Вул. Драгоманова, 22 – житловий будинок

ID: 2460

Чотириповерховий рядовий житловий будинок був споруджений у 1910–1911 рр. за проектом буд. Станіслава Деца для нього та дружини Вікторії. Це зразок доволі типової чиншової кам'яниці свого часу, що, однак, вирізняється своїм неоготичним декором. В інтер'єрі сходової клітки під побілкою збережені фрагменти настінних розписів, зокрема із фігурами лицарів у обладунках. Пам'ятка архітектури (Ох. №895).

Історія

Вже на поч. ХІХ ст. на ділянці, яка займала територію сучасних будинків №22 на вул. Драгоманова і №17 на вул. Поповича, існував житловий будинок. У 1828 р. його власник, Матей Білецький (Bielecki), добудував до дому 3 приміщення: передпокій по центру та дві кімнати обабіч. Утворений фасад був позбавлений декору, тільки вікна мали прості обрамлення (ДАЛО 2/1/3401:23).

Зберігся проект будинку, затверджений 11 вересня 1845 року. Будинок був розташований з боку вул. Поповича. Він був двоповерховий, Г-подібний у плані, з дворядним розташуванням анфіладних кімнат у фронтальному блоці. Чільний фасад – шестиосьовий, асиметрично розташована брама провадила до широких в'їзних сіней. Вхід до сходів, розташованих в офіцині (флігелі) був організований із внутрішнього подвір'я. Скраю офіцини розміщувалися виходки (ДАЛО 2/1/3401:24).

З 1846 р. зберігся проект невеликого одноповерхового будиночку з підписом Йозефа Росновича (Rosnowicz), який, імовірно, був спорудою возівні (ДАЛО 2/1/3401:25). У 1849 р. Білецький зініцював побудову нової мурованої шопи, яка розташувалася близько сусідньої ділянки з північного сходу, але не прилягала до паркану. Споруда складалася з одного приміщення, на головному фасаді містила у центрі вхід і по вікну з кожного боку (ДАЛО 2/1/3401:26). У 1861 р. знесли стару шопу, а на її місці звели невеликий житловий будиночок із передпокоєм і маленькою кухнею, та двома кімнатами обабіч (ДАЛО 2/1/3401:27). У 1877 р. перероблено стару гончарну майстерню на житло. Проект виконав будівничий (baumeister) Йозеф Мюель (Mühel) (ДАЛО 2/1/3401:28).

1879 р. знесли фасадну стіну фронтового будинку з боку вул. Драгоманова і добудували 2 приміщення за проектом Адольфа Ґроховальського (Grochowalski). Новий фасад був тривіконним, кути будинку акцентувалися рустуванням (ДАЛО 2/1/3401:29).

1909 р. ділянку придбали подружжя Деців (Dec): майстер мулярський Станіслав із дружиною Вікторією. У травні цього року вони отримали дозвіл на розбір одноповерхового будинку і офіцини з боку вул. Драгоманова, 2-го поверху будинку з боку вул. Поповича, партерових комірок на ділянці (ДАЛО 2/1/3401:7). Саме тоді розділено ділянку надвоє, при цьому частині з боку вул. Драгоманова присвоєно новий конскр.№1862 ¼ (ДАЛО 2/1/3401:8). У лютому 1910 р. Деци отримали дозвіл на спорудження нового чотириповерхового будинку. Вже в серпні того ж року будівництво було завершене. 31 серпня дозволено заселення будинку (ДАЛО 2/1/3401: 9-14).

25 лютого 1911 року укладено контракт купівлі-продажу між подружжям Деців та Міною Горовіц (дів. Вальдберґ) (Horowitz Waldberg), яка придбала ділянку і будинок (ДАЛО 2/1/3401:19).

До сьогодні будинок змінився мало. Замінено покрівлю даху та частину дерев’яних вікон, в кількох цокольних приміщеннях влаштовано продуктову крамницю. Розписи на стінах і стелі сходової клітки були забілені.

Архітектура

Чотириповерховий рядовий будинок – колишня чиншова кам'яниця буд. Станіслава Деца, збудована у 1910–1911 рр. за його власним проектом. Водночас споруджувався аналогічний будинок на вул. Сніжній, 5. Кам'яниця розташована на стрімкому перепаді рельєфу. Межує із триповерховою сецесійною кам'яницею ліворуч і з незабудованою ділянкою праворуч, є одним із найвищих на вулиці, контрастує із сусідньою забудовою як своєю висотою, так і стилістикою.

