Вул. Арсенальна, 3 – Львівський історичний музей
Колишня юдейська школа та культурно-просвітницьке товариство "Тарбут" є зразком шкільної споруди другої половини XIX ст. Від 1982 року на другому й третьому поверхах розташовано адміністративні приміщення Львівського історичного музею.
Історія
1788 — на місці дерев'яних будинків зведено муровану кам'яницю.
1863 — проведено ремонт будинку.
1873 — ремонт із пристосуванням цілого будинку під школу (арх. Юзеф
Енґель, будівн. Анджей Ґоломб.
1874–1875 — заміна даху з ґонтовим покриттям на новий з бляшаним,
влаштування нових парадових сходів, під'єднання будинку до міської каналізації
за проектом Міхаеля Ґерля.
1921 — ремонт приміщень і пристосування під юдейське
культурно-просвітницьке товариство "Тарбут", арх. Зиґмунд
Шмукер.
1982 рік — ремонт із влаштуванням нового даху.
Будинок розташований у колишній міській юдейській дільниці, в межах давніх міських укріплень, на південний схід від Ринку (сучасна територія заповідної частини міста, пам'ятки ЮНЕСКО), замикає вулиці Арсенальську та Староєврейську, а також Шклярську, яка вже не існує. Ця будівля — важливий елемент історичної забудови міста та юдейської дільниці зокрема.
Ділянка між вул. Арсенальською і Шклярською вже у XVII ст. належала юдейській громаді. Найдавніші відомості про неї походять із XVIII ст. Згідно з шосовим податком за 1767 рік, на ділянці стояв дерев'яний будинок Аарона-фактора (виконавця, крамаря) і Маєрка-школьника (служки синагоги). Ще перед 1788 роком на місці дерев'яних будинків Фейвель Мендльович звів муровану кам'яницю.
На початку XIX ст. в частині цього будинку почала функціонувати німецько-юдейська початкова школа, яку 1860 року реорганізували у загальну нормальну юдейську школу. У 1863 році, згідно з рішенням магістрату, в будинку, який належав юдейській громаді та Арону Френкелю (четверта частина) провели ремонт. 1873 року приватну четверту частину інший власник, Мозес Фельд, відпродав громаді, яка розпочала ремонт із пристосуванням цілого будинку під школу. Проект виготовив Юзеф Енґель (Engel), мулярські роботи виконував Анджей Ґоломб (Gołąb). 1874 року замінили дах із ґонтовим покриттям на новий з бляшаним, влаштували нові парадові сходи, приєднали будинок до міської каналізації за проектом Міхаеля Ґерля (Gerl). Тоді ж планувалося закрити вул. Шклярську з боку вул. Староєврейської, але магістрат не дав згоди. Роботи завершилися 22 січня 1875 року. Через те, що в головному шкільному будинку бракувало приміщень для класів, на школу використовували поверхові приміщення в сусідньому будинку № 7 на вул. Арсенальській.
З 1889 року, з переведенням школи на польську мову викладання, її перетворено виключно на дівочу народну школу ім. А. Кона. Довголітнім директором школи був дослідник польської літератури Генрик Біґеляйзер (Biegeleiser). Школа ім. Кона діяла до завершення Першої світової війни.
У міжвоєнний час у приміщеннях школи ім. Кона розмістилося культурно-просвітницьке товариство "Тарбут", яке провадило різні навчальні курси. 1921 року архітектор Зиґмунд Шмукер (Schmucker). розробив проект на влаштування балкону на третьому ярусі від вул. Шклярської. Але через невідомі причини його не встановили.
Після Другої світової війни приміщення будинку перетворили на гуртожиток. 1982 року після ґрунтовної перебудови будинок № 3 передали Львівському історичному музею. На другому й третьому поверхах розташувалися адміністративні приміщення музею. Частину приміщень балансоутримувачі здають в оренду. В деяких приміщеннях на партері влаштовані трансформаторні підстанції.
Пов'язані історії
Архітектура
Будинок базований на прямокутному плані, з невеликим зламом, триярусний, вкритий трисхилим бляшаним дахом. Мурований з цегли та каменю на кам’яному фундаменті, перекриття в пивницях півциркульні, на поверхах — пласкі по дерев’яних балках. У планувально-просторовій структурі — тридільний, у центральній частині від сходу влаштована широка сходова клітка, навколо якої розташовані приміщення з анфіладним поєднанням між собою.
Будинок має три репрезентативних фасади, класицистичний архітектурний вистрій яких досить стриманий. Пластику творять лише карнизи та віконні обрамування з лінійними сандриками. Фасади увінчані профільованим карнизом великого виносу, партеровий ярус підкреслений двома невеликими профільованими карнизами. Чільний фасад від вул. Арсенальської має осьову композицію (семиосьовий), центральний вхід. Будинок вирізняється ритмом прямокутних віконних прорізів, що підкреслюють його первісне призначення як освітнього закладу. В інтер'єрі збереглися дерев'яні сходи з точеними балясинами XIX ст.
Будинок — цікавий зразок освітньої установи XIX ст.
Персоналії
Аарон (Aaron) — крамар.
Маєрок (Majeryk) — служка синагоги, який жив
у дерев'яному будинку, що стояв на місці школи у XVIII ст.
Фейвель Мендльович (Feiwel Mendlowicz) — власник кам'яниці
у XVIII ст., що стояла на місці будівлі школи.
Арон Френзель (Aaron Frenzel) — один із
співвласників кам'яниці у XIX ст., що стояла на місці будинку.
Мозес Фельд (Mozes Feld) — один із
співвласників кам'яниці у XIX ст., яка стояла на місці будинку.
Юзеф Енґель (Jόzef Engel) — архітектор.
Анджей Ґоломб (Andrzej Gołąb) — будівничий.
Абрам Кон (Abraham Kohn) — перший рабин
львівської поступової синагоги, відкритої 1846 року. 1848 року його
отруїли противники реформованого юдаїзму (гаскали).
Генрик Біґелейзен (Henryk Biegeleisen) — довголітній
директор школи ім. А. Кона, дослідник польської літератури.
Джерела
- Центральний державний історичний архів України у Львові (ЦДІАЛ) 186/8/ 629: Кадастр міста Львова 1849 року.
- Центральний державний історичний архів України у Львові (ЦДІАЛ) 19/12/ 2–5.
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/162: Справа про спорудження будинку на вул. Арсенальній, 3.
- Bałaban M., Dzielnica żydowska, jej dzieje i zabytki (Lwów, 1990), T. 3.
- Schall J., Przewodnik po zabytkach żydowskich Lwowa (Lwów, 1935).
- Бойко О., Міська юдейська дільниця (2008). Машинопис.
- Бойко О., Синагоги Львова (Львів, 2008).