Вул. Чехова, 28 – житловий будинок

Кам'яницю первісно збудовано як чиншову (прибуткову), де помешкання верхніх поверхів здавали в оренду виключно для житла. Будинок до сьогодні зберіг свою житлову функцію.

Будинок розташований посередині рядової забудови парної сторони вул. Чехова, фасади якої вирішені в стилістиці історизму. З боків будинок сусідить з № 26 і № 30, а з тильного боку межує з ділянкою будинку № 23 на вул. Донцова. Навпроти будинку № 28 від вулиці Чехова відгалужується вулиця Севастопольська.

Будинок триповерховий, двотрактовий, накритий двосхилим дахом. У плані будинок має квадратну П-подібну форму. Ширина головного фасаду складає 19 м, углиб разом з офіцинами — 20,08 м, ширина подвір'я між офіцинами – 10,80 м. Подвір'я будинку з боків обмежується бічними офіцинами будинків №№ 26 та 30 на вул. Чехова та є спільним з будинками на вул. Донцова, 21–25. Прийом утворення великого спільного подвір'я є характерним для забудови району вулиць Кравчука, Севастопольської, Чехова, Верхратського на межі ХІХ–ХХ ст.

На основі авторських креслень, затверджених магістратом у 1892 р., проведений аналіз планувальної та конструктивної схеми будинку. Так, висота І та ІІІ поверхів будинку 3,30 м, ІІ поверху (де, очевидно, було найпрестижніше житло) — 3,4 м (між перекриттями), підвалів — 2,2 м. Спорудження будинку на 10 років раніше від будинків на вул. Кравчука (1900-ті рр.) спричинило значно меншу (на метр) висоту поверхів. Будинок розташований на похилій ділянці з невеликим підйомом знизу догори по вулиці Чехова. У подвір'ї спостерігається значне пониження рельєфу у центральній частині, обмеженій огорожею з хвірткою початку ХХ ст., де, за словами корінних мешканців будинку, було озеро.

Завдяки правильній формі ділянки усі приміщення мають правильну форму прямокутника чи квадрата. Вхідна зона будинку зміщена вліво від головної осі симетрії і складається з розташованих на одній осі порталу входу, вестибюлю зі сходовим маршем у 4 сходинки, що провадить до широкого анфіладного проходу, яким можна потрапити у подвір'я або до сходової клітки (направо). Сходова клітка, розташована на головній осі будинку, є двомаршевою, півкруглою в плані з одного боку та вписаною в прямокутник. Очевидно, для того, щоб полегшити вагу несучих стін сходової клітки, утворених на стику прямокутника і кола, на сходових майданчиках влаштовано (що передбачено вже на проектних кресленнях) по дві півциркульні ніші, які мали декоруватися скульптурами.

Із майданчиків сходової клітки влаштовано вихід на балкони-галереї, які провадять до санвузлів в офіцинах. Галереї  дерев'яні, з металевими кронштейнами, із традиційною металевою огорожею та криволінійними елементами кріплення шнурів для білизни.

Недалеко від виходу в двір влаштовано підземний колодязь-відстійник, звідки нечистоти виводилися до загальноміської системи каналізації.

Конструктивний каркас будинку утворений зовнішніми стінами, стінами сходової клітки та внутрішньою несучою стіною (що членує будинок на два тракти). На кресленні перетину будинку простежується поступове полегшення несучих стін знизу догори, що складає різницю втричі за товщиною, якщо порівняти стіни підвального та горищного поверхів: від 90 см (підвал), 75 см (І поверх), 60 см (ІІ поверх), 45 см (ІІІ поверх), 30 см (горище) (ДАЛО, 2/3/777:34). Міжповерхові перекриття будинку — дерев'яні, балкові (про це свідчить перетин). Підвали перекриті цегляними склепіннями з вікнами-продухами. Як видно на перетині, сходові марші викладені в техніці "кляйн" (цегляні арки, що спираються на двотаврові балки), характерній для архітектури межі ХІХ–ХХ ст.

