Вул. Січових Стрільців, 14 – корпус ЛНУ ім. Франка (колишній житловий будинок)

ID: 2402
Монументальний будинок, включений у щільну забудову університетського кварталу, був домівкою кількох відомих банків (зокрема Кредитного закладу для торгівлі і промислу – сучасного Creditanstalt). Будувався у 1883–1884 рр. за проектом провідного архітектора львівського історизму Юліана Захаревича. У зовнішньому опорядженні фігурують мотиви неоренесансу. Подальші добудови датуються 1909–1911 та 1922–1923 рр. Зараз у будівлі розташований юридичний факультет ЛНУ ім. І. Франка.

Історія

Будинок під №14 на вул. Січових Стрільців стоїть на ділянці, означеній на поч. 1880-х рр. конскр.№896 2/4 (ДАЛО 2/1/1086:45). Цю парцелю площею 1056 кв. м виокремили з більшої ділянки (конскр.№717 2/4), яка належала Галицькому сейму, після спорудження у 1881 р. монументальної будівлі сейму і крайового виділу – теперішнього головного корпусу ЛНУ ім. І. Франка (вул. Університетська, 1).

На новоутвореній парцелі №896 2/4 упродовж 1883–1884 рр. було споруджено чотириповерховий неоренесансний будинок, який будувався як приватна кам’яниця посла до сейму Станіслава Брикчинського (Brykczyński). Плани кам’яниці Брикчинського були затверджені 10 квітня 1883 року (ДАЛО 2/1/1086:46-54). Очевидно, будівництво завершили 1884 р. На затверджених проектах стоять підписи Брикчинського, але не зафіксовано імені архітектора. Проте з публікацій кін. ХІХ ст. відомо, що проектантом кам’яниці був провідний архітектор львівського історизму Юліан Октавіан Захаревич (Zachariewicz) (Przewodnik, 1886, 140).

За недовгий час Брикчинський продає свою кам’яницю, і впродовж наступних десятиліть нею володіють банківські установи. Так, близько 1900 р. власником будинку був Галицький кредитний банк (Galicyjski Bank Kredytowy) (Barański, 1902, 143). Наприкінці I десятиліття ХХ ст. новим господарем стає провідна австрійська банківська установа – заснований 1855 р. Ансельмом фон Ротшильдом (Rothschild) "Королівсько-цісарський упривілейований кредитний заклад торгівлі і промислу" (k.k.priv. Österreichische Credit-Anstalt für Handel und Gewebe – сучасний Creditanstalt, скорочено СА). На замовлення львівської філії цього банку архітектурне бюро будівельної фірми Юзефа Сосновського (Sosnowski) і Альфреда Захаревича-молодшого виконало проект ґрунтовної реконструкції об’єкту. Львівський магістрат затвердив плани перебудови 19 листопада 1909 року, у 1909–1911 рр. згадана фірма провела відповідні будівельні роботи, і завершили реконструкцію 3 лютого 1911 року (ДАЛО 2/1/1086:13). Як наслідок, головний вхід було перенесено на південний фасад, у подвір’ї добудували просторий операційний зал (ДАЛО 2/1/1086:74) і поміняли старі перекриття, впровадивши компоненти залізобетонної конструкції (що дало змогу усунути зайві внутрішні стіни). В будинку був інстальований ліфт фірми "A. Freissler" (ДАЛО 2/1/1086:10-12).

На поч. 1920-х рр. колишню кам’яницю Брикчинського набув Варшавський дисконтний банк (Bank Dyskontowy Warszawski). З ініціативи нового власника у 1922–1923 рр. здійснено надбудову 5-го поверху і мансардного ярусу. Проект затверджено резолюцією магістрату від 17 листопада 1922 року (ДАЛО 2/1/1086:28). Архітектурну розробку і роботи на майданчику виконувала відома львівська будівельна фірма Міхала Уляма (Ulam). У 1926 р. були зміцнені опори сходової клітки (ДАЛО 2/1/1086:31).

