...

Вул. Грюнвальдська, 10 – житловий будинок

ID: 2441

Триповерховий житловий будинок був споруджений у 1910–1911 рр. за проектом Едварда Скавінського для Станіслава та Ізабелли Добруцьких. Це типовий зразок чиншової кам'яниці початку ХХ ст., яка, однак, вирізняється своїм чільним фасадом, вирішеним у неоготичних формах, взорованих на "високу" та "полум'янисту" французьку готику. Пам'ятка архітектури (Ох. №2085-М).

Історія

У 1910 р. залізничний комісар Станіслав Добруцький (Dobrucki) вирішив спорудити чиншову кам'яницю на ґрунтових парцелях №№ 2789/1 і 2783/1, виділених з ділянок позначених  конскрипційними №124 ¼ і №125 ¼. Проект розробив архітектор і будівничий Едвард Скавінський (Edward Skawiński), який тоді працював за адресою вул. Ленартовича, 11б (тепер Нечуя-Левицького) (ДАЛО 2/1/2787:9). У вересні 1910 р. магістрат надав дозвіл на будівництво триповерхового будинку. У березні наступного року його підключили до каналізаційних мереж (ДАЛО 2/1/2787:2). А 3 листопада 1911 р. був наданий дозвіл на заселення будинку (ДАЛО 2/1/2787:6).

Парцеля з будинком згодом отримала новий конскрипційний №2047 ¼.

До сьогодні будинок зберігся без особливих змін, залишається повністю житловим.

Рішенням Львівського облвиконкому №671 від 13 грудня 1991 р. будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення (ох. №2085-М).

Архітектура

З точки зору планування і конструкцій, будинок є типовою чиншовою кам'яницею початку ХХ ст. Триповерхова, мурована з цегли кам'яниця, Г-подібна у плані, з отинькованими фасадами та ліпними деталями. Проте він заслуговує на увагу завдяки своєму декору в яскравому неоготичному стилі, що вирізняє його не лише на тлі сусідніх пізньосецесійних кам'яниць на вул. Грюнвальдській, а й загалом серед житлових будинків Львова. У пластичному вирішенні застосовані практично всі види елементів з арсеналу неоготики: характерні профілювання, стрілчасті арки, масверки, вікна-рози, краби, фіали, пінаклі тощо. Проте на відміну від готики Середньовіччя, ці елементи є суто декоративними і не виконують жодних конструктивних функцій.

За винятком креслення чільного фасаду кам'яниці, інших креслень будинку не збереглося. За аналогією з іншими кам'яницями, які зводилися у цей час у Львові, дуже ймовірно, що у будинку були застосовані залізобетонні конструкції перекриття, а також були одразу встановлені інженерні мережі: електрика, водопостачання і водовідведення. Туалети та ванни заплановані всередині квартир.

Загалом будинок гармонійно вписаний в оточуючу забудову вул. Грюнвальдської, не виділяється своїми габаритами. Чільний фасад п'ятисьовий, симетричний. Симетрію підкреслює розташування вхідного порталу та двох бічних пристінків, завершених трикутними причілками, та балконів на 2-му – 3-му поверхах. Така схема типова для архітектури історизму. По вертикалі композиція фасаду підкреслено тектонічна: рівень цоколя виділений масивним квадровим рустом з фактурною поверхнею, рівень партеру — розрізкою під opus isodomum, тобто імітацією мурування великими кам'яними блоками однакового розміру. На 2-му – 3-му поверхах вертикальні площини між вікнами декоровані дощатим рустом. Краї пристінків також виділені квадрами русту з фактурною поверхнею.

Більшість прорізів мають прямокутну форму. Винятком є стрілчастий світлик головного порталу та горищні віконця-рози на причілках, заповнені масверками. У світлику це композиція з трифоліїв, а в вікнах-розах — вписані в коло квадрифолії.

Лише вікна 1-го поверху мають обрамлення типового для готики профілювання, з фасками. На 2-му поверсі вікна прикрашені стилізованими сандриками із заламаним карнизом і пінаклем, та глухою стрілчастою аркою з вписаним у неї трифолієм. Натомість під вікнами — вставки з ліпними масверками, де у три кола вписані по два "риб'ячі міхурі" — характерні елементи т.зв. "полум'янистої" готики. Над вікнами 3-го поверху — прямокутної форми слізники.

Найцікавіше вирішення мають балкони та вхідний портал, які є унікальними для Львова: 1) дверний проріз з металевими неоготичними дверима, фланкований двома півколонками, які підтримують стрілчасту арку з крабами та фіалом, і завершені пінаклями; 2) балкони 2-го – 3-го поверхів на тонких профільованих кронштейнах, огороджені колонками. Вищі колони з типово неоготичними капітелями підтримують ажурну конструкцію масверків зі стрілчастими арками, багатолистниками, квадрифоліями та "риб'ячими міхурами".

