Територія Личаківського цвинтаря - Цвинтар "Орлят"

ID: 985

Польський військовий меморіал або Цвинтар оборонців Львова, також званий Меморіалом орлят, був розміщений на ґрунті під Личаківським цвинтарем. Тут були поховані поляки – учасники боїв проти ЗУНР у 1918 р. та проти більшовиків 1920 р., жертви німецько-польської війни 1939 р. та Руху опору у 1922–1944 рр. У 1971 р. цвинтар був знищений радянською владою, тоді ж на частині його території було прокладено суч. вул. Банаха. Протягом 1989–2005 рр. меморіал було частково відбудовано.

Історія

Перше поховання польських військових на ґрунті під Личаківським цвинтарем відбулося 24 листопада 1918 року, а починаючи з весни 1919 р. сюди на новостворений цвинтар перенесли останки загиблих з місць тимчасових поховань. Перший проект впорядкування цвинтаря розробив Владислав Кубік, викладач Сільськогосподарської академії в Дублянах. За цим проектом мали бути сформовані тераси на схилі Погулянки, влаштовані алеї, посаджені дерева. Саме тоді було збудовано дерев’яну каплицю і огороджено цвинтар дерев’яним парканом.

На цьому цвинтарі спочивають в індивідуальних і спільних могилах 2318 учасників бойових дій у Львові 1-22 листопада 1918 року та боротьби проти більшовиків у 1920 р., зокрема проти Червоної армії під керуванням Семена Будьонного (Будённый).

У 1921 р. було проведено конкурс на кращий проект впорядкування цвинтаря, і 19 жовтня “Львівський кур’єр” (“Kurier Lwowski”) подав сенсаційне повідомлення про те, що перше місце у ньому отримав проект під назвою “Білі Троянди”. Його автором був Рудольф Індрух (Indruch), студент V курсу відділу архітектури Львівської політехніки – колишній вояк австрійської армії, який під час Першої світової війни брав участь у боях у ранзі надпоручика саперів.

За проектом Індруха, у центрі цвинтаря на пагорбі мала постати каплиця-ротонда. З боку Погулянки мав розміститися монументальний пам’ятник Слави у формі тріумфальної арки з півовальною у плані колонадою з 12 колон. Перед аркою на п'єдесталах мали розміститися кам’яні фігури левів. Нижче пам’ятника були запроектовані три тераси з могилами полеглих воїнів (поля ХІІІ–ХІХ на плані цвинтаря), форма яких повторювала півовальну форму колонади.

Фахівці критикували Індруха за сміливе архітектурне вирішення, помпезність та високу вартість проекту, однак Товариство охорони могил польських героїв підписало з ним угоду про виконання робочих креслень цвинтаря, а також його художнє керівництво під час будівництва. Під керівництвом Рудольфа Індруха було виконано загальне планування території цвинтаря, протягом 1922–1924 рр. побудовано каплицю, а також споруджено деякі пам’ятники цвинтаря. Будівельними роботами при зведенні каплиці безкоштовно керував інж. Казимир Вайс. Відома скул. Люна Амалія Дрекслер розробила проект скульптури Божої Матері з маленьким Ісусом Христом, який робить перші кроки для вівтаря каплиці.

Спорудження катакомб тривало до жовтня 1932 р. Після смерті Рудольфа Індруха в 1927 р. керівником будівельних робіт став відомий буд. Антон Несторовський. Будівельні роботи були ускладнені через зсуви ґрунту і високий рівень ґрунтових вод. Необхідно було протидіяти зсуву, глибоко закладати фундаменти. Будівництво пам’ятника Слави тривало 5 років, його урочисте відкриття відбулося 11 листопада 1934 року.

Ліворуч від катакомб знаходився пам’ятник американським пілотам з ескадрону ім. Тадеуша Костюшка (Kościuszko), побудований на кошти Народного об’єднання поляків Америки. Пам’ятник відкрито 30 травня 1932 року. Він був споруджений за проектом арх. Юзефа Рудницького і скул. Юзефа Стажинського. Тут поховані американські офіцери-льотчики: Едмунд Гравес (Graves) (†1919), Артур Келлі (Kelly) (†1920), Мак Каллум (Callum) (†1920). Праворуч від катакомб поховані французькі піхотинці, які воювали на стороні Польщі. Спочило їх тут відразу 17, пізніше залишився лише один, Жан Ларге (Larguet), а решту 16 перевезли до Франції. 26 травня 1928 року споруджено пам’ятник Французьким воїнам за проектом Юзефа Ружинського при співучасті скул. Казимира Сокальського.

1925 р. прах невідомого воїна урочисто перевезли з Личаківського меморіалу до Варшави, де 1 листопада він був перепохований у Могилі невідомого воїна на пл. Саській (тепер Юзефа Пілсудського). На цвинтарі у Львові залишилося лише могильне місце, накрите мармуровою плитою, яка була виконана за проектом скул. Казимира Сокальського.

Поряд із військовим цвинтарем було розташоване кладовище учасників боїв, які померли у мирний час. На цьому цвинтарі поховані жертви німецько-польської війни 1939 р. та Руху опору в 1922–1944 рр. У 1927 р. тут похований і автор проекту “Цвинтаря оборонців Львова” – Рудольф Індрух (†1927).