Із торців майданчиків головної сходової клітки розташовані входи до помешкань — по одному на кожному поверсі. На І поверсі приміщення справа від сходової клітки набагато більше за площею. Очевидно, там містилася крамниця, вхід до якої міг бути і з вестибюлю, і зі сходової клітки. Менше приміщення зліва від проходу могло проектуватися як майстерня чи склад; вхід до нього влаштований з проходу і в  І-му, й у ІІ-му тракті. На ІІ, ІІІ поверхах помешкання обабіч сходової клітки мають приблизно однаковий розмір та характерне для архітектури ХІХ ст. анфіладно-кругове планування. Зі сходового майданчика потрапляємо до доволі вузького невеликого приміщення (передпокою), звідки можна вийти до великої прямокутної кімнати (спальні, в ІІ тракті, з вікном у двір) або до великої квадратової кімнати в І тракті (вітальні, з вікном та виходом на балкон головного фасаду). З цих двох кімнат можна потрапити до невеличкої спальні (в І тракті). Зі спальні у ІІ тракті потрапляємо до розташованої в офіцині невеликої кухні, звідки влаштовано вхід до санвузлів. Традиційно до санвузлів також можна пройти і балконом-галереєю тильного фасаду. Кожна житлова кімната цих двох помешкань обладнана піччю.

Шестивіконний триповерховий фасад будинку має симетричну композицію, з незначним відхиленням через зміщення вліво порталу входу. Справа від входу вмонтовано цифри, що позначають рік спорудження будинку, — "1893". Фасад вирішений у стриманій, традиційній для львівського історизму неоренесансно-необароковій стилістиці з характерною ритмікою отворів 1+4+1, але без виражених ризалітів. Площина фасаду чиста, не перевантажена скульптурним і архітектурним декором. Перший поверх почленований дошковим рустом, другий та третій поверхи відокремлені невеличким ґзимсом. Вінчає фасад карниз з йоніками, дентикулами та великим виносом, що підтримується кронштейнами з акантовим листям. Вікна другого поверху мають неоренесансне обрамлення з прямокутним сандриком, вікна третього поверху — необарокове з вушками та замковим каменем у формі зустрічних волют, увінчаних мушлею з трояндовими гірляндами.

Над порталом входу та симетрично з іншого боку фасаду влаштовано невеличкі балкони суцільно металевої конструкції на двотаврових балках, що підтримані кронштейнами з волютами, оздобленими квітами та листочками-спіральками. Огородження балконів вирішено в неоренесансній стилістиці з характерним орнаментом з волют і сердець. Ідентичні металеві кронштейни підтримують галереї тильного фасаду, а їх вирішення відображено вже на проектних кресленнях.

Двері порталу входу дерев'яні, з центральним стовпчиком, типові для історизму, поділені на три частини згідно з ордерними членуваннями. У горішній частині зауважуємо сучасне засклення, яке, очевидно, замінило автентичний втрачений вітраж. Середня й нижня частини дверей оздоблені дзеркалами з діамантовим рустом (внизу). Стан збереження фасадної столярки (типової для кінця ХІХ ст. з горизонтальним профільованим імпостом) на сьогодні незадовільний, оскільки більша частина вікон замінена на металопластикові білого кольору.

Підвальні віконечка продухи закриті декоративними металевими накладками з отворами у вигляді профілів ві-за-ві, що характерно для тогочасної львівської архітектури.

Збудований фасад відповідає проектному кресленню (ДАЛО 2/3/777:34) з незначними відмінностями, зокрема на проекті є горищні віконечка, обрамлення отворів першого поверху та пишно декорований карниз між другим і третім поверхами.

Доступні для огляду інтер'єри вестибюлю та сходової клітки запроектовано у стилі історизму. Підлога всіх приміщень дерев'яна, у вестибюлі вимощена широкими дубовими дошками, які утворюють ромбічний візерунок. Двері виходу в подвір'я також дерев'яні, зі заскленням у горішній частині. Переплети засклення утворюють ромбічний візерунок, що гармоніює з ромбічним укладенням дощок на підлозі. Такий орнамент столярки асоціюється з неоготичним стилем та був дуже поширений у дверях проїздів-проходів у подвір'ях будинків другої половини ХІХ ст. За аналогами (вул. Глібова, 15; вул. Вербицького, 16 та ін.) відомо, що в ці ромбічні віконечка вставляли кольорове скло (червоне, жовте, зелене), яке могло чергуватися з монохромними орнаментованими вставками. Тут автентичне скло замінене на звичайне, проте видно спроби забарвити їх олійною фарбою.

Сходинки дерев'яні, сходові майданчики мають дубову паркетну підлогу, викладену "ялинкою". Двері до помешкань дерев'яні, тафльовані із подекуди збереженими автентичними бронзовими та мідними елементами вічок, клямок, скриньок для пошти та металевих номерів помешкань. Де-не-де збереглося розмалювання полотен дверей у техніці фловдер, тобто імітації дорогоцінної породи дерева. Неординарним є огородження сходів, яке має форму металевих прутів, прикріплених до торця сходинок. На ці прути одягнуті круглі дерев'яні диски, в ритмі, що повторює підйом сходів. Зверху прути накриті дерев'яним поручнем.

На стелі вестибюлю та сходової клітки збереглись автентичні розписи в техніці аль-секко. За словами мешканців будинку стіни були суцільно вкриті розписами з квітковим орнаментом, які були забілені у радянський час.

У вестибюлі композиція розписів складається з двох послідовно розміщених ідентичних плафонів (відповідно до анфіладного планування). Стилістика цих розписів є маньєристично-бароковою, у золотаво-рожевій тональності із вставками синього кольору на світлому тлі. Центром розписів є розета, виконана в гризайльній техніці, навколо якої по поздовжній осі сформовано геометричний орнамент, що нагадує окуттєвий, у комбінації з бароковими криволінійними дзеркалами, оздобленими рослинним орнаментом. Деяке спрощення візерунка розписів наводить на думку про проведення у минулому нефахових реставраційних робіт.

Розпис плафона ІІІ поверху репрезентує класичний необароковий сюжет — відкрите блакитне небо з легенькими білими хмаринками та ластівками. По кутах розпису розташовані вставки з рослинним декором. Розпис має обрамлення, виконане у гризайльній техніці у золотаво-рожевих відтінках. Споглядання цього ілюзійного розпису, що відкривається в еліптичному прольоті сходів, створює відчуття перебування просто неба.

Апогеєм поліхромного вирішення інтер'єру будинку є унікальний для Львова псевдовітраж, що оздоблює верхнє кругле віконечко сходової клітки. Він виконаний у мальованій техніці та представляє собою вписаний в коло трикутник із променистим Всевидячим Оком (символом Святої трійці або одним із головних символів масонів). Саме око представлене у реалістичній манері, з геометрично побудованими темно-вохристими промінчиками та площинно потрактованим яскравим синім тлом чз незамальованими зірочками. На цей вітраж звернули увагу дослідники, зокрема Ю. Смірнов через використання інтенсивного синього забарвлення тла вважає, що цей вітраж виконала місцева львівська майстерня (Смірнов), а Р. Грималюк, зазначаючи діаметр вітража — 70 см, вказує, що він зроблений з молірованого скла (Грималюк, 2004). Використання цього символу можна пов'язати з необароковим вирішенням інтер'єру (Всевидяче Око активно використовували в архітектурі XVII ст.).

Первісно інтер'єр будинку був набагато пишніше декорованим, якщо уявити собі втрачені скульптури у п’яти півциркульних нішах сходової клітки. Враховуючи загальну тенденцію до кольорових ефектів в інтер'єрі, можемо припустити, що скульптура також була поліхромною.

Вирішення тильного фасаду є стриманим, покликаним виразити його утилітарну функцію. Серед декоративних елементів вирізняються металеві кронштейни під балконами (ідентичні кронштейнам на головному фасаді), дерев'яні профільовані елементи конструкції даху ("кобилки") та унікальні для львівської архітектури дерев'яні жардиньєрки з балясинами (дві з яких збереглися на вікнах І поверху).

Справа від виходу в подвір'я добре зберігся зовнішній ліфт-підйомник, який слугував для підйому вугілля до помешкань, щоб уникнути забруднення сходової клітки. У подвір'ї збереглася автентична сітчаста огорожа увігнутого силуету, з хвірткою, увінчана зустрічними волютами.