Вул. Коновальця, 14 – житловий будинок ID: 2696

Триповерховий житловий будинок звели у 1905-1906 роках Кароліна і Генрика Браунзайс за проєктом свого батька Йозефа. Типова чиншова кам'яниця в стилі історизму.

Історія

Будівельна парцеля була виділена з більшої ділянки, що протягом ХІХ століття позначалася конскрипційним №86 ¼. У середині століття нею володів Юзеф Войцєховський (Józef Wojciechowski), пізніше — Міхал і Валентин Борецькі (Michał, Walenty Borecki); а на початку ХХ століття — Антоній Франц (Antoni Franz), співвласник гіпсової фабрики.

Близько 1905 року Кароліна і Генрика, підписані як Браунзайсівни, придбали тут невелику ділянку від Антонія Франца. Ймовірно, вони були доньками львівського інженера та будівничого Йозефа Браунзайса (Joseph Braunseis). Йозеф був довголітнім працівником технічного відділу Намісництва, що займалося проєктуванням і будівництвом державних будівель. 67-річний Браунзайс на цей час вже перейшов на пенсію і мешкав на вулиці св. Яцка (сучасна Архипенка), принаймні так стверджує адресна книга Львова з 1904 року. Він запроєктував будинок на вулиці Листопада, 2 (сучасний Коновальця, 14), а після завершення будівельних робіт оселився у ньому, де й прожив до своєї смерті в 1915 році.

Проєкт затверджували у магістраті Львова у червні 1905 року (ДАЛО 2/1/3366: 1, 31-32). У вересні 1906 року власниці отримали дозвіл на заселення будинку (ДАЛО 2/1/3366: 4-5). Невдовзі в газетах з'явилися оголошення, що квартири в будинку здаються в найм. "Дві гарні фронтові кімнати, одна з балконом і передпокоєм на 2 поверсі у здоровій частині міста на розі вулиці 29 Листопада, 2, близько від трамваю. З 1 листопада до найму, з утриманням чи без, для старших чоловіків, службовців, кавалерів чи пенсіонерів. Відомості у сторожа на місці, або в цукєрні Бєнєцького", — таке повідомлення, наприклад, вийшло у розділі оголошень Kurjer Lwowski від 20 жовтня 1906 року. Тож виглядає на те, що Браунзайсівни взялися за утримання пансіону.

Початково будинок мав адресу вул. 29 Листопада, 2, оскільки вулиця ще не сягала сучасної вулиці Бандери, а починалася щойно від сучасної Київської. Сучасна нумерація впроваджена 1912 року. Після завершення будівництва будинок також отримав конскрипційний номер 1710 ¼.

Згідно з затвердженими кресленнями, на кожному поверсі розміщувалося по дві квартири. Довкімнатна з кухнею (трикімнатна на 2-3 поверхах) і туалетом, а також чотирикімнатна з кухнею, окремими туалетом та ванною. У підвалі, справа від входу, мало розміститися невелике помешкання сторожа, для якого запланували більше вікно. Креслення підписали власниці сусідніх ділянок: Феліція Петри (Felicja Petry, сучасна Коновальця, 16) та Софія Ярощак (Zofia Jaroszczak, сучасна Київська, 31).

Наприкінці 1920-х років власниками будинку стали офіцер Війська польського Антоній Лукасєвич (Antoni Łukasiewicz) та його дружина Зофія. 1929 року вони вирішили надбудувати четвертий поверх і замовили відповідний проєкт будівничому Каролю Турковському (Karol Turkowski). Згідно з кресленнями, стилістика будинку мала залишитися незмінною, фасад мав завершуватися цілком аналогічним антаблементом і наріжним аттиком — можливо йшлося про підняття старих елементів на один поверх (ДАЛО 2/1/3366: 23). Розпланування нового поверху мало дещо відрізнятися: у меншій квартирі мала з'явитися ванна кімната, тоді як від більшої квартири мали відділити одну кімнату на "кавалерське" помешкання (ДАЛО 2/1/3366: 27-28). Ці креслення магістрат не погодив, обґрунтувавши це тим, що надбудова погано вплине на освітлення сусідніх будинків. Лукасєвичі подавали апеляції, однак четвертий поверх тут ніколи не з'явився.

