Територія Личаківського цвинтаря – Австрійський військовий цвинтар

Спочатку Австрійський військовий цвинтар був огороджений невисоким дерев’яним парканом. Хрести також були дерев’яними, на кожному з них стояв номер могили і таблиця з прізвищем. Пізніше на могилах вояків австро-угорської армії почали ставити бетонні хрести (як це видно на фотографії 1930-х рр.). На одній із таких фотографій на передньому плані ліворуч зображено могили боснійських вояків, на яких стоять нагробки з мусульманською символікою.

Біля цвинтарної брами було розміщене поле для поховання солдатів і офіцерів російської армії, що містило 98 поодиноких і 18 масових могил. Їхні останки ексгумували з Пагорба Слави – розміщеного неподалік військового цвинтаря, який був закладений у 1914–1915 рр. над Личаківським парком. Там поховано 5369 солдатів і офіцерів, серед яких були також солдати мусульманського віросповідання з південних районів Росії.

Праворуч, біля дерев’яного хреста з датою 1915–1918 рр., були розміщені могили 6 польських легіонерів. За ними було розташоване поле поховань офіцерів австрійської, німецької та російської армій.

На плані цвинтаря 1927 р. зафіксовано 111 могил Українських Стрільців. Згідно документу “Список воїнів і полонених, що загинули або померли і поховані на цвинтарі на Личакові”, до ексгумації 1935 р. ці могили розміщувалися із західного боку цвинтаря на ділянках, які раніше належали родині Боднарів. Під час листопадових подій 1918 р. тут були поховані 170 стрільців, імена 67 з яких невідомі. Ці дані підтверджуються також списками, один із яких був складений Українським товариством охорони військових могил, а інший – надрукований у “Громадському віснику”. Здебільшого тут були поховані учасники боїв із листопада по грудень 1918 р. Серед них було декілька цивільних і навіть один російський солдат, Садиків Хаїм, імовірно татарин. У 1919 р. після закінчення боїв тут поховано також кілька українських вояків, які померли у військових шпиталях.

На ситуаційному плані Личаківського цвинтаря, який був виконаний арх. Вітольдом Равським (Rawski) 21 вересня 1933 року, поруч із Австрійським військовим цвинтарем позначено територію, що належала родині Боднарів. Саме там, на приватних парцелях 6564/3 і 6564/4, львівські міщани Кароль та Адольф Боднари мали свій будинок і великий город. Частину того городу австрійська влада забрала для розширення цвинтаря. На вищезгаданих парцелях згодом було розміщено 1798 військових могил із залізобетонними хрестами, в яких були поховані 1226 австрійців, 481 німець і 91 українець, у тому числі невідомі з імені та прізвища солдати – тільки 100 австрійців і 33 українці. Так утворилося 83-тє поле Личаківського цвинтаря, яке стало називатися Австрійським військовим цвинтарем.

До нашого часу збереглася неушкодженою мурована брама з півциркульним завершенням та двома входами на Австрійський військовий цвинтар з боку Цетнерівки, яка була побудована у 1917 р. на місці старої дерев’яної з 1916 р., і частково муровані сходи, що ведуть на Личаківський цивільний цвинтар. Вгорі на брамі був напис – спочатку німецькою, а потім польською мовами: “Військовий цвинтар полеглих вояків у війні 1914–1918 рр.”. Збереглися також плани цвинтаря, фотографії та згадки в літературних джерелах. Найдавнішим планом Австрійського військового цвинтаря є нереалізований проект, який виконав будівничий Адольф Віттман орієнтовно в 1915–1917 рр. На цьому плані позначено поля поховань вояків австрійської армії, зазначено місця пам’ятника загиблим воякам і високого дерев’яного пам’ятного хреста.

Більш докладним реалізованим планом цього цвинтаря є план 1927 р. На цьому плані зазначено арабськими цифрами 4712 окремих і спільних могил. Римськими цифрами зазначено поховання санітарних служб, що знаходилися за високим дерев’яним хрестом. Праворуч від головної алеї цвинтаря (у напрямку Цетнерівки) посеред 520 могил був пам’ятний кам’яний хрест на честь полеглих австрійських та німецьких вояків, що загинули в 1914–1915 рр., з написом німецькою мовою: “Dem Andenken der hier ruhenden tapfere Krieger gewidmet” (“Присвячується пам’яті похованих тут мужніх вояків”). За ним, біля перехрестя алей цвинтаря, знаходилося близько 600 могил вояків польської національності з австрійської та німецької армій, які полягли у 1914–1918 рр.