Вул. Січових Стрільців, 21 – житловий будинок

ID: 2407
Чиншовий будинок, споруджений у престижному районі Львова, поруч із ділянкою Галицького сейму. Період будівництва: 1874–1875 рр. На проекті стоять підписи буд. Емануеля Ґалля. Архітектура цього об’єкту поєднує строгу симетрію неоренесансного чільного фасаду з абрисом плану, який набув форми нерегулярного багатокутника. Фасад оформлено орнаментальними рельєфами. Зараз будинок функціонує як житловий багатоквартирний дім; приміщення на 1-му поверсі використовуються кількома офісами та кафетерієм, у тильній офіцині – копіювальний центр.

Історія

Парцеля, на якій побудували кам’яницю №21 на вул. Маєровській (пізнішій Третього мая, суч. Січових Стрільців), була виділена з більшої ділянки, що до I пол. 1870-х рр. перебувала у власності гр. Борковських (Borkowski). Згадана ділянка, колись означена конскр.№790 2/4, займала увесь південно-західний наріжник кварталу навпроти північної межі Єзуїтського саду (Парку ім. І. Франка). Окрім будинку на Маєровській, 21, на території колишньої парцелі 790 2/4 майже одночасно поставили ще дві кам’яниці: №№ 16 та 18 на Словацького (ДАЛО 2/1/1092:40, 41). Це були новобудови елітного району, бурхливий розвиток якого стимулювався спорудженням комплексу Галицького сейму.

Близько 1874 р. Борковські продали частину свого ґрунту. Виокремлену ділянку площею 150 кв. сажнів, яка отримала власний конскр.№791 2/4, набули нові власники – родина Ґаллів (Gall). За архівними документами, співвласниками стали пп. Емануель, Юзеф і Якуб Ґалль (ДАЛО 2/1/1092:1).

Проект будівництва нової кам’яниці було затверджено резолюцією львівського магістрату від 16 червня 1874 року. У вересні наступного, 1875 р. будівництво завершили. На відповідних архітектурних планах стоять підписи одного зі співвласників – буд. Емануеля Ґалля (ДАЛО 2/1/1092:14, 43).

Однак попередньо, 30 червня 1875 року, довелося затверджувати додаткові, змінені плани (теж виконані Е. Ґаллем). Поправки, внесені до проекту, були обумовлені зміною конфігурації будівельного майданчика: вже під час будівництва Ґаллям вдалося докупити від сусідів додаткову площу під забудову. Це дозволило розширити чільний фасад з боку Маєровської (11 віконних осей замість 9-ти), а також приєднати деякі території у глибині кварталу. Як наслідок, п’ятикутник парцелі 791 2/4 перетворився на багатокутну фігуру з неправильним, "ламаним" абрисом, по внутрішньому периметру якого додатковий проект передбачав спорудження офіцин (флігелів) зі стайнею і возівнею (ДАЛО 2/1/1092:1, 50).

Очевидно, побудувавши кам’яницю, Ґаллі досить швидко її продали. Під кін. ХІХ ст. будинок мав нових власників. За документами, в ролі господаря на поч. 1900-х рр. виступає відомий львівський лікар Фердинанд Обтулович (Obtułowicz). Пізніше згадуються Станіслава, Яніна та Людвика Обтулович як співвласниці. Будинок належав родині Обтуловичів до 1930-х рр. (ДАЛО 2/1/1092:9, 17, 32).

У 1893 р. у кам’яниці до правої офіцини була добудована пральня (ДАЛО 2/1/1092:42).

Зараз будинок №21 на вул. Січових Стрільців функціонує як житловий багатоквартирний дім. Приміщення на 1-му поверсі використовуються кількома офісами та кафетерієм, у тильній офіцині – копіювальний центр.

Архітектура

Триповерховий будинок №21 завершує ряд щільної забудови непарної сторони вул. Січових Стрільців, біля перетину з вул. Університетською та кінцевим відрізком вул. Словацького; з тильного боку – межує з ділянкою буд. №8 на вул. Юрія Дрогобича. Нерегулярний, "ламаний" контур парцелі, на якій стоїть кам’яниця (результат приєднання кількох "клаптів" будівельної площі вже під час будівництва), контрастує з її строго симетричним чільним фасадом. Головний фасад на 11 віконних осей орієнтовано за регуляційною лінією вулиці.

Домінанти композиційної структури – орнаментальні ліпні фризи над 2-м та 3-м поверхами, прокладені на всю ширину фасадної стіни. Горизонтальний акцент посилюється смужками русту та карнизами. Розвинутий верхній карниз оформлено модульйонами. Вікна мають профільовані обрамування з виступами у верхніх кутах, доповнені рельєфними гірляндами. Над рядом вікон 2-го поверху компонуються трикутні сандрики з консольками, на 3-му – сандрики сегментної форми. Центральна вісь композиції фіксується широким прорізом в’їзної брами, що має дугоподібне завершення, та встановленим над нею балконом із ліпними консолями. Композиція головного фасаду насичена орнаментальними рельєфами. У ліпних деталях повторюються мотиви розет, гірлянд та плетенки. Композиційна структура і характер декоративного опорядження відповідають початковій стадії розвитку львівського неоренесансу.

Видовжена призма фронтальної частини корпусу, орієнтована вздовж вул. Січових Стрільців, має наскрізний проїзд по центру, який веде до внутрішнього подвір’я. У проїзді на лівій стіні влаштований вхід до головної сходової клітки, прямокутної в плані, де збереглися старі дерев’яні конструкції сходів. Внутрішні приміщення фронтального блоку, сполучені за принципом анфілади, компонуються двома рядами.

Периметр багатокутного подвір’я охоплено офіцинами, крила яких забезпечені двома допоміжними сходовими клітками. Офіцини – триповерхові, як і головний будинок, за винятком одноповерхового фрагменту колишньої пральні. На тильному фасаді монтуються балконні галереї.

Персоналії

Борковські (Borkowski) – графи, яким до I пол. 1870-х рр. належала парцеля, на якій побудували кам’яницю №21 на вул. Січових Стрільців.
Емануель Ґалль (Emmanuel Gall) – з 1874 р. до кін. ХІХ ст. співвласник ділянки, на якій побудували кам’яницю №21; будівничий, автор проекту кам’яниці.
Людвика Обтулович (Ludwika Obtułowicz) – співвласниця кам’яниці до 1930-х рр.
Станіслава Обтулович (Stanisława Obtułowicz) – співвласниця кам’яниці до 1930-х рр.
Фердинанд Обтулович (Ferdynand Obtułowicz) – відомий львівський лікар, власник кам’яниці на поч. 1900-х рр.
Юзеф Ґалль (Józef Gall) – з 1874 р. до кін. ХІХ ст. співвласник ділянки, на якій побудували кам’яницю №21.
Якуб Ґалль (Jakób Gall) – з 1874 р. до кін. ХІХ ст. співвласник ділянки, на якій побудували кам’яницю №21.
Яніна Обтулович (Janina Obtułowicz) – співвласниця кам’яниці до 1930-х рр.

Джерела

Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/1092.


Автор опису – Ігор Жук
Літературний редактор – Юлія Павлишин