Територія Личаківського цвинтаря - Цвинтар "Орлят"

Перше поховання польських військових на ґрунті під Личаківським цвинтарем відбулося 24 листопада 1918 року, а починаючи з весни 1919 р. сюди на новостворений цвинтар перенесли останки загиблих з місць тимчасових поховань. Перший проект впорядкування цвинтаря розробив Владислав Кубік, викладач Сільськогосподарської академії в Дублянах. За цим проектом мали бути сформовані тераси на схилі Погулянки, влаштовані алеї, посаджені дерева. Саме тоді було збудовано дерев’яну каплицю і огороджено цвинтар дерев’яним парканом.

На цьому цвинтарі спочивають в індивідуальних і спільних могилах 2318 учасників бойових дій у Львові 1-22 листопада 1918 року та боротьби проти більшовиків у 1920 р., зокрема проти Червоної армії під керуванням Семена Будьонного (Будённый).

У 1921 р. було проведено конкурс на кращий проект впорядкування цвинтаря, і 19 жовтня “Львівський кур’єр” (“Kurier Lwowski”) подав сенсаційне повідомлення про те, що перше місце у ньому отримав проект під назвою “Білі Троянди”. Його автором був Рудольф Індрух (Indruch), студент V курсу відділу архітектури Львівської політехніки – колишній вояк австрійської армії, який під час Першої світової війни брав участь у боях у ранзі надпоручика саперів.

За проектом Індруха, у центрі цвинтаря на пагорбі мала постати каплиця-ротонда. З боку Погулянки мав розміститися монументальний пам’ятник Слави у формі тріумфальної арки з півовальною у плані колонадою з 12 колон. Перед аркою на п'єдесталах мали розміститися кам’яні фігури левів. Нижче пам’ятника були запроектовані три тераси з могилами полеглих воїнів (поля ХІІІ–ХІХ на плані цвинтаря), форма яких повторювала півовальну форму колонади.

Фахівці критикували Індруха за сміливе архітектурне вирішення, помпезність та високу вартість проекту, однак Товариство охорони могил польських героїв підписало з ним угоду про виконання робочих креслень цвинтаря, а також його художнє керівництво під час будівництва. Під керівництвом Рудольфа Індруха було виконано загальне планування території цвинтаря, протягом 1922–1924 рр. побудовано каплицю, а також споруджено деякі пам’ятники цвинтаря. Будівельними роботами при зведенні каплиці безкоштовно керував інж. Казимир Вайс. Відома скул. Люна Амалія Дрекслер розробила проект скульптури Божої Матері з маленьким Ісусом Христом, який робить перші кроки для вівтаря каплиці.

Спорудження катакомб тривало до жовтня 1932 р. Після смерті Рудольфа Індруха в 1927 р. керівником будівельних робіт став відомий буд. Антон Несторовський. Будівельні роботи були ускладнені через зсуви ґрунту і високий рівень ґрунтових вод. Необхідно було протидіяти зсуву, глибоко закладати фундаменти. Будівництво пам’ятника Слави тривало 5 років, його урочисте відкриття відбулося 11 листопада 1934 року.

Ліворуч від катакомб знаходився пам’ятник американським пілотам з ескадрону ім. Тадеуша Костюшка (Kościuszko), побудований на кошти Народного об’єднання поляків Америки. Пам’ятник відкрито 30 травня 1932 року. Він був споруджений за проектом арх. Юзефа Рудницького і скул. Юзефа Стажинського. Тут поховані американські офіцери-льотчики: Едмунд Гравес (Graves) (†1919), Артур Келлі (Kelly) (†1920), Мак Каллум (Callum) (†1920). Праворуч від катакомб поховані французькі піхотинці, які воювали на стороні Польщі. Спочило їх тут відразу 17, пізніше залишився лише один, Жан Ларге (Larguet), а решту 16 перевезли до Франції. 26 травня 1928 року споруджено пам’ятник Французьким воїнам за проектом Юзефа Ружинського при співучасті скул. Казимира Сокальського.

1925 р. прах невідомого воїна урочисто перевезли з Личаківського меморіалу до Варшави, де 1 листопада він був перепохований у Могилі невідомого воїна на пл. Саській (тепер Юзефа Пілсудського). На цвинтарі у Львові залишилося лише могильне місце, накрите мармуровою плитою, яка була виконана за проектом скул. Казимира Сокальського.

Поряд із військовим цвинтарем було розташоване кладовище учасників боїв, які померли у мирний час. На цьому цвинтарі поховані жертви німецько-польської війни 1939 р. та Руху опору в 1922–1944 рр. У 1927 р. тут похований і автор проекту “Цвинтаря оборонців Львова” – Рудольф Індрух (†1927).

Воєнні дії 1939–1944 рр. не знищили польського військового цвинтаря. У післявоєнний період він почав поступово занепадати, однак навіть у такому вигляді цвинтар був як більмо на оці для тодішнього комуністичного режиму. 25 серпня 1971 року за допомогою танків та військових бульдозерів зруйнували колонаду. Арка і пілони не були зруйновані, оскільки близькість житлових будинків не дозволяла використати динаміт. На могилах, де були поховані ветерани польського війська, прокладено автомобільну дорогу (тепер вул. Банаха), яка відокремлювала найбільш помпезну частину цвинтаря. Навколо кладовища побудовано цегляний мур. У катакомбах створено каменярські майстерні, які згодом поступово почали засипати цвинтарним сміттям.