Центральна частина фасаду завершена ліпною аркатурою із трифолієвих арочок та широким карнизом, бічні пристінки — трикутними причілками з віконцями-розами та з крабами на їхніх верхніх площинах. На відміну від первісного проекту, при кутах причілків не були влаштовані ґаргульї. Дах — двосхилий, дерев'яної кроквяно-стійкової конструкції, сьогодні покритий листовою оцинкованою бляхою. Ймовірно, в минулому покрівля була з дахівки та мала люкарни.

Будинок був зведений із певними відмінностями від первісного проекту. Крім відсутності ґаргулій по кутах причілків та аркатурного поясу у центрі фасаду під карнизом, у проекті планувалося, що площина стін 2-го – 3-го поверхів буде з відкритим цегляним муруванням, між вікнами 3-го поверху передбачалися скульптурні вставки з розетами.

В інтер'єрі досить багато декорована ліпниною сходова клітка. Над дверима — композиції з масверків-трифоліїв і неоготичних рослинних орнаментів із бутонами. Стеля декорована дзеркалом із рослинними орнаментами.

Загалом будинок — цінний зразок неоготики у Львові, пам'ятка архітектури.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Героїв Майдану, 4 – житловий будинок

Детальніше про місце

Персоналії

Др. Володимир Бабій (Włodzimierz Babij) — стоматолог, мешканець будинку (1935)
Юзеф Бара (Józef Bara— поштовий функціонер, мешканець будинку (1935)
Міхаліна Бжуза (Michalina Brzuza— вдова залізничного контролера,мешканка будинку (1913, 1916)
Йоанна Біркль (Joanna Birklowa) — вдова промиловця, мешканка будинку (1916)
Валерія Бєлянська (Walerya Bielańska— вдова власника маєтностей, мешканка будинку у (1913, 1916)
Адольф Ґернер (Adolf Gerner) — приватний службовець, мешканець будинку (1935), тел. 59-84
Др. Антоній Горбачевський (Antoni Horbaczewski) — адвокат, мешканець будинку (1916)
Альфред Добруцький (Alfred Dobrucki— пенсіонер, колишній комісар магістрату, мешканець будинку (1913, 1916)
Ізабелла Добруцька (Izabella Dobrucka) — співвласниця ділянки і будинку.
Станіслав Добруцький (Stanisław Dobrucki) — залізничний комісар, співвласник ділянки і будинку (принаймні 1910-1916), під час будівництва мешкав на вул. 29 Листопада, 21 (тепер Коновальця).
Василь Дувало (Wasyl Duwało) — рільничий інженер, мешканець будинку (1935)
Ольга Зєлінська (Olga Zielińska)— вдова повітового секретаря, мешканка будинку (1916)
Ева Коженьовська (Ewa Korzeniowska) — службовиця магістрату, мешканка будинку (1935)
Здзіслав Коженьовський (Zdzisław Korzeniowski) — директор банку, мешканець будинку (1935)
Станіслав Абданк Коссовський (Stanisław Habdank Kossowski) — директор друкарні, мешканець будинку (1913)
Марія Кошла (Marya Koszla) — вдова, мешканка будинку (1913)
Євгенія Крук (Eugenia Kruk) — приватна службовиця, мешканка будинку (1935)
Юзеф Лукавський (Józef Łukawski) — інженер Крайового виділу, мешканець будинку (1913)
Северина Менцінська (Seweryna Męcińska) — вдова лікаря, мешканка будинку (1913)
Яніна Менцінська (Janina Męcińska) — маніпуляторка Ощадної каси, мешканка будинку у (1913)
Павло Панкевич (Paweł Pankiewicz— службовець, мешканець будинку (1935)
Владислав Паулі (Władysław Pauli— віцепрокурор окружного суду,мешканець будинку (1935)
Єжи Паулі (Jerzy Pauli) — суддя апеляційного суду, мешканець будинку (1935)
Леопольд Рицко (Leopold Rycko) — власник сусідньої ділянки і будинку.
Гелена Росохацька (Helena Rosochacka) — власниця будинку у 1935 р.
Едвард Скавінський (Edward Skawiński) — архітектор і будівничий, автор проекту будинку. У 1910 р. мешкав на вул. Кадетській, 4 (Гвардійська, тепер Героїв Майдану), де також мешкав будівничий Кароль Скавінський, імовірно, його брат.
Гелена Уєйська (Helena Ujejska) — вдова полковника, мешканка будинку (1916)
Анатоль Хомік (AnatolChomik) — приватний службовець, мешканець будинку (1935)

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/2787
2. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lemberg, 1913).
3. Księga adresowa Małopołski, Wykaz domów na obszarze miasta Lwowa (Lwów. Stanisławów. Tarnopól, 1935–1936).


Авторка опису — Ольга Заречнюк
Літературна редакторка — Юлія Павлишин