Вул. Бандери, 11 – будинок школи №3

Планування, просторова композиція

Призматичний блок будівлі розміщено в глибині ділянки. Школа була вільно розташованим будинком до прибудови у кінці 1920-х рр. додаткового корпусу на вул. Генерала Чупринки, 1.

Школа ім. св. Марії Магдалини має три поверхи, споруджені над цоколем, та високу конструкцію даху. Усі фасади, а також план будівлі  симетричні за композицією. Фасади нетиньковані, викладені червоною цеглою.

Головним є північний фасад, орієнтований паралельно вул. Бандери. Площина його стіни розчленована двома симетрично розміщеними розкріповками, в нижньому ярусі яких розташовані вхідні портали. Виступи розкріповок нагорі акцентовані високими готичними фронтонами, оздобленими сліпою аркою в центрі та розетами по кутах. Вікна та портали у профільованому обрамуванні мають дугоподібне завершення. На другому поверсі віконні прорізи додатково обрамовані архівольтами. Віконні ряди включають вісімнадцять вікон на кожному поверсі (на розкріповках компонуються три віконні прорізи, три на бокових крилах і дві тривіконні групи в центрі).

Південний фасад, що виходить на сторону двору, має подібний характер композиції — фасадна стіна так само оформлена архівольтами й розетами, викладеними з нетинькованої цегли, на бокових розкріповках та крилах компонуються по три вікна, ідентичним є профілювання віконних прорізів. На торцевому фасаді, повернутому до вул. Вербицького, у центрі виступає розкріповка з фронтоном й округлою люкарною нагорі. На верхніх поверхах  бокові частини стіни оформлені декоративними розетами та сліпими вікнами.

Будинок школи має дах складної конструкції. Силует його крутих скатів із виступами горищних вікон та високими димарями доповнює експресивний "ламаний" абрис фронтонів, надбудованих над розкріповками.

Структура внутрішнього планування, що базується на коридорній схемі, є типовою для архітектури навчальних закладів. Приміщення класних кімнат та інші внутрішні покої розміщено двома смугами, прилеглими до північного та південного фасадів, розділеними довгим коридором, який проходить через увесь будинок, формуючи поздовжню вісь корпусу. Східна та західна половини шкільного будинку у плані є дзеркально симетричними і мають входи через окремі портали. Очевидно, це відображало функціональний поділ школи ім. св. Марії Магдалини на чоловічий та жіночий відділи.

Стильовий характер та декор

Проект школи ім. св. Марії Магдалини презентує течію в межах архітектури історизму другої половини ХІХ ст., орієнтовану на середньовічні архітектурні стилі. Представлена амальгама елементів неоготики та неороманського стилю, адаптована до функцій міської будівлі модерної доби. Проект свідчить про відхід від моделі тинькованого неоренесансного фасаду. За стилем ця будівля є подібною до львівської міської школи ім. св. Анни, також проектованої Юліушем Гохберґером (теперішня адреса — вул. Леонтовича, 2).

Основними засобами декоративного опорядження фасадів є обрамування віконних прорізів, розети, архівольти та аркади, викладені з нетинькованої профільованої цегли. В архітектурному проекті використано орнаментальний ефект рисунку швів цегляної кладки та натуральний колір будівельного матеріалу — червоної цегли.

Додатковий декоративний акцент створюють ковані флюгери та шпилі над конструкціями горищних вікон.

Школа ім. св. Марії Магдалини демонструє стильову подібність до типу шкільних будівель, що впродовж останньої третини ХІХ ст. були поширеними в Пруссії, де міський архітектор Львова Юліуш Гохберґер починав свою професійну кар’єру.