Перше після Першої світової війни пожвавлення будівельного руху у Львові відбулося у 1925-1928 рр., після закінчення періоду інфляції. У той час в Європі та в світі розробляли ідеї соціального житла, які активно презентували потім на всесвітніх виставках. На відміну, наприклад, від Відня, де муніципальна адміністрація купувала ділянки для влаштування такого житла у центральній частині міста, Львів розвивався на зразок міста-саду вздовж вулиць, що розходилися променями від центру. На одній території одночасно споруджували і невеликі приватні вілли, і багатоквартирні чиншові будинки, і житлові комплекси — переважно за гроші приватних організацій.

У Львові одним з перших реалізованих зразків соціального житла став комплекс Пенсійного закладу для службовців на вул. Київській, 24-28, що його спроектував Вітольд Мінкевич у 1926 р. Майже одразу архітектор розробив ще один, аналогічний, проект для цього закладу на вул. Стрийській, 36-42, що мав умістити 86 квартир. Його реалізували в 1926-1928 рр. Оскільки ділянка розміщена на мальовничому схилі пагорба поруч із парком, Мінкевич передбачив велику кількість лоджій та балконів у будинку. І на вул. Київській, і на Стрийській важливим завданням було зберегти доступну ціну помешкань, тож у результаті не вдалося втілити заплановану центральну систему опалення.

Комплекс складається з трьох об'ємів — центрального 6-поверхового і двох бічних, 5-поверхових. Разом вони утворюють глибокий курдонер із поперечними проїздами. Архітектура цього комплексу, як "перша ластівка", значною мірою визначила своєрідний характер функціоналістичного напрямку в житловому будівництві не лише вул. Стрийської, але й усього Львова.