Вул. Новий світ, 03 – житловий будинок
Чиншова кам'яниця Станіслава Ставіка була зведена на місці попереднього будинку у 1910–1912 рр. за кресленнями Юзефа Делькевича та проектом фасаду Антонія Ярусєвіча. Вирішена у стилі пізньої сецесії з неокласицистичними елементами декору, вирізняється унікальним розписом плафону другого поверху, що зображає дівчину з гітарою на золотому тлі.
Архітектура
Кам'яниця первісно була чиншовою, де приміщення здавали в оренду для житла. Будинок зберіг свою функцію.
Будинок розміщений посеред рядової забудови вулиці, що вирішена в стилі пізньої сецесії до перетину з вул. Глибокою. На протилежному боці до перетину з вул. Глибокою вулиця забудована кам'яницями у стилі історизму.
Будинок триповерховий, двотрактовий у плані, накритий двосхилим дахом. У плані Г-подібної форми. Згідно із затвердженими магістратом кресленнями (1910-1911 рр.), ширина головного фасаду складає 20 м, висота І–ІІІ поверхів (між перекриттями) — 3,4 м, підвалів — 2,85 м. Будинок стоїть на похилій ділянці і рівень подвір'я нижчий від рівня вулиці. Це дало змогу зробити офіцину чотириповерховою.
Завдяки правильній формі ділянки усі приміщення прямокутні або квадратні. Вхідна зона на головній осі будинку складається з порталу, вестибюлю зі сходами, що провадять до сходової клітки. Сходова клітка двомаршева, вписана у прямокутник зі зрізаними кутами, її об'єм виступає на тильному фасаді. З майданчиків сходової клітки влаштований вихід на балкони-галереї, якими можна пройти до помешкань в офіцині. У торці офіцини влаштована двомаршеві "чорні" сходи.
*
Конструктивний каркас утворений зовнішніми стінами, стінами сходової клітки та внутрішньою несучою стіною, що ділить будинок на два тракти. Міжповерхові перекриття та балконні плити — залізобетонні. Підвали перекриті циліндричними склепіннями.
Згідно з архівними кресленнями приміщення усіх поверхів були житловими. Із торців майданчиків головної сходової клітки розташовані входи до помешкань — по два на кожному поверсі. Двері на першому поверсі зліва ведуть до чотирикімнатної квартири. З довгого коридору вздовж внутрішньої несучої стіни у ній є доступ до трьох кімнат (вікна на вулицю), та однієї кімнати і кухні з санвузлом та ванною (вікна у подвір'я). Раніше з кухні був вихід зі східцями в подвір'я (не існує), залишилися традиційні виходи з кухні на балкон. Чотирикімнатне помешкання справа — значно більше за площею. Воно витягнене в глибину завдяки офіцині із кухнею та санвузлом (для слуг). Власне і до кухні, і до санвузла можна було зайти також з чорної сходової клітки в торці офіцини. Крім того, в квартирі був ще один, суміщений з ванною санвузол — в кінці коридору між кімнатами. У підвалах, згідно з описом, роміщувалися дві житлові кімнати з санвузлами (ДАЛО 2/1/3036:6), які мали вікна у подвір'я; а також, очевидно, були господарські приміщення (пральні, комори).
*
Фасад восьмивіконний, з п'ятивіконним ризалітом у центрі. Вирішений у стилістиці пізньої сецесії з елементами неокласицизму. Симетрія порушена зміщенням вхідного порталу вправо.
Перший поверх традиційно акцентований дошковим та стрічковим рустом та відокремлений карнизом. Вікна бічних частин фасаду більші, три-, а на центральному ризаліті — двостулкові. Автентична віконна столярка збережена лише у кількох вікнах. Площина верхніх поверхів об'єднана лізенами із стилізованими зубцями-аркатурою зверху, завершена вінцевим карнизом. На рівні вікон другого поверху лізени декоровані своєрідними картушами. Дзеркала під вікнами другого поверху доповнені медальйонами різної форми із гірляндами лаврового листя; над вікнами — дзеркала зі стилізованими неоренесансними квітками; над вікнами третього поверху — дзеркала зі стилізованими гербами. Загалом уся ліпнина стримана, площинна.
