Вул. Стрийська, 109 – автовокзал
Будівля автовокзалу “Львів” на вул. Стрийській, 109 зведена у 1976-80 рр. Архітектори проекту – В. Сагайдаківський, В. Леохновський та М. Столяров; інженери – В. Бойків та А. Єфремов. Стиль будівлі – модернізм. Приваблива форма автовокзалу в поєднанні з 14-поверховими житловими будинками на його фоні створюють виразну картину при в’їзді до міста. Станом на 2013 р., окрім автобусної станції, приміщення будівлі орендуються автосалоном.
Архітектура
Згідно з генеральним планом, автовокзал розташований на південній околиці міста за 2 км від кільцевої дороги (місцевість Боднарівка). Територія автовокзалу площею 3 га знаходиться на перехресті вулиць Стрийської та нової проектованої вулиці.
Вокзал був розрахований на 500 пасажирів та пропускну здатність до 15 тис. пасажирів на добу. Комплекс автовокзалу складається з головної будівлі, контрольно-технічного пункту, трансформаторної підстанції, естакади для огляду автобусів, сміттєзбірника, очисних споруд та спортивного майданчика. Проект генерального плану автовокзалу передбачав перспективу будівництва дворівневої транспортної розв’язки перехрестя вулиць Стрийської та нової проектованої вулиці. Вільна територія з півночі автовокзалу передбачалась як резервна для подальшої розбудови комплексу автовокзалу.
Об'ємно-просторова структура автовокзалу являє собою трикутник, який формує три зони: площа перед автовокзалом з боку вулиці Стрийської, зона прибуття автобусів та зона їх відправлення. З боку вулиці Стрийської споруда має три поверхи зі складним дахом.
Головний фасад будівлі, де за проектом і розміщено головний вхід, орієнтований на вул. Стрийську. Будівля розташована на відкритій ділянці, що дозволяє незалежне її сприйняття з усіх сторін. Таке розташування обумовлює центричну в плані композицію будівлі. Головна вісь комплексу автовокзалу, вздовж якої розташовано головну привокзальну площу, спрямована перпендикулярно до вул. Стрийської.
Основний об’єм будівлі піднятий на потужних пілонах, в яких розташовано сходові клітки, і консольно нависає над першим поверхом. Кожен із трьох фасадів увігнутий до середини і крупно членований вертикальними пілястрами та великими вікнами. Загалом будівля домінує у своєму середовищі.
Композиція будівлі має форму трилисника з концентричними поверхами, які її повторюють.
На першому поверсі в центрі будівлі розташовані двосвітний вестибюль та касовий зал, а також диспетчерська і шоферська. Другий поверх у плані значно більший за перший і консольно нависає своїм об’ємом по периметру. Там знаходиться зал очікування та короткого відпочинку, кафе з буфетом, санвузли, кімната матері й дитини, побутові приміщення, перукарня, медпункт, готельні кімнати та приміщення адміністрації автовокзалу.
Перони для відправлення та прибуття автобусів розташовані по периметру північного та південного фасадів під навісним об’ємом будівлі. Вихід до них здійснюється з цокольного поверху, де розміщені допоміжні служби та камери зберігання. При західному фасаді, з боку вул. Стрийської, влаштовано широкий навіс для людей, що прибувають з міста.
Основою конструктивної схеми будівлі є три пілони зі сходовими клітками всередині, що виконують роль ядер жорсткості. У прольотах між пілонами розташовано 12 додаткових колон, які підтримують поздовжні залізобетонні рами.
Фундаменти монолітні залізобетонні стрічкові, в деяких місцях пальові. Стіни підвалів збудовано зі збірних залізобетонних фундаментних плит та блоків.
Віконні конструкції фасадів другого і третього ярусів виконано зі сталевих перепльотів; вікна з алюмінієвими рамами. Сталеві елементи фасаду пофарбовано нітроемалевими фарбами світлого тону. Цоколь першого поверху оздоблено гранітними плитами, конструктивні елементи – теракотовим тиньком.
Головний внутрішній об’єм будівлі перекрито монолітним кесонним перекриттям трикутної схеми. Таким чином, внутрішній простір залишається вільним від несучих конструкцій. Міжповерхові перекриття – монолітні залізобетонні, ребристі. Всередині головного залу є дві відкриті залізобетонні сходові клітки. Підлоги бетонні та з керамічної плитки у технічних, мозаїчні у громадських приміщеннях, паркетні у робочих кімнатах. Приміщення оздоблено теразитовим тиньком, а також мастичними, клейовими та вапняними фарбами. Колони у пасажирському залі, бар’єри сходів та стіни кафе облицьовані мармуром.
Джерела
2. Технічний архів ДП ДІПМ “Містопроект”. Обьект 3027. Технический проект автовокзала вместимостью 500 пассажиров в час по ул. Стрыйской, 187–189, в г. Львове. Том 1. Пояснительная записка (Львов: Украинский государственный институт проектирования городов “Гипроград”. Львовский филиал. 1973), 140.
4. Бірюльов Ю., Архітектура Львова. Час і стилі ХІІІ–ХХІ ст. (Львів: Центр Європи, 2008), 624–720.
5. Hofer A., Leitner E., Tscherkes B., Lemberg: Architecture and City. 100 Landmark buildings (Wien: LIT Verlag GmbH & Co KG, 2012), 163.
Літературний редактор – Ольга Михайлович