazji 15-lecia Lwowskiego Związku Piłki Nożnej (Lwów, 1935), 26.
  5. Lwów i Wilno w ekstraklasie. Dzieje polskiego futbołu kresowego (Katowice: GIA, 1997), 89.
  6. Piłka Nożna na Ziemi Lwowskiej 1894-1939 (Warszawa: SPAR, 1996), 105.
  7. Wacławski Mieczysław, Liberka (Opole, 1992), 17-18.