З отворів другого-третього поверхів центрального ризаліту влаштовані балкони. Лаконічні бетонні кронштейни підтримують бетонні плити. Огорожі — з металевими решітками із дубовими гірляндами та завитками.
Порівнюючи з першим проектним кресленням фасаду 1910 р. авторства Юзефа Делькевича (ДАЛО 2/1/3036:19), при загалом схожій композиції помітні певні відмінності. Друге проектне креслення фасаду 1911 р. авторства Антонія Яросєвіча фактично відповідає реалізованому (ДАЛО 2/1/3036:28).
*
Доступні для огляду інтер'єри вестибюлю та сходової клітки житлового будинку запроектовані у стилі пізньої (раціональної) сецесії. Портал провадить до вестибюлю, звідки кам'яні сходи з пісковику ведуть до рівня першого поверху. Підлоги вимощені керамічними плитками з геометричним орнаментом умбристого, сірого, білого та чорного відтінків, що створює вишукане поєднання з ілюзійним ефектом об'єму. Нижня частина стін обличкована плитами штучного мармуру сіро-умбристого (головна частина) та чорного (плінти зверху та знизу) кольорів. Стіни вище цоколя поділені на дзеркала, над ними — широкий фриз із прямокутним меандром. На стелі виділене дзеркало, у центрі якого зберігся гак для світильника. Базуючись на кольорах мармурового обличкування стін та плитки підлоги, можна припустити відповідний колір стін та стелі — із поєднанням ясних відтінків сірого та умбристого. Між вестибюлем і сходовою кліткою є дерев'яні двері. Двері до помешкань дерев'яні, тафльовані, з обрамленнями, увінчані супрапортами у сецесійній стилістиці з рослинними мотивами.
Сходова клітка двомаршева, з дерев'яними проступами, що спираються на залізні ажурні підсходинки. Таке вирішення поширене серед львівських сецесійних інтер'єрів насамперед завдяки додатковому світлу, яке проникає крізь отвори ажурного візерунка. Сходи спираються на металеві косоури, марковані "Wien 12 OP". Металеві огорожі складаються із ритмічно розташованих прутів і невеликих прямокутників між ними, що накриті дерев'яним поручнем. Вікна захищені металевими решітками з поєднанням вертикальних елементів з колами та сердечками між ними. Подібної стилістики візерунок використаний у дизайні огорож балконів та вхідних дверей. У вікні сходової клітки третього поверху збереглось автентичне фактурне засклення. Стіни сходової клітки в нижній частині декоровані панелями з керамічної плитки зеленого відтінку.
*
Окрасою інтер'єру сходової клітки будинку є унікальний розпис плафона другого поверху. Витягнутий прямокутник плафона розбитий на три геометричні дзеркала. Композиційним акцентом розпису є центральне видовжене дзеркало із зображенням смаглявої жінки у біло-синьому вбранні з гітарою на золотому тлі, що імітує мозаїку. Розпис виконаний у реалістичній манері з характерним для сецесії тонким контуром. Можна припустити, що поява такого театралізованого розпису викликана тим, що в будинку у 1913–1916 р. мешкали аж три драматичні артисти, літератор та вчитель (Księga adresowa, 1913, 1916). Бічні дзеркала розпису виконані у площинно-декоративній манері. Додатковими (хоча й менш значними) акцентами є декоративні кола у центрі бічних дзеркал, що залишені прозорими. У них використані синій та золотий кольори, що повторюють поліхромію центрального дзеркала. Подвійні контури дзеркал наведені коричневим та сірим, а тло заповнене кольором слонової кістки, що досконало узгоджується з кольорами плитки підлоги та облицювання стін та, очевидно, й був кольором стін та стелі. На жаль, як і більшість розписів львівських будинків, цей розпис був недбало замальованим по боках під час санітарного ремонту. Плафон стелі третього поверху — без розпису. За аналогами можемо стверджувати що, розписи плафонів завжди йдуть у комплексі — якщо вони є на верхньому поверсі, то повинні бути і на інших поверхах (наприклад, вул. Глибока, 6, Кравчука, 8, Єфремова, 24), причому розпис найвищого і найбільшого з них завжди є композиційною та поліхромною кульмінацією. Тому, ймовірно, що існував розпис плафона третього поверху й у цьому будинку, який забілили. Мешканка, яка проживає у будинку від 1985 р., стверджує про відсутність розпису верхнього плафона вже в тому часі.
