...

Вул. Шевченка, 24 – житловий будинок

ID: 2225
Будинок на вул. Шевченка, 24 – кращий зразок архітектури Львова стилю модерн, зведений за проектом Міхала Уляма у 1913 р. Рішенням Львівського облвиконкому №381 від 05.07.1985 р. будинок включений до місцевого списку пам’яток архітектури та містобудування під ох.№М-392.

Історія

1882 р. – на ділянці зведений садибний будинок із дровітнею і шопою.
1913 р. – збудований чиншовий будинок із крамницею зі складом на партері.
1950-і рр. – влаштована антресоль у приміщенні партеру справа від входу та розрубаний вхід зліва, в торцевій західній стіні з мансардового помешкання влаштований бетонний балкон-тераса.

Будинок №24 на вул. Шевченка (кол. Янівська) розташований на одній із найдавніших артерій Львова – Янівській дорозі. На кадастровій карті Львова 1849 р. ділянка, на якій постав будинок, позначена як садова – незабудована з будівельним №3890. 1881 р. з цієї садової ділянки виділено парцелю під забудову.

Перша згадка про будинок №24 на вул. Шевченка сягає 1882 р. Тоді на ділянці була садиба Луки Матіяшевського (Matiyashevskyi) з невеличким одноповерховим будинком, дерев’яними дровітнею і шопою у подвір’ї. 1911 р. цю парцелю разом із прилеглою (будинок №26) від імені “Торгової спілки” (“Unia handlowa”) викупив Міхал Ауербах (Auerbach). На початку 1912 р. “Торгова спілка” замовила проект на зведення будинку в архітектурному бюро Міхала Уляма (Ulam). У червні того ж року проект затвердило Будівельне управління магістрату, а в серпні 1913 р. будинок був зведений і прийнятий до вжитку. Згідно з проектом, на партері були розташовані крамниця зі складом (праворуч) і приміщення з кабінетом директора “Торгової спілки” (ліворуч) з входом із вестибюлю. Бюро спілки (чотири великі приміщення) були розташовані в офіцині (флігелі). На мансарді була влаштована пральня.

В радянські часи партерні приміщення колишньої крамниці пристосували під бухгалтерію їдальні №31 тресту їдалень громадського харчування Шевченківського району, влаштувавши антресоль. Пральню, що була на мансарді, перетворили на помешкання. У 1990-х рр. партерні приміщення використовують фізичні особи-підприємці.

Архітектура

Будинок розташований на колишньому Краківському передмісті, на північний захід від історичного середмістя. У рядовій забудові вулиці вирізняється стильовим архітектурним вирішенням.

Зведений на кам’яних фундаментах, чотириповерховий із мансардою, цегляний, отинькований, у плані – Т-подібний, з двома (на схід і захід) подвір’ями-колодязями, утвореними з сусідніми будинками.

Будинок у стилі модерн, упродовж існування загалом не змінювався. План будинку складається з двотрактової чільної частини та видовженої офіцини, розташованої на осі. Велика сходова клітка розташована в тильному тракті, вхід до неї веде через сіни-вестибюль з вул. Шевченка. На кожному поверсі розташовано по три помешкання. План цього будинку відрізняється від типових чиншових будинків і є зразком пошуку нових просторових вирішень у львівській архітектурі поч. XX ст. Осьове розташування офіцини дало можливість раціональніше вирішити житлову функцію і краще освітлити приміщення. Усі кімнати освітлені великими вікнами – деякі з них поміщені в еркерах і у бічних стінах. Великі балкони, розташовані на чільному фасаді між еркерами та на внутрішньому західному, служили для рекреації.

Композиція чільного фасаду – центрично-осьова, з двома еркерами. Фасад отримав модерністські форми, пов’язані зі спрощеними геометричними та рослинними мотивами неокласицизму. Головний вхід влаштований на центральній осі, акцентований порталом із ліхтарем, оздобленим геометричним орнаментом. Характерним елементом фасаду є два гранчасті еркери, завершені шоломовими з заломами дахами. Балкони між еркерами мають цегляні отиньковані огорожі з різними металевими ґратками на кожному поверсі. Фасад завершений профільованим карнизом із кронштейнами між еркерами та на їхніх скісних гранях. Чільна частина будинку вкрита високим із заломом дахом з трьома люкарнами (східна втрачена) та з бляшаною покрівлею.

Стіни вестибюлю оздоблені “дзеркалами” в ліпному обрамуванні, карнизом і розетами. Сходова клітка – кам’яна з металевою огорожею мистецької ковальської роботи. Підлога вимощена керамічною плиткою. Перекриття – бетонні.

Донині збереглися автентичні стильові елементи у вистрої фасаду, в декорі вестибюлю, сходова клітка, частина дверей до помешкань із фурнітурою, керамічна плитка підлоги сходової клітки, стилеві двері головного входу.

Будинок – кращий зразок архітектури модерного Львова.

Персоналії

Лука Матіяшевський (Luka Matiyashevskyi) – власник ділянки і садибного будинку.
Міхал Ауербах (Michał Auerbach) – представник “Торгової спілки”.
Міхал Улям (Michał Ulam) – архітектор, власник архітектурного бюро.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/3/1133.
  2. Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 186/8/829 (Кадастрова карта Львова 1849 р.).
  3. J. Lewicki, Między tradycją a nowoczesnością. Architektura Lwowa lat 1893–1918 (Warszawa, 2005).

Автори опису – Оксана Бойко, канд. арх.; Василь Слободян, к. і. н.
Редактор – Ігор Жук
Літературний редактор – Юлія Павлишин