...

Вул. Стрийська, 109 – автовокзал

ID: 2212

Будівля автовокзалу “Львів” на вул. Стрийській, 109 зведена у 1976-80 рр. Архітектори проекту – В. Сагайдаківський, В. Леохновський та М. Столяров; інженери – В. Бойків та А. Єфремов.  Стиль будівлі – модернізм. Приваблива форма автовокзалу в поєднанні з 14-поверховими житловими будинками на його фоні створюють виразну картину при в’їзді до міста. Станом на 2013 р., окрім автобусної станції, приміщення будівлі орендуються автосалоном.

Історія

Для будівництва комплексу головного автовокзалу було обрано південний в’їзд у місто по вул. Стрийській. Ця ділянка належала Тресту зеленого будівництва. На ній знаходилося кілька садибних будинків, які було попередньо знесено, а мешканців відселено. Згідно з генеральним планом, поруч із ділянкою автовокзалу мала пролягати нова, проектована дорога, яка перетинала б вул. Стрийську під прямим кутом, а перехрестя планувалося організувати у вигляді дворівневої розв‘язки. Окрім того, сюди було прокладено міські інженерні мережі водопровід, теплотрасу, каналізацію, електричну та телефонну мережі.

Рішення на будівництво нового автовокзалу було видано Міністерством автомобільного транспорту УРСР 27 жовтня 1969 року. Проектування тривало з 1971 по 1973 рр. Проект розроблявся у львівській філії інституту “Діпроміст”. Замовником виступало Львівське виробничо-господарське об’єднання автостанцій.

За попередніми розрахунками вартість будівництва комплексу автовокзалу складала 1750 тис. крб., а самої будівлі – 1200 тис. крб. (в цінах 1973 р.). Будівництво було завершене в 1980 р.

Окрім самого автовокзалу та житлового кварталу поруч, усіх запланованих елементів інфраструктури реалізувати не вдалося. Проектована дорога, перпендикулярна до вул. Стрийської, була частково збудована зі східного напрямку у 2012 р. без багаторівневої розв’язки.

Оскільки навколишня інфраструктура збудована не повністю, то й сама споруда автовокзалу станом на 2012 р. експлуатується не в повній мірі. Дещо змінилося і функціональне призначення приміщень. Основний доступ з боку міста здійснюється з північно-східного фасаду, через платформи прибуття автобусів, а не з заходу, як передбачалося у проекті. Самі платформи прибуття виконують подвійну функцію: автобуси до них як прибувають, так і відправляються з них. Натомість платформи відправлення автобусів використовуються як стоянка. Головний касовий зал було перенесено у цокольний поверх, де за оригінальним задумом знаходилися камери зберігання. Основний зал натомість не використовується за первинним задумом. Побутові та адміністративні приміщення, кімнати відпочинку сьогодні орендуються приватними фірмами на комерційній основі.

У другій половині 1990-х – першій половині 2000-х рр. висувалося кілька проектних пропозицій щодо реконструкції та розширення комплексу автовокзалу з надбудовою додаткових поверхів та будівництвом готелю на території комплексу. Остання така пропозиція була відхилена містобудівною радою у 2009 р.

Пов'язані історії

Архітектура

Згідно з генеральним планом, автовокзал розташований на південній околиці міста за 2 км від кільцевої дороги (місцевість Боднарівка). Територія автовокзалу площею 3 га знаходиться на перехресті вулиць Стрийської та нової проектованої вулиці.

Вокзал був розрахований на 500 пасажирів та пропускну здатність до 15 тис. пасажирів на добу. Комплекс автовокзалу складається з головної будівлі, контрольно-технічного пункту, трансформаторної підстанції, естакади для огляду автобусів, сміттєзбірника, очисних споруд та спортивного майданчика. Проект генерального плану автовокзалу передбачав перспективу будівництва дворівневої транспортної розв’язки перехрестя вулиць Стрийської та нової проектованої вулиці. Вільна територія з півночі автовокзалу передбачалась як резервна для подальшої розбудови комплексу автовокзалу.