*
Деякі автентичні двері до квартир замінені, частково знищені супрапорти через встановлення електричних приладів. Збереглася столярка вікон сходової клітки. Двері та супрапорти помальовані в червоно-коричневий, а нижня частина стін сходової клітки — у яскраво-зелений кольори, що спотворює автентичне поліхромне вирішення сецесійного інтер'єру.
За словами мешканки будинку, у деяких квартирах збережено автентичні печі охристого, сірого та оливкового відтінків з геометричними візерунками кахлів.
*
З рівня першого поверху сходовим маршем можна потрапити на балкон-галерею, а звідти —у подвір'я, що на десять сходинок нижче. Традиційно такими балконами опоясаний весь тильний фасад та бічна офіцина. Між собою балкони сполучені "чорною" сходовою кліткою у торці бічної офіцини. Ця сходова клітка дерев'яна, з балясинами та забіжними сходинками. Тильний фасад вирішений згідно з утилітарним підходом, без декоративних елементів.
Подвір'я будинку № 3 є спільним з подвір'ям будинку № 1 на вул. Новий Світ / Чупринки, проте відмежованим автентичним сітчастим огородженням. Невисока кам'яна стінка висотою один поверх відгороджує це подвір'я від системи з'єднаних подвір'їв на вул. Чупринки. Під балконами збереглися фрагменти автентичного мощення подвір'я квадратною охристою плиткою 5х5 см, вкладеною без перев'язки. Посередині подвір'я — сполучений із системою каналізації водостік.
Персоналії
Баранська
(Barańska) —
мешканка, яка подала скаргу про загрозу пожежі в будинку в 1936 р.
Станіслав Батко (Stanisław
Batko) — інженер лісництва, мешканець
будинку в 1935 р.
Мар'ян Вєчорек (Marjan Wieczorek) — асистент Політехніки, мешканець будинку в 1935
р.
Еліаш Гешелес (Eliasz Heschełes) — співвласник сусідньої парцелі на вул. Новий
Світ, 5, підписав проектні креслення будинку.
Шимон Гешелес(Szymon Heschełes) — співвласник сусідньої парцелі на вул. Новий Світ, 5, підписав
проектні креслення будинку.
Еміліан
Гладилович (Emilian Hładyłowicz) — вчитель,
мешканець будинку в 1916 р.
Юзеф Делькевич (Józef Delkiewicz,1874–1938) — львівський будівничий та
архітектор, який проектував у стилі пізньої сецесії, автор проектних креслень
будинку на вул. Новий Світ, 3
Стефан Дембський (Stefan
Dębski) — приватний службовець, мешканець
будинку в 1935.
Мєчислав
Єловицький (Mieczysław Jełowicki) — літератор,
мешканець будинку в 1916 р.
Леопольд
Збудський (Leopold Zbudzki) — драматичний
артист, мешканець будинку в 1913 р.
Антоній
Зідлер (Antoni Siedler) —
власник попереднього будинку на ділянці.
Ада
Чеслава Каден (Ada Czesław Kaden) — драматична
артистка, мешканка будинку в 1913 р.
Едмунд Карасінський (Edmund Karasiński) — драматичний артист, мешканець будинку в 1913
р.
Стефанія Карзнєвич/ Каршнєвич (Stefania Karzniewicz/ Karszniewicz) —
власниця сусідньої парцелі на вул. Чупринки, 26, підписала проектні креслення
будинку.
Гелена Кноблох (Helena
Knobloch) — приватна службовиця, мешканка
будинку в 1935 р.
Роман
Мар'ян Кунтце (Roman Marjan Kuntze, 1902–1944)
— доктор філософії, зоології та анатомії, професор Львівського університету,
мешканець будинку в 1934–1936 рр.
Вітольд
Лещинський (Witołd Leszczyński) — директор
Банку, мешканець будинку в 1913 р.
Роман
Лозинський (Roman Łosiński) —
власник будинку на пл. Св. Юра, 6, який підписався на проектних кресленнях
замість власниці сусідньої парцелі на вул. Кшижовій, 28–30 (вул. Ген. Чупринки)
Кароль
Мюллер (Karol Muller) — ад'юнкт
залізниці, мешканець будинку в 1916 р.
Маврицій
Нойсс (Maurycy Neuss) — мешканець
будинку у принаймні 1932–1935рр.
Францішек
Пачесняк (Franciszek Pacześniak) — інженер,
мешканець будинку в 1913 р.
Емануель
Полляк (Emanuel Pollak) — ад'юнкт
залізниці, мешканець будинку в 1916 р.
Міхал Раба (Michał Raba) — власник попереднього будинку на ділянці.
Анна
Рем'єр(Anna Remier) — співвласниця
сусіднього будинку на вул. Новий Світ, 2, якому надали конскр. №79 (1935 р.).
Мойсей
Рем'єр (Mojżesz Remier ) — співвласник
сусіднього будинку на вул. Новий Світ, 2, якому надали конскр. №79 (1935 р.)
І. Рідлер (Ridler I.) — доктор, мешканець будинку в 1935 р.
Валер'ян
Сабінський (Waleryan Sabiński) — аудитор
залізниці, мешканець будинку в 1916 р. Владислав Саноцький (Władysław
Sanocki) — плиточник, мешканець
будинку в 1935 р.
Броніслав Слонецький (Słonecki
Br.) — професор гімназії, мешканець будинку в 1935 р.
Станіслав Ставік (Stanisław Stawik) — власник будинку
в 1910–1912 рр.
Юзеф
Тассовер (Józef Tassower) — власник сусідньої парцелі вул. Глибокій, 11а,
підписав проектні креслення будинку.
Ал.
Тарчевська (Al. Tarczewska) — власниця сусідньої парцелі на вул. Кшижовій, 28–30 (вул. Ген. Чупринки).
Ходінер (Chodiner Dr. Iz.
i Eug.) — власники будинку в 1935 р.
Саломея
Шапіро (Salomeia Schapirowa) —
власниця будинку в 1937 р., до якої зверталися з вимогою ремонту фасадів.
Антоній Яросєвіч (Antoni
Jarosiewicz) — львівський будівничий, автор проекту фасаду будинку в 1911 р. (на
основі проекту Юзефа Делькевича 1910 р.).
Джерела
1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/3036
2. І.Лемко, В.Михайлик,
Г.Бегляров, 1243
вулиці Львова (1939–2009), (Львів: Апріорі, 2009), 528
3. Franciszek Jaworski, Przewodnik po Lwowie i okolicy, z Żółkwią i Podhorcami. (Lwów : B. Połoniecki, 1911)
4. Ksiega
adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa (1897).
5. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa (1913).
6. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa (1916).
7. Księga adresowa Małopołski. – Lwów. Stanisławów. Tarnopól
(1935-1936).
8. Lwowskie
Wiadomości Parafjalne: tygodnik poświęcony życiu religijnemu m. Lwowa. 1934 nr
26.
9. Plan
królewskiego stołecznego miasta Lwowa 1910
10. Plan Lwowa. - Lwów:nakładem Księgarni
Polskiej B. Połonieckiego, 1908
11. Przewodnik po Lwowie (1904)
12. Skład Uniwersytetuw Roku Akademickim 1935/36
13. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa (1910).
14. Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa (1889).
15. Skorowidz nowych i dawnych numerów realności (1871).
16. Spis abonentów sieci telefonicznych państwowych i
koncesjonowanych w Polsce (1932).
17. Wielka
księga adresowa Krakowa,
Lwowa, Podgorza (1909).
18. Плян Львова 1905