Вул. Вірменська, 35 – житловий будинок

Завдяки дослідженням 1988 р. виявлено п’ять етапів будівництва. Перший сягає XVI ст. з хрестовою системою мурування, що присутня в підвалах та у приміщеннях на партері. Основна ренесансна споруда виникає на місці двох менших у XVII ст., що засвідчує наступний етап з муруванням пальчатою цеглою. Тоді з’являється нова планувальна структура будинку з широкими сіньми, просторою світлицею, господарськими приміщеннями. У підвалах під світлицею була розміщена камера гіпокауста. На поч. XVII ст. кам’яницю пов’язують із т.зв. “будинком Норберга”, рисунок якого зробив на поч. XVII ст. Мартин Ґруневеґ (Gruneweg). У сучасних дослідженнях зустрічаємо дані про проживання в ньому друкаря Михайла Сльозки (1640–1649). 1741 р. проведена реконструкція будинку: з’явився ескарп та таблиця над порталом. Цей рік відповідає 4-му етапу будівництва. На той час будинок належав черницям-домініканкам (терціанкам), які перебували в ньому принаймні з 1709 р. На 5-му етапі (кін. ХІХ ст.) були влаштовані клозети та система каналізації. У цей час будинок належав отцям-домініканцям (Conventus Leopoliensis Ordinis Praedicatorum). З документу 1872 р. відомо, що конвент безрезультатно намагався розширити територію забудови шляхом ліквідації ескарпів від вул. Скарбківської (Лесі Українки), проти чого різко виступив магістрат. Після 1945 р. будинок передали у комунальну власність. У 1970-х рр. проведено реставрацію 1-го поверху та порталу. Наступні відновлювальні роботи вели в кінці 1980-х рр. та на поч. ХХІ ст.

Згідно Постанови №970 Ради Міністрів Української РСР від 24 серпня 1963 року будинок є пам'яткою архітектури і містобудування національного значення (ох.№325).