Об'ємно-просторова структура автовокзалу являє собою трикутник, який формує три зони: площа перед автовокзалом з боку вулиці Стрийської, зона прибуття автобусів та зона їх відправлення. З боку вулиці Стрийської споруда має три поверхи зі складним дахом.

Головний фасад будівлі, де за проектом і розміщено головний вхід, орієнтований на вул. Стрийську. Будівля розташована на відкритій ділянці, що дозволяє незалежне її сприйняття з усіх сторін. Таке розташування обумовлює центричну в плані композицію будівлі. Головна вісь комплексу автовокзалу, вздовж якої розташовано головну привокзальну площу, спрямована перпендикулярно до вул. Стрийської.

Основний об’єм будівлі піднятий на потужних пілонах, в яких розташовано сходові клітки, і консольно нависає над першим поверхом. Кожен із трьох фасадів увігнутий до середини і крупно членований вертикальними пілястрами та великими вікнами. Загалом будівля домінує у своєму середовищі.

Композиція будівлі має форму трилисника з концентричними поверхами, які її повторюють.

На першому поверсі в центрі будівлі розташовані двосвітний вестибюль та касовий зал, а також диспетчерська і шоферська. Другий поверх у плані значно більший за перший і консольно нависає своїм об’ємом по периметру. Там знаходиться зал очікування та короткого відпочинку, кафе з буфетом, санвузли, кімната матері й дитини, побутові приміщення, перукарня, медпункт, готельні кімнати та приміщення адміністрації автовокзалу.

Перони для відправлення та прибуття автобусів розташовані по периметру північного та південного фасадів під навісним об’ємом будівлі. Вихід до них здійснюється з цокольного поверху, де розміщені допоміжні служби та камери зберігання. При західному фасаді, з боку вул. Стрийської, влаштовано широкий навіс для людей, що прибувають з міста.

Основою конструктивної схеми будівлі є три пілони зі сходовими клітками всередині, що виконують роль ядер жорсткості. У прольотах між пілонами розташовано 12 додаткових колон, які підтримують поздовжні залізобетонні рами.

Фундаменти монолітні залізобетонні стрічкові, в деяких місцях пальові. Стіни підвалів збудовано зі збірних залізобетонних фундаментних плит та блоків.

Віконні конструкції фасадів другого і третього ярусів виконано зі сталевих перепльотів; вікна з алюмінієвими рамами. Сталеві елементи фасаду пофарбовано нітроемалевими фарбами світлого тону. Цоколь першого поверху оздоблено гранітними плитами, конструктивні елементи – теракотовим тиньком.

Головний внутрішній об’єм будівлі перекрито монолітним кесонним перекриттям трикутної схеми. Таким чином, внутрішній простір залишається вільним від несучих конструкцій. Міжповерхові перекриття – монолітні залізобетонні, ребристі. Всередині головного залу є дві відкриті залізобетонні сходові клітки. Підлоги бетонні та з керамічної плитки у технічних, мозаїчні у громадських приміщеннях, паркетні у робочих кімнатах. Приміщення оздоблено теразитовим тиньком, а також мастичними, клейовими та вапняними фарбами. Колони у пасажирському залі, бар’єри сходів та стіни кафе облицьовані мармуром.

 

Джерела

1. Трегубова Т. О., Мих Р. М., Львів. Архітектурно-історичний нарис (Київ: Будівельник, 1989), 269.
2. Технічний архів ДП ДІПМ “Містопроект”. Обьект 3027. Технический проект автовокзала вместимостью 500 пассажиров в час по ул. Стрыйской, 187–189, в г. Львове. Том 1. Пояснительная записка (Львов: Украинский государственный институт проектирования городов “Гипроград”. Львовский филиал. 1973),  140.
4. Бірюльов Ю., Архітектура Львова. Час і стилі ХІІІ–ХХІ ст. (Львів: Центр Європи, 2008), 624–720.
5. Hofer A., Leitner E., Tscherkes B., Lemberg: Architecture and City. 100 Landmark buildings (Wien: LIT Verlag GmbH & Co KG, 2012), 163.


Автор опису – Андрій Шуляр
Літературний редактор – Ольга Михайлович