...

Вул. Крушельницької, 17 – житловий будинок

ID: 2428
Колишня кам’яниця Ріґера презентує архітектуру елітного житла доби історизму. Будувалася у 1882–1883 рр. за проектом буд. Зиґмунта Кендзерського, фасад оздоблено декоративною скульптурою авторства Леонарда Марконі. Кам’яниця вирізняється оригінальним плануванням: структурним центром плану є сходова клітка з освітленням через скляний плафон. Зберігся автентичний інтер’єр зали-салону кін. ХІХ ст. Стильова характеристика: неоренесанс. Нині використовується як житловий багатоквартирний будинок з офісними приміщеннями.

Історія

Близько 1880 р. середній відрізок тракту суцільної забудови між вул. Сикстуською і Крашевського (суч. Дорошенка і Крушельницької) включав парцелю з подвійним конскр.№ "101 2/4 і 739 2/4" – територію, де невдовзі мали збудувати 4 кам’яниці з адресами: вул. Крашевського, №№ 15 і 17 та Сикстуська, 52 і 54. Частину згаданої ділянки, виокремлену під новим №902 2/4, на поч. 1880-х рр. набув Владислав Ріґер (Rieger) з наміром побудувати елітний житловий дім.

Розробку відповідного архітектурного проекту Ріґер доручив буд. Зиґмунту Кендзерському (Kędzierski). Рішенням магістрату від 30 липня 1882 року плани, підписані Кендзерським, було затверджено (ДАЛО 2/1/6461:10, 69, 81, 82). Відомо, що до подальшого їх опрацювання долучився відомий львівський скульп. Леонард Марконі (Marconi), авторству якого слід приписати численні скульптурні оздоби кам’яниці Ріґера (Przewodnik, 1886, 106; Barański, 1902, 81). Очевидно, будівництво завершили у 1883 р.

Про першого власника будинку, Владислава Ріґера, нагадує вензель "WR", включений у рисунок решітки воріт центрального порталу. За якийсь час, однак, імпозантна кам’яниця переходить до нового господаря: у старому путівнику вона згадується, станом на період бл. 1900 р., як "палац князя Адама Любомирського" (Lubomirski) (Barański, 1902, 81).

Бл. 1909 р. колишній будинок Ріґера перейшов у власність Давида Абрагамовича (Abrahamowicz) – знаного політика доби галицької автономії, міністра справ Галичини у віденському уряді. У подвір’ї новонабутої кам’яниці на замовлення Абрагамовича буд. Зиґмунт Пшорн (Pszorn) спорудив виокремлену офіцину (флігель) зі стайнею і возівнею в партері (1909–1910), а також мурований ґанок (1910) (ДАЛО 2/1/6461:9, 83, 86).

Згідно з архівною документацією, після Першої світової війни будинок перебував у власності Софії Плахецької (Płachecka), яка ініціювала надбудову 4-го поверху, виконану за проектом арх. Генрика Заремби (Zaremba) у 1929–1930 рр. (ДАЛО 2/1/6461:22, 70-74). Наступним власником, з 1930 по 1939 р., була адвокатська палата м. Львова. У цей період проведено перебудову помешкань 3-го поверху (ДАЛО 2/1/6461:41, 68).

Зараз основну частину внутрішніх приміщень будинку займають приватні помешкання. Частину 1-го поверху використовує офіс туристичної фірми. В ошатних приміщеннях 2-го поверху розташоване місцеве представництво Спілки письменників України.

Архітектура

Ділянка, частина якої належить будинку №17 на вул. Крушельницької, на мапі виглядає як смуга, прокладена між вул. Крушельницької та Дорошенка, перпендикулярно до їхніх трас. Кам’яниця стоїть на похилому терені та становить компонент суцільної забудови кварталу, видовженого паралельно південно-східній межі Парку ім. І. Франка. Має 4 поверхи. Верхній поверх – надбудова кін. 1920-х рр., яка зашкодила пропорціям будівлі.

