Пл. Старий Ринок – темпль (не існує)

ID: 566

Львівська поступова (прогресивна) синагога, звана темпль (храм), стала першою синагогою реформованого типу в Галичині. Це була монументальна споруда в стилі класицизму, що вирізнялася великою банею і, на відміну від європейських поступових синагог, для яких характерними були орієнтально-мавританські декоративні мотиви (Берлін, Відень чи Будапешт), вона скоріше нагадувала візантійський храм. Львівський темпель знищили нацисти влітку 1941 року.

Історія

1846 рік – відкриття синагоги
1896 рік – проект реконструкції синагоги Юліяна Захаревича (Julian Zacharjewicz)
1906-1907 роки – реконструкція темплю за проектами Альфреда Каменобродського (Alfred Kamienіobrodzki) (кімнати рабинів і канторів при східній стіні) і Мавриція Зільберштайна (Maurycy Silberstein) (північна і південна прибудови зі сходовими клітками).
1919 рік – відновлення під керівництвом Леопольда Райса (Leopold Reis) після погрому 1918 року
1941 рік, літо – нацисти знищили темпль

Львівська поступова синагога – темпль (храм) була першою синагогою реформованого типу, що постала в Галичині як відголосок просвітницького руху гаскала, започаткованого у кінці XVIII ст. в Берліні і поширеного у Східній Європі серед юдейської інтелігенції в XIX ст. Прихильники гаскали – маскіли провели релігійну реформу, наблизивши юдейську літургію до християнського богослужіння: з кантором, проповідником, а подекуди і з органом. В Галичині течія реформованого юдаїзму поширилася на початку XIX ст. завдяки ініціативі просвітянина Йозефа Перля (Josef Perl), діяльності видатного галицького вченого Шльоми Єгуди Раппапорта (Schlomo Jehuda Rappaport)та філософа і письменника Нахмана Крохмаля (Nachman Krochmal).

Ідея зведення синагоги нового типу була зреалізована львівськими маскілами. 1840 року Нахман Крохмаль (Nachman Krochmal), Соломон Раппапорт (Solomon Rappaport) і Якуб Мізес (Jakób Mises) з ініціативи адвоката Емануїла Блюменфельда (Emmanuel Blumenfeld) утворили комітет для побудови у Львові синагоги з реформованим обрядом – на зразок темплю в німецькому місті Касселі. Проект замовили у львівського архітектора українського походження Івана Левицького (Ivan Levytsky, Jan Lewicki).

Львівський темпель поставили на площі Старий Ринок, що викликало неоднозначну реакцію польської спільноти. Ці погляди, зокрема, висловив архітектор Ян Сас Зубрицький (Sas Zubrycki):

"На тому Старому Ринку за австрійського урядування польський Львів дозволив на зведення синагоги, щоби вона цілком заслонила костелик Св. Івана Хрестителя... Слушно консерватор Пйотровський нагадує, що в цілій Польщі існував припис, щоби божниця не перевищувала ні значущости, ні величі католицького костелу. Тим часом Львів дозволив те, що нова синагога, зведена 1845 року на взір протестантського костелу, має пресвітерій, навіть апсиду..." (Sas Zubrycki, 1928).

1846 року синагогу відкрили. Це була монументальна класицистична споруда, яка агресивно втиснулася у сформовану міську структуру, вирізняючись великою банею. Своєю архітектурою львівська поступова синагога не була подібна на інші європейські темплі, для яких характерними були орієнтально-мавританські елементи (наприклад, в Берліні, Відні чи Будапешті).

Через півсторіччя, 1896 року, на замовлення громади поступовців,відомий архітектор, професор Львівської політехніки Юліян Захаревич (Julian Zacharjewicz) розробив проект реконструкції поступової синагоги. Він запропонував внести в споруду багато елементів юдейської символіки. Обґрунтування реставраційних пропозицій Захаревич базував на Храмі Соломона в Єрусалимі, розтлумачуючи юдейські символи на підставі текстів пророка Єзекіля. Зокрема, він запроектував два стовпи при вході на зразок стовпів у Храмі Соломона, які символізували: правий – Яхін – "Бог стверджує", лівий – Боаз – "у Ньому сила". Проект Захаревича не був зреалізованим.

У 1906-1907 роках реконструкція темплю була здійснена за проектами Альфреда Каменобродського (Alfred Kamieniobrodzki) – кімнати рабинів і канторів при східній стіні і Мавриція Зільберштайна (Maurycy Silberstein) – північна і південна прибудови зі сходовими клітками.

Львівський темпель, серед інших юдейських споруд, постраждав під час польського листопадового погрому 1918 року. Після знищень влаштованою тоді пожежею, 1919 року під керівництвом Леопольда Райса (Leopold Reis) був проведений ремонт.

Першим служителем темплю був рабин із Західної Австрії Авраам Кон (Abraham Kohn, 1844-1848). Після нього поступовими рабинами були: Швабахер (Schwabacher), Б. Льовенштайн (B. Lowenstein), Йозеф Kаро (Josef Caro), історик львівських юдеїв, С. Ґутман (S. Gutman), Леві Фройнд (Lewi Freund), Є. Левін (J. Lewin). Від 1860 року синагога стала місцем не тільки релігійних зібрань, а й важливих громадських зібрань поступовців. Окрім німецькомовної проповіді (від 1903 р. – польської), в синагозі впроваджено хоровий спів і орган. 1930 року рабином поступової синагоги був обраний Давид Кагане (Dawid Kahane), життя якого під час Голокосту врятував митрополит Андрей Шептицький.