Воєнні дії 1939–1944 рр. не знищили польського військового цвинтаря. У післявоєнний період він почав поступово занепадати, однак навіть у такому вигляді цвинтар був як більмо на оці для тодішнього комуністичного режиму. 25 серпня 1971 року за допомогою танків та військових бульдозерів зруйнували колонаду. Арка і пілони не були зруйновані, оскільки близькість житлових будинків не дозволяла використати динаміт. На могилах, де були поховані ветерани польського війська, прокладено автомобільну дорогу (тепер вул. Банаха), яка відокремлювала найбільш помпезну частину цвинтаря. Навколо кладовища побудовано цегляний мур. У катакомбах створено каменярські майстерні, які згодом поступово почали засипати цвинтарним сміттям.

У 1990 р. польська фірма “Енергополь” розчистила з-під будівельних уламків та сміття могили центральної частини цвинтаря (поля VI–XII на плані) і тим зробила добрий початок його відтворення та повної реконструкції. В 1997 р., при узгодженні з владою м. Львова, розпочалися перші реставраційні роботи та впорядкування цвинтаря. Згодом, у 1999–2005 рр., його з деякими змінами частково відбудували.

Пов'язані історії

Архітектура

Цвинтар складається з трьох основних монументальних частин: каплиці-ротонди для Служби Божої, катакомб і пам’ятника Слави у вигляді великої колонади (не збережений). Арх. Рудольф Індрух вдало використав складний спадистий рельєф місцевості, створивши цвинтар на терасах.

У каплиці на вівтарі була розміщена скульптура Божої Матері з маленьким Ісусом Христом, який робить перші кроки, – це проект відомої польської скул. Люни Амалії Дрекслер. За її гіпсовою моделлю львівський скул. Анджей Альбрихт вирізьбив скульптуру з пісковику.

Трохи нижче від каплиці розташовані катакомби, поєднані з нею широкими кам’яними сходами праворуч та ліворуч від тераси. Кожна катакомба складалася з 4-х склепінчастих крипт. Аркади катакомб стояли на 12-ти стовпах, які з’єднувалися між собою неороманськими арками. Ззовні на стовпах були розташовані шість фігурних рельєфів стоячих ангелів із хрестами Virtuti Militari на грудях і терновими вінками у руках. Широкий карниз над арками стовпів прикрашали 16 рельєфів херувимів. У восьми криптах катакомб були поховані 72 полеглі воїни, ексгумовані та вибрані спеціальною комісією з різних відрізків фронту. Крипти закриті кам’яними плитами, які прикрашала кам’яна різьба у стилі модерну. На цих плитах були висічені прізвища полеглих із датами народження і смерті.

Ліворуч від катакомб знаходиться пам’ятник американським пілотам із ескадрону ім. Тадеуша Костюшки, побудований за проектом арх. Юзефа Рудницького і скул. Юзефа Стажиньського. Праворуч від катакомб поховані французькі піхотинці, які воювали на стороні Польщі. У 1928 р. споруджено пам’ятник Французьким воїнам за проектом Юзефа Ружинського при співучасті скул. Казимира Сокальського.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Мечнікова – Личаківський цвинтар

Детальніше про місце
Опис

Територія Личаківського цвинтаря – Австрійський військовий цвинтар

Детальніше про місце
Опис

Вул. Архітекторська – пам'ятник Орлятам (не існує)

Детальніше про місце

Персоналії

Анджей Альбрихт – львівський скульптор.
Анджей Тадеуш Бонавентура Костюшко (Andrzej Tadeusz Bonawentura Kościuszko) – польський і американський військовий і політичний діяч, національний герой Польщі та США.
Антон Несторовський – будівничий.
Артур Келлі (Artur H. Kelly) – американський льотчик, офіцер.
Владислав Кубік – викладач Сільськогосподарської академії в Дублянах, розробив перший проект впорядкування “Цвинтаря оборонців Львова”.
Едмунд Пайк Гравес (Edmund Pike Graves) – американський льотчик, офіцер польської та американської авіації.
Жан Ларге (Jean Larguet) – французький піхотинець.
Казимир Вайс (Kazimierz Weiss) – інженер.
Казимир Сокальський – скульптор, співавтор проекту пам’ятника Французьким воїнам.
Люна Амалія Дрекслер (Luna Amalia Drexler (Drexlerówna)) – скульпторка, живописець, громадська діячка.
Мак Каллум (Mac Callum) – американський льотчик, офіцер.
Рудольф Індрух (Rudolf Indruch) – архітектор, інженер, капітан Війська польського, автор проекту Меморіалу орлят.
Семен Будьонний (Семён Будённый) – воєначальник СРСР.
Юзеф Рудницький – архітектор.
Юзеф Ружинський – скульптор, співавтор проекту пам’ятника Французьким воїнам.
Юзеф Стажинський – скульптор.

Джерела

  1. A. Medyński, Przewodnik po cmentarzu Łyczakowskim (Lwów: Nakładem “Drukarni Polskiej” B. Wysłoucha, 1937), 52.
  2. Kurier Lwowski, 15.IV.1925.
  3. M. Orłowicz, Przewodnik po Lwowie (Lwów, 1920).
  4. Przewodnik po cmentarzu Obrońców Lwowa (Lwów, 1939).
  5. S. Nisieja, Dzielnica za Styksem (Wrocław, 1998).
Автор опису – Христина Харчук
Редактор – Ольга Заречнюк
Літературний редактор – Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення