Вул. Кравчука, 06 – житловий будинок

Початково кам’яниця збудована як чиншова (прибуткова), де помешкання усіх поверхів здавалися в оренду виключно для житла. Будинок зберіг свою функцію.

Будинок розташований ближче до початку рядової забудови парної сторони вул. Кравчука, фасади якої демонструють перехід від пізнього необарокового історизму до ранньої сецесії. З боків будинок сусідить з № 4 і № 8, а з тильного боку межує з ділянкою будинку № 7 на вул. Верхратського. На іншій стороні вул. Кравчука є великий озеленений комплекс Центрального військового клінічного госпіталю, добудований у 1970‑х рр. до військового шпиталю після реконструкції монастиря Боніфратів.

На основі авторських креслень, затверджених магістратом у 1905 р., проведений аналіз планувальної та конструктивної схеми будинку. Так, будинок триповерховий, двотрактовий, без офіцини, накритий двосхилим дахом. У плані має форму квадрата з невеликим виступом зліва в глибину ділянки, утворюючи в плані своєрідну Г-подібну форму. Будинки №№ 4, 6 на вул. Кравчука та №№ 5, 7 на вул. Верхратського разом утворюють спільне досить велике подвір’я правильної прямокутної форми.

Висота між перекриттями всіх поверхів 3,5 м; підвалів — 3,3 м. Будинок розташований на похилій ділянці з невеликим підйомом від низу до верху вул. Кравчука та невеликим ухилом до подвір’я.

Завдяки правильній формі ділянки усі приміщення мають правильну форму прямокутника чи квадрата. Вхідна зона будинку складається з порталу входу, вестибюлю зі сходовим маршем з 8 сходинок, який провадить до ширшої двомаршевої сходової клітки, вписаної в прямокутник. Усі ці приміщення запроектовані на одній композиційній осі, перпендикулярної до фасадної стіни та зміщеної вліво від головної осі симетрії, вираженої на фасаді.

Незважаючи на невеликі розміри та відсутність офіцин, у будинку влаштовано другу гвинтову сходову клітку (т. зв. "чорну"), розташовану в торці Г-подібного виступу, що виходить на подвір’я. Ця сходова клітка сполучається з головною сходовою кліткою балконами-галереями, що опоясують тильний фасад.

Конструктивний каркас будинку утворений зовнішніми стінами, стінами сходових кліток та внутрішньою несучою стіною (що членує будинок на два тракти). Внутрішні перегородки є гіпсовими, як це позначено на проектних кресленнях планів (ДАЛО, 2/3/593:3).

З торців майданчиків головної сходової клітки розміщені входи до помешкань, по два на кожному поверсі. Праворуч розташоване приміщення більше за площею; це трикімнатне помешкання, що ділиться широким довгим коридором на два тракти — з двома кімнатами, що орієнтовані на головний фасад, спальнею та кухнею — на тильний фасад. Хоча ванна розташована на осі коридору, вхід до неї влаштовано зі спальні. У кінці коридору натомість запроектовано гардероб із двома шафами. У правильну прямокутну форму плану кухні вписане невелике приміщення санвузла, вхід до якого влаштовано з коридору, справа від входу до квартири. Мийка та плита на кухні примикають до стіни санвузла, що дозволило об’єднати вентиляційні та каналізаційні канали кухні та санвузла. З кухні влаштовано вихід на балкон тильного фасаду.

Ліворуч від сходової клітки розташоване двокімнатне помешкання, що має меншу площу та менш комфортне планування через витягнуту форму плану. Аналогічно, як в іншому помешканні, коридор (тут невеличкий) також членує простір на два тракти, де одна кімната орієнтована на головний фасад, а друга (спальня) — на бічний фасад. Зі спальні влаштовано вхід до ванни, а на протилежному кінці спальні запроектовано вихід у кухню, з якої є вхід до санвузла. На протилежному кінці кухні є вихід на "чорну" сходову клітку. Планування цього помешкання має ряд недоліків, головним з яких є наявність прохідної єдиної спальні з вікном на транзитний балкон, а також віддаленість санвузла від входу до помешкання, мінімальна площа кухні, гірша інсоляція приміщень тощо.

Кожна житлова кімната цих двох помешкань обладнана піччю.

На другому та третьому поверхах влаштовано три входи, що провадять до перепланованих трьох помешкань меншого розміру та комфортності.

Шестивіконний триповерховий фасад має симетричну композицію, з незначним відхиленням через зміщення вліво порталу входу. Головна вісь підкреслена бічними двовіконними ризалітами, характерними для архітектури межі ХІХ–ХХ ст. Первісно за задумом архітектора фасад мав бути вирішений у стилістиці історизму, як це представлено на єдиному проектному кресленні фасаду (ДАЛО, 2/3/593:3, 4). Очевидно, в процесі будівництва смаки архітектора змінилися й на метричну композиційну схему історизму був механічно накладений декор орнаментальної (ранньої) сецесії. Метричність фасаду дещо порушується змінною шириною вікон: по два вузьких на бічних ризалітах та два широких на заглибленій частині фасаду.

Площина першого поверху традиційно для львівської архітектури почленована дошковим рустом незначної рельєфності. Бічні ризаліти підкреслено сецесійно трактованими колосальними пілястрами, увінчаними стилізованими експресивними чоловічими маскаронами, що визирають із листя каштану. На рівні другого поверху пілястри оздоблені мрійливо усміхненими жіночими маскаронами у заквітчаних накидках та геометрично стилізованим волоссям, що лине до низу. На другому поверсі ризалітів влаштовано масивні балкони з кам’яними кронштейнами та масивними стовпчиками, між якими встановлено ковану огорожу з жардиньєрками. Стилістика огорожі є суто ранньосецесійною, де на каркас із метрично розташованих прутів накладений візерунок зі звивистих ліній змінної товщини, декорованих квітами. У подібній стилістиці виконані й залізні вхідні двері.

Отвори всіх поверхів мають лаконічне вирішення обрамлення з сецесійно трактованими дзеркалами під вікнами. Над двома центральними вікнами влаштовано прямокутні неокласицистичні сандрики з мутулами та кронштейнами. На сандрики згори звисають ліпні гірлянди, підвішені на стилізованих цвяшках під вікнами третього поверху. Площину над вікнами третього поверху декоровано ліпним фризом із переплетених гілок пінії, обв’язаних стрічками. Над фризом влаштовано лаконічний карниз із прямокутними модульонами.

У більшості вікон будинку збереглась автентична столярка.

На тильному фасаді будинку збереглися автентичні балкони-галереї, бетонні плити яких спираються на двотаврові балки та огороджені рядом хвилястих та прямих прутів, що чергуються через один. Таке огородження є традиційним для львівських дворових фасадів початку ХХ ст. Також переважно збережена автентична столярка, відсутнє засклення балконів.

Доступні для огляду інтер’єри вестибюлю та сходової клітки декоровано в стилі ранньої сецесії. Підлога вестибюлю та першого поверху сходової клітки вимощена керамічними плитками фабрики братів Мунд, про що свідчить плитка-реклама, вмонтована при вході до будинку. Палітра орнаменту плиток підлоги: охристий, бордовий, блакитний та білий кольори. Сходові майданчики верхніх поверхів мають паркетну дубову підлогу.

З вестибюлю кам’яними сходинками крізь внутрішні двері з панелями буазері потрапляємо до дерев’яної сходової клітки. Коване огородження сходів накрите дерев’яним поруччям. Огородження ранньосецесійної стилістики має метричну композицію з прутів, між якими вписані складного вигину завитки, декоровані п’ятипелюстковими квітами та трилисниками. Приблизно такої композиції огородження зображене і на проектному кресленні перетину будинку (ДАЛО, 2/3/593:4).

Тафльовані двері входів до квартир мають дерев’яне обрамлення, увінчане сецесійним супрапортом, поширеним у кам’яницях того періоду. У круглому медальйоні по центральній осі супрапорту зображено жіночу довговолосу голівку в профіль. Цікавий силует супрапорту створений завдяки композиціям із листя, що підкреслю кути та обрамлюють медальйон. Двері між вестибюлем та сходовою кліткою з двох боків також оздоблені супрапортом, проте тут композиція складається суто з рослинних елементів без центрального медальйону.

На дверях прикріплено вишукані сецесійні деталі, характерні для всіх будинків вулиці: бронзові поштові скриньки та вмонтовані бронзові віконечка. Поштові скриньки криволінійних абрисів виконані у вигляді рельєфних граційно вигнутих орлів на торцьованому тлі, а віконечка — у вигляді стилізованої ажурної квітки, вписаної в квадрат. У цьому будинку також збереглися сліди від автентичних металевих табличок-картушів, в які вставлялось прізвище піднаймача помешкання. На окремих дверях збереглися автентичні латунні клямки. Усі ці деталі оздоблюють лише двері входів до помешкань, розташованих по торцях сходових майданчиків, тобто помешкань, що відповідають авторському плануванню 1905 р.

Площини стелі вестибюлю та сходової клітки гладко забілені, але з огляду на те, що інтер’єри сусідніх будинків вулиці виконані в подібній стилістиці та оздоблені розписами, можна припустити існування розписів і в цьому випадку. Ця гіпотеза підтверджується слідами розпису на стелі сходової клітки, помітними при освітленні спалахом фотокамери.

Вікна сходової клітки зберегли автентичну столярку із залишками вітражів зі свинцевим обрамленням та полірованим склом. Геометрична композиція вітражу утворює своєрідний бірюзовий ламбрекен у верхній частині вікна. У вікні між другим і третім поверхом угадується композиція вітража, що складається з поєднань геометричних елементів — ромбів, кіл та смуг, що у верхній частині вікна утворюють своєрідний бірюзовий ламбрекен. Кольорова гамма вітражу складається з жовтого, фіолетового та бірюзового кольору в поєднанні з прозорим склом різної фактури. Дослідниця львівських вітражів Р. Грималюк не називає автора цього вітражу, вказуючи лише, що ідентичний вітраж є у вікні кімнати будинку № 66 на вул. Франка (Грималюк, 2004, 191–194).