До сьогодні (2025) будинок залишається житловим. Ймовірно, зазнав перепланувань. На першому поверсі зліва від входу діє салон краси.

Архітектура

Будинок є досить типовим зразком чиншової кам'яниці у стилі історизму.

Збудований одразу з підключенням до міської каналізації. Одна квартира на поверсі початково планувалася лише з туалетом, а друга — також і з ванною. Це може свідчити про орієнтацію власниць на орендарів різної платіжної спроможності, а також на те, що наявність ванних кімнат ще не була в той час нормою.

Фасади будинку наближені до симетричних. Мають традиційне членування фасадів — перший поверх виділений рустом і відділений міжповерховою тягою, далі фасад гладкий. Вікна мають прості профільовані обрамлення, доповнені лінійними сандриками на 2 і 3 поверхах. Фасади завершені антаблементом з рядом горищних віконець у фризі. На зрізаному наріжнику розміщені балкони з металевими огорожами, а завершується наріжник необароковим аттиком з волютами, який сьогодні значно поруйнований атмосферними чинниками. У балконі третього поверху, згідно з проєктом, мали бути застосовані сецесійні елементи.

Ззовні будинок переважно зберіг свої автентичні риси. Однак віконна столярка здебільшого замінена на металопластикову, балкон другого поверху дисонуюче засклений. Планування помешкань ймовірно було змінене у зв'язку з націоналізацією будинку у 1940-х роках та приватизацією 1990-х років.

Люди

Міхал і Валентин Борецькі (Michał, Walenty Borecki)— попередні власники ділянки 86 ¼.
Вікторія, Влодзімєж та Чеслав Блонаровичі (Wiktorja, Włodzimierz, Czesław Błonarowicz) — вдова, дантист-технік та геодезист відповідно, мешканці будинку (1935).
Йозеф Браунзайс (Joseph Braunseis, 1837−1915)— інженер, будівничий, проєктант і мешканець будинку
Кароліна Браунзайс (Karolina Braunseisówna) — співвласниця будинку.
Генрика Браунзайс (Henryka Brauseisówna) — співвласниця будинку.
Стефанія Ваймес (Stefania Weimes) — пенсіонерка, мешканка будинку (1914).
Юзеф Войцєховський (Józef Wojciechowski) — власник більшої ділянки 86 ¼ у середині ХІХ століття.
Марія Дурська (MariaDurska)— вчителька, вдова очільника польського товариства "Сокіл" і мешканка будинку до 1915 року.
Луціан Кєрський (ŁucjanKierski) — купець, мешканець будинку (1935).
Оттон Крида (Otton Kryda) — інженер-механік, мешканець будинку (1935).
Антоній Лукасєвич (Antoni Łukasiewicz) — офіцер Війська польського, співвласник будинку з кінця 1920-х років до 1939.
Зофія Лукасєвич (Zofia Łukasiewicz) — дружина Антонія Лукасєвича, співвласниця будинку.
Миколай Творидло (Mikołaj Tworydło) — агроном, мешканець будинку (1935).
Адам Надаховський (Adam Nadachowski) — технічний інспектор, мешканець будинку (1914).
Феліція Петри (Felicya Petry)— співвласниця сусіднього будинку №16.
Емілія Пешинська (Emilja Peszyńska) — докторка медицини, лікарка, мешканка будинку (1935).
Кароль Турковський (Karol Turkowski) — будівничий, проєктував надбудову четвертого поверху (1929).
Марцелій Фединський (Marceli Fedyński) — судовий радник, мешканець будинку (1914).
Антоній Франц (Antoni Franz)— попередній власник більшої ділянки 86 ¼.
Луїза Хвалибоґ (Luiza Chwalibogowa) — вдова власника нерухомості, мешканка будинку (1935).
Адам Чижик (Adam Czyżyk) — функціонер Польських залізниць, мешканець будинку (1935).
Зофія Ярощак (Zofia Jaroszczak)— співвласниця сусідньої ділянки на сучасній вулиці Київській, 31.

Джерела