Вул. Князя Романа, 06 – будинок Львівського радіо

Квартал між сучасними вул. Князя Романа, вул. Нижанківського і пл. Галицькою з'явився після розбору міських фортифікацій у ІІ пол. XVIII ст. У 1766 р. тут вже розміщувалися окремі дерев'яні будинки (карта 1766 р.).  У 1777 р. на місці будинку № 6 були розташовані  три будинки: № 387, 388, 389 (карта 1777 р.). До 1802 р. тут виникла парцеляція, що збереглася до 1939 р. На місці сучасного будинку були розташовані дерев'яний будинок № 443 та муровані № 444 і № 445 (карта 1802 р.)

Будинки на вищезгаданих парцелях неодноразово перебудовувалися протягом ХІХ ст. У 1912 році їх викупили заможні підприємці Людвік Штадтмюллер (Stadtmüller) і Кароль Чуджак (Czudżak). Останній відомий зокрема як власник пекарні "Меркурій". Вони розібрали старі кам'яниці з метою збудувати на цьому місці новий багатоповерховий  прибутковий будинок. Проект був розроблений у бюро архітектора Адольфа Піллера (Piller), про що свідчать печатки на проектних кресленнях (ДАЛО 2/1/992). Як зазначають літературні джерела, співавтором проекту був Роман Фьольпель (Völpel) (Архітектура Львова, 2008, 492; також Lewicki, 2005, 35). Львівський магістрат затвердив  проект будинку 18 червня 1912 р. (ДАЛО 2/1/992: 51). Спочатку його спроектували повністю п'ятиповерховим, проте згідно з  чинними будівельними нормами і вимогами магістрату, частина будинку з боку вул. Нижанківського була в проекті на поверх понижена. Відповідні додаткові креслення, зокрема  тильного фасаду та поверхових планів, затверджені 14 вересня 1912 р. (ДАЛО 2/1/992: 56). План 5-го поверху — 17 квітня 1913 р. (ДАЛО 2/1/992: 58). Проте будинок звели повністю п'ятиповерховим і таким він є до сьогодні.

Будинок є прикладом раннього модернізму: споруджений із залізобетонного каркасу, підключений до усіх інженерних мереж, оснащений ліфтом, світловим ліхтарем над сходовою кліткою. Фасади мають лаконічний декор, що відповідає конструкції будинку. На фасаді у рівні 1–2 поверхів чітко виділяються профільовані залізобетонні несучі стовпи.

Будинок № 6 виділяється з оточуючої забудови монументальністю. Разом із сусіднім будинком № 4 він значно перевищує довколишню забудову, а також контрастує стриманим, лаконічним стилем. У фасадах застосовані стилізації середньовічної архітектури, закцентована вертикальність композиції. На чільному фасаді  виділяється вхідний портик із гранітними неороманськими колонами, прикрашений барельєфами з левами та кадуцеєм — атрибутом Меркурія, покровителя підприємництва; а також модерністськими фігурами лицарів-атлантів. Автором цих скульптур був Станіслав Пліхаль (Rzeźba Lwówska, 2007, 244).

Після завершення будівництва у 1913 р. новий будинок отримав адресу вул. Баторія, 6, але зберіг стару конскрипційну нумерацію (№№ 443 ¼, 444 ¼, 445 ¼). Спершу це був суто чиншовий будинок. На першому поверсі розташовувалися торгові приміщення, на другому — ресторан, вище — помешкання. У 1920-х рр. тут розмістився Банк Польської землі. У 1929 р. — Львівське радіо, його офіси. Водночас на території Стрийського парку, на розі вул. Франка і вул. Козельницької,  була споруджена трансляційна станція радіо, де поряд із будівлею у стилі функціоналізму розмістилися дві вежі. Цей комплекс до сьогодні не збережений.

Нині у будинку на вул. Князя Романа, 6 розміщені Львівське державне обласне радіо та Львівський обласний радіотелевізійний передавальний центр. Крім цього, тут розташована редакція часопису "Дзвін" (заснований у 1939 р. під назвою "Література і мистецтво", пізніше "Радянський Львів", "Жовтень").

Рішенням Львівського облвиконкому № 227 від 17 липня 1990 р. будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення (Ох. № 1199-М).