Після Другої світової будинок перейшов у власність університету. Зараз його займає юридичний факультет Львівського національного університету ім. І. Франка.

Архітектура

Будинок №14 на вул. Січових Стрільців – наріжний, разом із сусіднім будинком №16 формує парну групу, акцентуючи південний край університетського (колишнього сеймового) кварталу. Включений у лінію рядової забудови вул. Січових Стрільців та Костюшка.

Будинок – шестиповерховий, з мансардним поверхом у завершенні. Два симетричні фасади мають по 6 віконних осей. Південний фасад, що виходить на вул. Січових Стрільців, фланкований широкими пристінками. На ньому встановлено 3 балкони, ліворуч розташовано головний вхідний портал. На східному фасаді, з боку вул. Костюшка, біля правого краю розміщена арка брами і проїзд до внутрішнього подвір’я. Вікна 3-го поверху, обрамовані "ламаними" маньєристичними профілями, мають трикутні сандрики в завершенні. В композиції фасадів переважають горизонтальні членування, акцентовані широким карнизом із модульйонами над 4-м поверхом і вужчим – над 2-м, а також горизонтальними смужками рустування.

Ділянка, на якій стоїть будинок №14, має форму трапеції, пропорціями наближеної до квадрату. Три рамена корпусу охоплюють внутрішнє подвір’я, прилегле до південного межового муру головної університетської будівлі. В основі плану – П-подібна конфігурація. Більшу частину території подвір’я заповнює одноповерховий павільйон (добудова 1909–1911 рр.). Західний брандмауер межує з будинком №16.

Система внутрішнього планування – коридорна. Сходова клітка, квадратна в плані, розташована в куті між південним і східним раменом. Зараз колишні офісні приміщення банківського будинку пристосовані до навчальних потреб юридичного факультету ЛНУ ім. І. Франка. Павільйон давньої операційної зали у подвір’ї перетворився на бібліотечний блок.

В опорядженні фасадів фігурують мотиви неоренесансу (передбачені ще проектом Юліана Захаревича). З декоративних деталей виділяються ліпні консолі та ковані решітки балконів, а також різьба і ковальські оздоби в’їзних воріт на східному фасаді. Пізнішим доповненням стала металопластика верхнього поверху (маскарони водостоків). В інтер’єрах переважають форми неокласицизму поч. ХХ ст., впроваджені під час реконструкції 1909–1911 рр.

Персоналії

Альфред Захаревич (Alfred Zachariewicz) – співвласник будівельної фірми, яка виконала реконструкцію кам’яниці у 1909–1911 рр.
Ансельм фон Ротшильд (Anselm Salomon von Rothschild) – засновник "Королівсько-цісарського упривілейованого кредитного закладу торгівлі і промислу".
Міхал Улям (Michał Ulam) – інженер та архітектор, власник будівельної фірми, яка виконала розробку і роботу з надбудови 5-го поверху і мансардного ярусу.
Станіслав Брикчинський (Stanisław Brykczyński) – посол до сейму, власник кам’яниці, збудованої у 1883–1884 рр. і названої його ім’ям.
Юзеф Сосновський (Józef Sosnowski) – архітектор і будівельник, співвласник будівельної фірми, яка виконала реконструкцію кам’яниці у 1909–1911 рр.
Юліан Октавіан Захаревич (Julian Oktawian Zachariewicz) – відомий архітектор, автор проекту кам’яниці Брикчинської.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/1086.
  2. Barański F., Przewodnik po Lwowie: Z planem i widokami Lwowa (Lwów: b.d., 1902), 143.
  3. Przewodnik z Krakowa do Lwowa, Podhorzec, Podwołoczysk, Brodów, Słobody Rungierskiej, Czerniowiec i po Lwowie (Lwów, 1896), 140.
Автор опису – Ігор Жук
Літературний редактор – Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення