Вул. Донецька, 01 – житловий будинок
Багатоквартирний житловий будинок на розі вул. Донецької і Жовківської було споруджено в 1925-1927 рр. коштом Громади міста Львова як помешкання для водіїв Закладу очищення міста. Це чотириповерховий будинок у стилі неокласицизму, приклад муніципального житла для робітників.
Історія
Вулиця Донецька на Жовківському передмісті Львова виникла у ХVІІІ ст. або й раніше. Тут протікала притока р. Полтви, що починалася біля броварні Кисельки (згодом тут розвинувся водолікувальний заклад) поряд із сучасним парком Знесіння (тепер це територія підприємства "Галичфарм"), далі вздовж вул. Жовківської (сучасна вул. Хмельницького), повертала на вул. Зборовську (тепер вул. Донецьку), звідти на вул. Св. Мартина (тепер вул. Жовківська) і впадала у канал р. Полтви, на якому розміщувалося декілька млинів.
Станом на 1766 р., коли була виконана мапа Львова, вулицю оточувала дерев'яна забудова та сади.
На мапі 1802 р. на ділянці будинку № 1 розташовувалися дві парцелі: незабудована 297 ¾ та 298 ¾ із двома дерев'яними будинками. Поруч, на місці мурованого будинку №5, ділянка мала номер 322 ¾. Саме з цією ділянкою пов'язана історія будинку № 1.
Ділянка протягом тривалого часу належала монастирю Львівських Бенедиктинок, від 1804 р. її орендували для Казарм Кисельки (Koszary Kisielki, Kisielki Caserne). Тут розмістилася кавалерія, а саме 1-ий полк уланів. Згідно з контрактом від 16 вересня 1864 р. Громада міста Львова набула цю ділянку від Кароля Кисельки разом із його значними боргами монастирю (ДАЛО 2/1/3349:9).
Станом на 1914 р. на ділянці розміщувався двоповерховий будинок, що належав Громаді міста Львова. На той час це був, очевидно, старий будинок, оскільки того ж року було розроблено проект його реконструкції. Проект передбачав заміну конструкцій даху зі зведенням стін для влаштування пральні, обмурування сходової клітки, отинькування стін і влаштування двох туалетів і ванни на першому поверсі. Дозвіл на це магістрат надав у квітні 1914 р. (ДАЛО 2/1/3349:60).
Будинок, який існує сьогодні, був спроектований 1924 р. як соціальний проект побудови житла для робітників розташованого поруч Закладу очищення міста (вул. Жовківська, 18). Перший проект було затверджено у квітні 1924 р. (ДАЛО 2/1/3350:1). Згідно з ним будинок мав бути триповерховим. Ще один проект, очевидно, зі змінами, затвердили в липні 1925 р. (ДАЛО 2/1/3350:3). Будівельні роботи закінчилися в січні 1926 р., однак будинок спорудили не на три, а на чотири поверхи, і відповідні креслення затвердили у магістраті вже опісля. Дозвіл на заселення було надано через рік, у січні 1927 р. Це могло бути пов'язано, наприклад, із заволоженням фундаменту і стін будинку від ґрунтових вод та відповідними роботами з усунення цих проблем.
Більшість житлових будинків у Львові в 2 пол. ХІХ ст. – 1 пол. ХХ ст. будували як чиншові, тобто підприємці-забудовники зводили їх для отримання прибутку шляхом віддавання окремих помешкань в оренду. Цей будинок будувало місто за кошти Громади, і замовником виступав 1-ий Департамент магістрату. Архітектор проекту невідомий. Стилістика будинку є типовою для середини 1920-х рр., зокрема на теренах Другої Речі Посполитої: характерна чітка симетрія, стримано використані елементи неокласицизму. У Львові подібні риси мають будівлі Фонду військового розквартирування (Fundusz kwaterunku wojskowego), для прикладу, на вул. Городоцькій, 42 (1926-1930 рр., проект Рудольфа Індруха) та ін.
У 1944 р., під час німецької окупації, було розроблено проект на влаштування у підвалі будинку бомбосховища (ДАЛО 2/1/3350: 18-21).
До сьогодні будинок залишився житловим, багатоквартирним.
Пов'язані історії
Архітектура
Будинок стоїть окремо, чотириповерховий, зведений із цегли, отинькований. Для міжповерхових перекриттів застосовано металеві двотаврові балки, для підвального – склепіння Кляйна (цегляні на металевих балках). Сходи – залізобетонні, з литим металевим огородженням. Стрімкий дах із нахилом близько 450 має дерев'яну конструкцію, покритий пофарбованою бляхою. Збережено історичну дерев'яну столярку. Висота поверхів у світлі — 3,45 м.
У плані будинок має форму видовженого чотирикутника. На кожному куті будинку – виступи-ризаліти, ще один – у центрі тильного північного фасаду. Складається із трьох секцій: вхід до однієї – із центру чільного фасаду, орієнтованого до вул. Донецької, входи до інших двох – із торцевих фасадів. У кожній секції своя сходова клітка, на кожному поверсі розміщено по чотири однокімнатні квартири.
Згідно з проектом, затвердженим 1925 р., кожна квартира мала однаковий набір приміщень: невеликий передпокій, кухню, комірку, туалет і одну житлову кімнату. У квартирах центральної частини будівлі (що без ризалітів) також є балкони із доступом через невеличкий тамбур всередині квартир. Квартири біля торцевих стін мають спільні балкони із доступом через сходовий майданчик. Фасади симетричні, мають стриманий декор. Перший поверх відділений карнизом, як і четвертий. Композиційні осі підкреслені лізенами, які на четвертому поверсі роздвоєні/розтроєні. Всі прорізи прямокутної форми, більшість без обрамлень. Усі вікна у минулому мали металеві жардиньєрки та дерев'яну столярку у стилі неокласицизму (сьогодні збереглися не усюди). Балкони та огородження сходів – з геометричним орнаментом, основою композиції якого є ромб. У покрівлі даху влаштовані люкарни півкруглої форми. Вхідні двері ще зберігають автентичну столярку, як і частина входів до квартир.
Персоналії
Мар'ян Каліновський (Maryan Kalinowski) — типограф, мешканець попереднього
будинку на ділянці у 1913 р.
Олександр Канін (Aleksander Kanin) — приватний службовець, мешканець
будинку у 1935 р.
Кароль Кисєлька (Karol Kisielka, 1830–1893) — львівський підприємець, власник броварні та водолікувального закладу, член Міської ради Львова, президент Ремісничо-промислової палати, мільйонер, меценат.
Ян Максєй (Jan Maksiej) — доглядач будинку в 1933 р.
Михайло Павлюк (Michał Pawluk) — винаймач помешкання у будинку в 1933 р.
Джерела
1. Державний архів Львівської області
(ДАЛО) 2/1/3349
2. ДАЛО 2/1/3350
3. Księga adresowa król.
stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1913)
4. Księga adresowa Małopołski, Wykaz
domów na obszarze miasta Lwowa (Lwów. Stanisławów. Tarnopól, 1935–1936).