...

Вул. Крушельницької, 13 – житловий будинок

ID: 2452
Житловий багатоквартирний будинок (1881–1882), збудований арх.-буд. Альфредом Каменобродським. Одна з кількох кам’яниць, побудованих Каменобродським на ділянках кварталу, розташованого між трасами вул. Крушельницької та Дорошенка. Показова пам’ятка львівського неоренесансу 1880-х рр. Нині використовується як житловий дім зі стоматологічною клінікою на 1-му поверсі. Пам'ятка архітектури (охор. № 1082-М).

Історія

У середині ХІХ ст. верхня частина тракту міських ґрунтів, що тягнувся під гору між вул. Сикстуською (тепер Дорошенка) та південно-східною межею Єзуїтського саду (Парку ім. І. Франка), належала Йогану Кляйну (Klein). Велика кляйнівська парцеля була означена конскр.№101 2/4. Десь під кін. 1860-х рр. Кляйн приступив до її поступового розпродажу (ДАЛО 2/1/6459:37). Як результат, після кількох перепродажів на початку 1870-х східний відрізок перейшов у власність нової господині – Ізабели Кшечунович (Krzeczunowicz) (ДАЛО 2/1/6459:35), яка, своєю чергою, 1880 р. відпродала частину "реальності" Вацлаву Брейтеру (Brejter).

Останній, маючи намір побудувати два чиншові доми, поділив новонабуту ділянку навпіл. Невдовзі на її північній половині коштом Брейтера була споруджена імпозантна кам’яниця, за адресою: вул. Крашевського, 13. Розробку відповідного архітектурного проекту Брейтер замовив енергійному львівському будівничому Альфреду Каменобродському (Kamienobrodzki). Виконані плани затверджено резолюцією львівського магістрату від 19 квітня 1881 року (ДАЛО 2/1/6459: 29, 30, 32, 33). Найімовірніше, будівництво завершилося наступного, 1882 р.

Очевидно, кам’яниця Вацлава Брейтера пізніше не раз міняла власників. З архівних документів 1928–1932 рр. відомо, що за міжвоєнної доби вона належала Софії Пайонк (Zofia Pająk) (ДАЛО 2/1/6459: 15, 18, 23).

Зараз будинок використовується як багатоквартирний житловий дім. 1-й поверх займає приватна стоматологічна клініка.

Архітектура

Будинок займає ділянку прямокутної форми у південно-західному секторі Львова, поруч із центром міста, на підйомі до плато, на якому розташований костел св. Марії Магдалини і кампус Політехніки. Чільним фасадом повернутий до Парку ім. І. Франка. Корпус кам’яниці вбудовується у щільний периметр видовженого тракту забудови між вул. Крушельницької та Дорошенка, між граничними мурами домів №№ 11 та 15 на вул. Крушельницької й межею внутрішнього подвір’я та офіцин (флігелів) будинку №50 на вул. Дорошенка. Триповерхова будівля стоїть на підвищеному цоколі, в якому влаштовано півповерх.

З боку вул. Крушельницької кам’яниця має симетричний парадний фасад на 7 віконних осей, форми якого відзначаються ясністю і врівноваженістю пропорцій. Центр виділений виступом тривіконного пристінка з призматичним еркером-лоджією 2-го поверху, над яким розташована балконна тераса. Фасадна стіна членується на 3 яруси горизонталями карнизів, у міжвіконних простінках рівномірно компонуються ряди пілястр та лізен. Дорійські пілястри 2-го поверху декоровано рельєфами з мотивами гротеску та медальйонами, на 3-му поверсі – коринфські пілястри з канелюрами. Вікна верхнього поверху мають завершення з заокругленими сандриками. Високий дах із люкарнами та балюстрадою доповнено високою конструкцією у стилі французького шато. Нижній ярус фасаду оформлено рустованими лізенами і блоками русту на цоколі.

Г-подібний у плані корпус складається з фронтального блоку, в якому розміщено 2 тракти кімнат, та офіцини, прибудованої уздовж східного межового муру. Біля західної межі прокладено наскрізний проїзд до внутрішнього подвір’я (прямокутний проріз в’їзної брами зсунуто до правого краю фасаду – єдиний композиційний елемент, який порушує його повну симетрію). У проїзді влаштовано вхід до прямокутної сходової клітки. З боку тильного фасаду монтуються балконні галереї. Первісний архітектурний проект передбачав облаштування двох помешкань на кожному поверсі, з анфіладним сполученням приміщень.

Будинок є цінною архітектурною пам’яткою львівського неоренесансу. Привертає увагу деталями пластичного опорядження: півфігури атлантів під консолями еркера; орнаментальні рельєфи пілястр; маски, відформовані з бляхи, в оформленні даху.

Персоналії

Альфред Каменобродський (Alfred Kamienobrodzki) – будівничий, автор проекту кам’яниці Брейтера.
Вацлав Брейтер (Wacław Brejter) – власник кам’яниці на вул. Крашевського, 13.
Софія Пайонк (Zofia Pająk) – власниця кам’яниці Брейтера у міжвоєнний період.
Ізабела Кшечунович (Izabela Krzeczunowicz) – власниця частини парцелі конскр.№101 2/4 з поч. 1870-х рр.
Йоган Кляйн (Johann Klein) – власник парцелі конскр.№101 2/4, яку він розпродав протягом 1860-х – 1870-х рр.

Джерела

Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/6459.


Автор опису – Ігор Жук
Літературний редактор – Юлія Павлишин