Фасад – орієнтований за регуляційною лінією, симетричний, на 9 віконних осей, має 2 пристінки по краях. Його центральна вісь акцентована в’їзною брамою з півкруглим завершенням та широким балконом 2-го поверху на ліпних консолях у формі волют. Над кожним поверхом прокладено карнизи (над 2-м – з дентикулами та овами). На рівні 1-го поверху фасад викладено діамантовим рустом, на 2-му – легке французьке рустування.

Вікна 2-го поверху – з півкруглими завершеннями, 3-го – з лучковими. Віконні прорізи мають профільовані обрамування. У центральній частині фасаду вікна оздоблені половинними пілястрами і трикутними сандриками (2-й поверх) та карнизами-поличками (3-й). Спарені вікна на бокових пристінках фланковані три-чвертковими колонами на консольках та пілястрами коринфського ордеру, або ж мають широкі сандрики.

Чільний фасад будівлі привертає увагу багатством свого декоративного опорядження, зокрема скульптурним декором бокових секцій фасадної стіни. Тут компонуються маскарони гротескових істот і зображення Афіни в шоломі. Автором пластичних оздоб був скульптор Леонард Марконі. Комплекс опорядження включає також майстерно викувану балконну огорожу та давню дерев’яну браму.

В горизонтальній проекції корпус будинку має форму прямокутника з вирізом у південно-західному куті, а внутрішнє планування базується на тритрактовій схемі розташування приміщень. Розробник архітектурного проекту відійшов від традиційної Г-подібної чи П-подібної планувальної структури львівських кам’яниць. Композиційним стрижнем є простора сходова клітка, розміщена у центрі корпусу, в середньому тракті. Її денне освітлення забезпечує скляний плафон, змонтований на металевому каркасі. Тут збереглася стара конструкція сходових маршів і ковані ґратки огородження.

Зберігся також інтер’єр великого салону у колишньому помешканні 2-го поверху, з елементами автентичного декоративного оздоблення (свого часу він був перетворений на залу зборів адвокатської палати, зараз використовується як конференц-зал спілки письменників).

У партері головного будинку по центру влаштовано наскрізний проїзд, який перетинає корпус до внутрішнього подвір’я. Ліворуч – вхід на парадну сходову клітку. Допоміжна сходова клітка знаходиться в куті біля північного брандмауера. Південно-східний кут парцелі займає офіцина, відокремлена подвір’ям від головного будинку (її долішній ярус колись використовували як стайню і возівню). Офіцина має власні сходи, між нею та основою корпусу вбудовано балконні лоджії.

Кам’яниця є важливою пам’яткою архітектури львівського неоренесансу.

Персоналії

Адам Любомирський (Adam Lubomirski) – князь, власник кам’яниці Ріґера бл. 1900 р.
Владислав Ріґер (Władysław Rieger) – власник ділянки №902 2/4, на якій на поч. 1880-х рр. побудував елітний житловий дім.
Генрик Заремба (Henryk Zaremba) – архітектор, автор проекту надбудови 4-го поверху в кам’яниці на замовлення Плахецької.
Давид Абрагамович (Dawid Abrahamowicz) – політик, міністр справ Галичини у віденському уряді, власник кам’яниці Ріґера з 1909 р., добудував офіцину.
Зиґмунт Пшорн (Zygmunt Pszorn) – будівничий, спорудив офіцину і мурований ґанок на замовлення Давида Абрагамовича.
Зиґмунт Кендзерський (Zygmunt Kędzierski) – будівничий, автор проекту кам’яниці Ріґера.
Леонард Марконі (Leonard Marconi) – скульптор, виконав скульптурні оздоби на кам’яниці Ріґера.
Софія Плахецька (Zofia Płachecka) – власниця кам’яниці після Першої світової війни, надбудувала 4-й поверх.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/6461.
  2. Barański F., Przewodnik po Lwowie: Z planem i widokami Lwowa (Lwów, b.d. [1902]).
  3. Przewodnik z Krakowa do Lwowa, Podhorzec, Podwołoczysk, Brodów, Słobody Rungierskiej, Czerniowiec i po Lwowie (Lwów, 1886).
Автор опису – Ігор Жук
Літературний редактор – Юлія Павлишин