З точки зору планування – є зразком ранньомодерністичної кам’яниці перших років ХХ ст. У будівництві був використаний залізобетон, парадні сходи – металевої конструкції з дерев’яними сходинками. У плані П-подібний, з Г-подібною офіциною, його подвір’я сполучене з подвір’ям сусідньої кам’яниці на вул. Глібова, 2. Згідно оригінального плану, у сутеренах (цоколі) кам’яниці розмістилися 2 житлові кімнати, помешкання для охоронця, 1 туалет, 7 пивниць, 2 сходові клітки. На партері – 8 житлових кімнат, 3 передпокої, 3 кухні, 1 кімната слуги, 3 ванни, 3 туалети, 2 сходові клітки, 1 вхідні сіни. Аналогічно на вищих поверхах. У тильній офіцині на піддашші розмістилася пральня.

Чільний фасад шестиосьовий з чітко підкресленою центральною віссю симетрії, яка, однак, порушена розташуванням вхідного порталу. Традиційно, рівень партеру відділений на фасаді міжповерховою тягою. Композиція чільного фасаду підкреслено вертикальна. Центральна вісь виділена тонким пристінком, завершеним причілком-вімперґом, та прямокутним у плані еркером на 2-му – 3-му поверхах, що в рівні партеру підтримується консолями-колонками.

Всі вікна прямокутні, мають характерні типові неоготичні профільовані обрамлення з фасками "штабверк". На 2-му поверсі обрамлення складаються із глухої стрілчастої арки, в тимпані поміщується масверкова композиція з двох трифоліїв і кола. Під цими вікнами також поміщені вставки із плоскими балюстрадами зі стрілчастими арочками. Мотив стрілчастої арки використовується, крім віконних обрамлень, для аркатури під вінцевим карнизом та для горищного вікна на причілку.

Вирішення причілка стилізує ранньоготичний вімперґ: над вікнами 4-го поверху – півциркульна арка, причілок трикутний, з двома пінаклями по краях. У його центрі – невелике стрілчасте горищне вікно. Саме на причілку видно, що спочатку фасад мав імітацію кам'яного мурування у тиньку, яке, очевидно, під час якогось ремонту було заштукатурене і перефарбоване.

Перед будівництвом будинку, крім реалізованого проекту фасаду у стилі неоготики, був розроблений ще один, у стилі неокласицизму/неоампіру. Загальна композиція, розміри та пропорції практично ідентичні в обох версіях, відмінності тільки в декоративних деталях. Замість профільованих обрамлень вікон стрілчастої форми – півциркульні на консольках, з ліпною мушлею у заповненні; на 3-му поверсі – спаровані вікна з лінійними сандриками; замість аркатури – широкий доричний антаблемент з метопами і тригліфами; замість причілка – фронтон із трьома акротеріями на кутах.

Персоналії

Аделя Пєтшицька (Adela Pietrzycka) – кол. власниця сусіднього будинку на вул. Поповича, 15.
Адольф Ґроховальський (Adolph Grochowаlski) – архітектор
Бетті Воллох (Betty Wolloch) – співвласниця будинку у 1935 р.
Вікторія Дец (Wiktorya Dec) – дружина Станіслава Деца, співвласниця будинку.
Володимир Фьорер (Włodzimierz Voerer) – власник сусіднього будинку.
Йозеф Мюель (Jozef Mühel) – будівельний майстер, автор проекту адаптації гончарної майстерні.
Йозеф Роснович (Józef Rosnowicz) – автор проекту невеликого одноповерхового будиночку (1846 р.).
Мартин Шептицький (Marcin Szeptycki) – власник сусіднього будинку у 1828 р.
Матей Білецький (пол. Mathiasz, нім. Mathias Bielecki) – власник реальності з давнім будинком
Міна Горовіц (дівоче прізвище – Вальдберґ) (Mina Waldberg Horowitz) – власниця будинку, мешкала за адресою вул. Сикстуська, 56а (суч. Дорошенка).
Нахміль Воллох (Nachmiel Wolloch) – співвласник будинку у 1930-х рр.
Павло Руцький (Paweł Rucki) – власник сусіднього будинку, попередника вул. Глібова, 2.
Рафал Бубер (Rafał Buber) – доктор права, адвокат Міни Горовіц.
Станіслав Дец (Stanisław Dec) – будівничий (концесійний майстер мулярський), власник будинку та автор його проекту.
Текля Білецька (Tekla Bielecka) – спадкоємиця Матея Білецького, власниця реальності.
Текля Кулік (Tekla Kulik) – власниця сусіднього будинку.
Фелікс Сокаль (Feliks Sokal)– доктор права, адвокат Міни Горовіц.
Ян Матковський (Jan Matkowski) – власник сусіднього будинку у 1840-х рр.

Джерела

Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/3401.
Księga adresowa (1935–1936).

Автор опису – Ольга Заречнюк
Літературний редактор – Юлія Павлишин