Центр міської історії

Інтерактивний Львів

...

Озеленена територія вул. Золотої (колишній парк ім. Теофіла Вішньовського)

ID: 2008

Історична назва пагорба де розміщений сквер — "Гора Страт". 1847 p. тут стратили революціонерів Теофіла Вішньовського і Юзефа Капусцінського. На пошану їх пам'яті у 1895 р. львівські міщани поставили меморіальний обеліск, навколо якого тоді ж облаштували парк за проектом Арнольда Рьорінґа.

Історія

Три десятиліття, що передували Першій світовій війні, були відзначені в архітектурних анналах Львова як період швидкого територіального росту, високих темпів забудови та дальшого динамічного розвитку садово-паркового кільця. У той час міська адміністрація здійснювала енергійні заходи з озеленення (лише упродовж періоду з 1886 по 1888 p. у місті висадили 60000 дерев).

З іншого боку, процес модернізації Львова пов'язувався з втратами окремих ділянок "смарагдової шати". Зокрема, після того, як на північ та захід від Високого замку проклали залізничну лінію (1861), північні та північно-західні райони міста перетворилися на промислову дільницю — зону будівельної спекуляції. В результаті, численні мальовничі плантації, які були у першій половині – середині ХІХ ст. окрасою північного району (т. зв. Жовківської дільниці), протягом наступного періоду були втрачені.

Отже, нові муніципальні проекти мали на меті стимулювання росту мережі міських садів і парків у північному секторі. Саме за цих умов було засновано новий парк на ділянці, прилеглій до початку вулиці Клепарівської, на горі, де з XVIII ст. відбувалися страти злочинців.

За Іваном Крип'якевичем, "по північному боці Янівської вулиці тягнуться узгір'я. На початку їх, від Клепарівської вулиці, є т. зв. Гора Страчення ("Mons supplicii"), на якій від XVIII ст. виконувано звичайно засуди смерті. Після 1768 р. страчено на цьому місці гайдамацьких ватажків. В 1847 р. повішено тут польських повстанців Теофіля Вишневського і Юзефа Капустинського; на їх честь поставлено пам'ятник. В устах народу гора називається Гицлівською, бо в сусідстві мешкав міський гицель" (Крип'якевич, 1991, 131).

На честь Теофіла Вішньовського (Wiśniowski) і Юзефа Капусцінського (Kapuściński) у 1895 р. на Горі Страт встановили обеліск роботи скульптора Юліана Марковського (Markowski). Тоді ж впорядкували схили пагорба — тут засадили сквер, який назвали "Парком Вішньовського". Автором проекту цього малого парку був Арнольд Рьорінґ (Röhring).

Тодішні заходи на "Горі Страт" відбувалися з ініціативи депутата міської ради і Галицького сейму Міхала Міхальського (Michalski), "зусиллями якого з'вився тут пам'ятник Вішньовського і плантації, що його оточують" (Miasto Lwów, 1896, 349).

На сьогодні озеленена територія Гори Страт втратила статус міського парку. Колишній парк потребує догляду та інвестицій.

Архітектура

Колишній парк Вішньовського займає територію Гори Страт (або Гицлевої) — невеликої височини, 339 м над рівнем моря, яка вважається частиною пагорбів Розточчя, разом з розташованою на північний захід від неї і значно більшою Кортумовою горою. Ділянка парку має форму смуги, що лежить на схилах, з підйомом у північно-західному напрямі.

Вона обмежена на сході вулицею Клепарівською, з півночі її охоплює дуга вулиці Золотої, з півдня — вулиця Пстрака. На північ від парку збудований комплекс колишнього Дому військових інвалідів (тепер — Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, вул. Клепарівська, 35). Навпроти, на протилежному боці Клепарівської, влаштований Краківський ринок. Південніше знаходиться комплекс колишнього єврейського шпиталю з прилеглою до нього територією знищеного цвинтаря.

Композиційним центром скверу є обеліск, встановлений на честь Теофіла Вішньовського та Юзефа Капусцінського.

За інформацією Олени Степанів (1942), парк "займає частину Катівської гори при вул. Клепарівській. Це невеликий шмат зелені на хвилястому терені. Ростуть тут клени, каштани, ясені, модрина та інші" (Степанів, 1992, 47). Мечислав Орлович на початку 1920-х рр. інформував, що площа парку становила 2,8 га (Orłowicz, 1925, 8, 168).

Тепер озеленена ділянка на розі вул. Золотої і Клепарівської — колись найменший з міських парків — перебуває, на жаль, у занедбаному стані. 

Персоналії

Теофіл  Вішньовський (Teofil Wiśniowski) — польський повстанець.
Юзеф  Капусінський (Jόzef Kapuściński) — польський повстанець.
Іван  Крип'якевич — історик.
Юліан  Марковський (Julian Markowski) — скульптор.
Міхал  Міхальський (Michał Michalski) — громадський діяч, президент Львова.
Мечислав  Орлович (Mieczysław Orłowicz) — краєзнавець, автор путівників.
Арнольд  Рьорінґ (Arnold Röhring) — ландшафтний архітектор, проектант парків.
Олена  Степанів — історикиня, географка, громадська діячка.

Джерела

  1. Крип'якевич Іван, Історичні проходи по Львові (Львів: Каменяр, 1991).
  2. Степанів Олена, Сучасний Львів: Путівник (Львів: Фенікс, 1992).
  3. Barański Franciszek, Przewodnik po Lwowie: Z planem i widokami Lwowa (Lwów, [1902]).
  4. Miasto Lwów w okresie samorządu 1870–1895 (Lwów, 1896).
  5. Orłowicz Mieczysław, Ilustrowany przewodnik po Lwowie: Ze 102 ilustracjami i planem miasta. Wydanie drugie rozszerzone (Lwów – Warszawa: Książnica-Atlas, 1925).
  6. Stankiewicz Z., "Ogrody i plantacje miejskie", Lwów dawny i dzisiejszy: Praca zbiorowa pod redakcja Bohdana Janusza (Lwów, 1928), 62–71.
Автор запису — Ігор Жук, 2012 р.
Літературна редакторка — Ольга Михайлович

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення