Ян Кілінський (Jan Kiliński) —
варшавський швець, учасник повстання під проводом Тадеуша Костюшка у 1794 році.
Пізніше йменований полковником мазовецької міліції (milicja mazowiecka).
Ініціатива встановлення монумента виникла серед львівських
ремісників. Зокрема 1888 року Комітет ремісників звернувся до депутата Галицького
сейму та Державної ради у Відні Пьотра Ґросса (Piotr Gross) із проханням посприяти справі встановлення пам'ятника
Янові Кілінському. У результаті була створена мистецька комісія, до якої
увійшли архітектори та впливові міські урядники: Юліан Захарієвич (Julian Zachariewicz), Юліуш Гохберґер (Juliusy Hochberger), Валевський (Walewski), Яновський (Janowski), Анджей Ґоломб (Andrzej Gołąb)
і Геппе (Heppe) (Dziennik Polski, 1888, №209, 2). Цього
ж року члени комісії розглянули проект, запропонований Юліаном Захарієвичем, і
доручили його виконання знаному скульпторові Юліанові Марковському (Julian Markowski). У ньому Кілінський зображений у повний зріст,
одягнений у кунтуш, із мечем в одній руці, та штандаром в іншій. Чотириметрова
фігура мала стояти на шестиметровому п'єдесталі та бути оточеною клумбами.
Місце для пам'ятника поміж альтанок, біля ресторації звідки відкривався вигляд
на "цілий парк і далі на курган (Kopiec) і Стрийський гостинець". Кошти на пам'ятник
збирали "ремісничі корпорації", а частину доклали з міського бюджету.
До комітету пам'ятника, який очолив Пьотр Ґросс, увійшли
зокрема: Едвард Мохнацький (Mochnacki),
Станіслав Нємчиновський (Niemczynowski),
Ґлодзінський (Głodziński),
Валіхєвич (Walichiewicz),
Міхал Міхальський (Michalski),
Сьвістерський (Świsterski),
Клоссовський (Kłossowski),
Мар'янський (Mariański),
Александрович (Aleksandrowicz),
Шидловський (Szydłowski),
Пйонтковський (Piątkowski)
та ін. (Dziennik Polski,
1888, №209, 2).
Виготовлення пам'ятника затрималося на роки, і вдалося його
завершити 1895 року (Dziennik Polski,
1895, №80, s.2). Роком
раніше у Львові відбувалася Загальна крайова виставка, яку присвятили сторіччю
повстання під проводом Костюшка. У верхній частині парку, біля виставкових
павільйонів, спорудили будинок-ротонду
для експонування панорами Битви під Рацлавицями, в якій Кілінський брав участь.
На нижній алеї парку 1895 року встановили пам'ятник полковникові, і відтоді
парк став відомим під назвою парк
Кілінського.
Монумент зберігся до сьогодні: завдяки соціальному аспекту
біографії Кілінського його не демонтувала радянська адміністрація Львова.
У 2008-2009
році пам'ятник відреставрували за ініціативи польського Товариства опіки
пам'ятками (Siurawska, 2009).