1905 року прихильники гаскали запланували збудувати в центрі міста (суч. вул. Листопадового Чину, 8) другу поступову синагогу. Організатором виступив Еміль Бик (Emil Byk). Був створений навіть проект, автор якого, Авґуст Богухвальський (August Boguchwalski), запропонував оригінальну споруду, стосуючи історичні стилі в декорі. Однак смерть ініціатора 1906 року надовго загальмувала ідею. Щойно після війни, 1922 року, провели конференцію з метою будівництва другого темплю у Львові. Але через незгоди в керівництві громади ідея була паралізована. Нова поступова синагога залишилася лише на проекті.

Львівський темпель знищили нацисти спекотного літа 1941 року. Про це докладно пише у своїх спогадах львів'янин Євген Наконечний:

"Німці спочатку підпалили її [синагогу], щоб вигоріло убранство храму, а потім заклали динаміт і підірвали будівлю. Сапери виконали свою справу вміло – цегла не розлетілася по площі, ... рівно, великими кусками мури синагоги розпалися на місці, немов осіли".

Пов'язані історії

Архітектура

Центричним композиційним вирішенням львівський темпель нагадував візантійський храм. Рустовані стіни восьмибічної брили завершувалися величезною сферичною банею. В планувально-просторовій структурі був закладений двоярусний восьмигранник, до чотирьох граней якого, за сторонами світу, прилягали прямокутні крила.Західне, північне і південне були акцентовані трикутними фронтонами; східне – вівтарне, у якому містилася ніша Тори, було нижчим і підкреслене вигнутим фронтоном. До чотирьох інших граней прилягали одноярусні трикутні компартименти, які доповнювали восьмигранник до квадрату. В інтер’єрі круглий молитовний зал перекривався великим куполом. Стіни оббігали три яруси галерей з оздобними парапетами. Арон гаКодеш, який був об'єднаний з бімою, у вигляді вівтарного приміщення у східному крилі, підкреслювали чотири пілястри і закривала куртина. Інтер'єр поступової синагоги назагал справляв враження театрального залу. Його прикрашали прекрасний вівтар та орган.

Пов'язані місця

Опис

Пл. Старий Ринок – будинок музею (кол. костел св. Йоана Хрестителя)

Перейти до повного опису

Персоналії

Йозеф Перль (Józef Perl) – просвітянин
Шльома Єгуда Раппапорт (Schloma Jehuda Rappaport) – видатний галицький вчений
Нахман Крохмаль (Nachman Krochmal) – філософ і письменник, львівський маскіл
Соломон Раппапорт (Solomon Rappaport) – львівський маскіл
Якуб Мізес (Jakób Mises) – львівський маскіл
Еммануїл Блюменфельд (Emmanuel Blumenfeld) – адвокат
Іван Левицький (I. Levytskyi) – львівський архітектор
Ян Сас Зубрицький (Jan Sas-Zubrzycki) – львівський архітектор
Юліян Захаревич (Julian Zachariewicz) – архітектор, професор Львівської політехніки, який розробив проект реконструкції поступової синагоги
Альфред Каменобродський (Alfred Kamenobrodski) – архітектор
Маврицій Зільберштайн (Maurycy Silberstein) – архітектор
Леопольд Райс (Leopold Reiss) – архітектор, під керівництвом якого був проведений ремонт.
Авраам Кон (Abraham Kohn) – перший служитель темплю, рабин із Західної Австрії
Швабахер (Schwabacher) – рабин поступової синагоги
Б. Льовенштайн (B. Lowenstein) – рабин поступової синагоги
Йозеф Kаро (Józef Caro) – рабин поступової синагоги, історик львівських юдеїв
С. Ґутман (S. Gutman) – рабин поступової синагоги
Леві Фройнд (Lewi Freund) – рабин поступової синагоги
Є. Левін (J. Lewin) – рабин поступової синагоги
Давид Кагане (Dawid Kahane) – рабин поступової синагоги
Андрей Шептицький – митрополит Української Греко-Католицької Церкви
Еміль Бик (Emil Byk) – маскіл, ініціатор зведення другої поступової синагоги у Львові
Авґуст Богохвальський (August Bogochwalski) – архітектор, автор нездійсненого проекту другого темплю у Львові
Євген Наконечний – львів'янин, автор книжки "Шоа у Львові"

Організації

Джерела

  1. Центральний державний історичний архів України у Львові (ЦДІАЛ), 701/3/1505
  2. ЦДІАЛ, 19/12/2
  3. ЦДІАЛ, 19/12/5
  4. Державний архів Львівської області (ДАЛО), 2/2/3698
  5. Бойко О., Синагоги Львова, (Львів, 2008)
  6. Бойко О. "Будівництво синагог в Україні", Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, ч. 9, (Львів, 1998), 5-33.
  7. Наконечний Є., "Шоа" у Львові, (Львів, 2004), 162-163.
  8. Давид Кахане, Щоденник львівського гетто, (Київ, 2003), 11.
  9. Bałaban M., Historia lwowskiej synagogi postępowej (Lwów, 1937)
  10. Janusz B., Przewodnik po Lwowie, (Lwów, 1922)
  11. Schall J., Przewodnik po zabytkach żydowskich Lwowa, (Lwów, 1935), 30-32.
  12. Zacharjewicz J., "Kilka słów o niedoszłej restauracyi Synagogi na placu Rybim we Lwowie", Czasopismo Techniczne, (Lwów, 1896), 60, 73-76.
  13. Zubrycki Sas J. Zabytki miasta Lwowa, (Lwów, 1928)
Автор опису – Оксана Бойко
Редактори – Наталка Римська та Маркіян Прокопович

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення