Вул. Листопадового Чину, 06 – Львівський будинок вчених

ID: 300

Споруда, відома сьогодні як Будинок вчених на вул. Листопадового чину, збудовано 1898 р. для Національного казино. Проект будівлі у стилі необароко виконано у віденському архітектурному ательє Ф. Фельнера і Г. Гельмера. Будівельні роботи тривали під керівництвом львівських будівничих Наполеона Лущкевича і Зиґмунда Пшорна. Скульптурне оздоблення фасадів належить знаменитому віденському скульптору необарокового стилю Рудольфу Вейру, який розробив моделі, та австрійським скульпторам Теодору Фрідлю і Райнгольду Фолькелю.

Рішенням Львівського облвиконкому № 130 від 26.02.1980 р. Будинок внесено до Списку місцевих пам'яток, ох. № 181-М.

Історія

XVIII ст. — на ділянці постала палацова будівля.
1840-і рр. — на парцелі було забудовано двоповерховий чиншовий будинок.
1879 р. — перебудовано, а фактично, збудовано заново триповерховий чиншовий будинок.
1897–1898 рр. — зведення Будинку національного казино.
1902 р. — збудовано партерову офіцину та проведено реконструкцію каналізації.
1939 р. — приміщення передано обласному Будинку вчених.
1948 р. — в будівлі функціонують Львівський Будинок вчених та Львівське відділення Спілки архітекторів України (в чотирьох кімнатах на партері).
1953 р.— будинок зазнав руйнувань через пожежу.
1954 р. — ремонтно-реставраційні роботи після пожежі.
1976-1995 рр. — проведення реставраційних робіт.
1999 р. — ремонтно-реставраційні роботи та пристосування приміщень під прес-центр саміту Президентів країн Центральної та Східної Європи, який відбувся того ж року.
1980 р. —будівлю внесено до списку пам'яток місцевого значення.
2008 р. — Будинок вчених включено до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.
2014 р. — реставрація герба Волинського воєводства в тимпані лоджії.

Споруду, що відома сьогодні як Будинок вчених на вул. Листопадового чину, збудовано 1898 р. для Національного казино. Проект будівлі у стилі необароко підготували у віденському архітектурному ательє Ф. Фельнера і Г. Гельмера (Atelier Fellner&Helmer). Ці архітектори є авторами багатьох визначних споруд у різних містах Європи, серед яких: Одеський оперний театр, музично-драматичний театр у Чернівцях, Хорватський національний театр ім. Зайца, оперний театр у Цюриху, театр комедії в Будапешті, Віденський концертний дім, Болгарський національний театр ім. Вазова.

Ділянку під № 624 2/4 конскр., на якій постав Будинок казино, почали забудовувати в першій половині XIX ст. Це була досить велика ділянка, що простягалася на північ від Святоюрської дороги до пізніше прокладеної вул. Падлєвського (Гребінки). У XVIII ст. у глибині ділянки постав палацовий будинок. Приблизно на початку 1840-х рр. тут було зведено двоповерховий чиншовий будинок при Святоюрській дорозі, а по периметру постали господарські будівлі. У 1867 р. перебудували на житло стайню з возівнею, що містилися у східній офіцині (проект Ґабріеля Мюллера). Горище одноповерхової офіцини власники здавали в оренду під склад для бочок із фарбами. 1879 р. Юліуш та Ґабріеля Нагліки (Nahlik), власники ділянки № 624 2/4 конскр., перебудували, а фактично, збудували новий триповерховий чиншовий будинок за проектом архітектора Войцеха Гаара (Wojciech Haar). Архітектурно-стилістичне вирішення нового будинку було класицистичним, зі зміщеним головним входом, дві середні осі акцентував довгий балкон, фасад мав вертикальне членування.

Наприкінці 1880-х рр. проклали нові вулиці: Браєрівську, що з'єднала вулицю Міцкевича з Городоцькою дорогою (сучасна Б. Лепкого), та Падлєвського (Гребінки). Тоді Нагліки відпродали північну частину своєї великої ділянки під № 1772, конскр. 624 2/4, поставивши на межі продовгувату вузьку шопу на дерево. Співвласниками північної частини ділянки (№ 624 2/4) стали львівські будівничі Якуб Крох (JakóKroch) і Маврицій Зільберштайн (Maurycy Silberstein), які 1891 р. збудували на ній три триповерхові будинки з адресою новопрокладеної вул. Падлєвського.

1897 р. місто відкупило власність Нагліків з метою зведення у цьому місці будинку казино. Того ж року у віденському архітектурному ательє Фердинанда Фельнера і Германа Гельмера було розроблено проект. Будівельними роботами керували львівські будівничі Наполеон Лущкевич (Napoleon Luszczkiewicz) і Зиґмунт Пшорн (Zygmunt Pszorn). Пластичне оздоблення фасадів розробив австрійський скульптор Рудольф Вейр (Rudolf Weyr), а втілили його Теодор Фрідль (Teodor Friedl) і Райнгольд Фолькель (Reinhold Völkel). Розкішний різьблений дерев'яний інтер'єр виготовив Шандор Ярай на львівській фабриці братів Вчеляків (Wczelak). Живописні полотна десюдепортів у фойє належать львівським митцям: Станіславу Дембіцькому (Stanisław Dembicki), Станіславу Рейхану (Stanisław Rejchan), Тадеушу Рибковському (Tadeusz Rybkowski), Міхалу Созанському (Michał Sozański). Автор алебастрового каміну у фойє скульптор Едмунд Плішевський (Edmund Pliszewski) за участі каменярського майстра Юліяна Гури (Julian Hura). 1898 р. Будинок казино був викінчений.

1902 р. за проектом архітектора Альфреда Каменебродського (Alfred Kamienobrodzki) збудували партерову офіцину вздовж північної межі парцелі та провели реконструкцію каналізації. До 1939 р. Національне казино мало різні назви: аристократичне, графське, шляхетне, хоч найчастіше його називали "казино Герхарда". Совєтська окупаційна влада ліквідувала розважальний заклад, передавши приміщення під обласний будинок вчених. У березні 1941 р. було проведено архітектурні обміри і виконані кресленики натурних знімків (інж. Ширман, Зільберман). Плани радянської окупаційної влади перервалися німецькою окупацією. Тому львівський Будинок вчених діє від 1948 р. З ним пов'язано немало подій наукового, громадсько-політичного і творчого життя Львова, області й України. Окремі приміщення будинку використовували під різні культурно-навчальні класи: музичні, хореографічні та ін.; у тильній півциркульній брилі на партері розмістили гардероб, а на поверсі – читальний зал бібліотеки. До 1953 р. чотири кімнати на партері займало Львівське відділення Спілки архітекторів України. 14 вересня того ж року під час проведення пленуму з планування і забудови міст західних областей України через несправність електричної мережі спалахнула пожежа, яка завдала будинку значної шкоди. Ремонтні роботи після пожежі проводила всеукраїнська контора "Строймонумент". Зокрема замінили пошкоджені тканинні шпалери, які виготовили з меблевої тканини брунатного й сіро-синього кольорів із нанесеним олійною фарбою візерунком. 1954 р., після відбудови та відновлення будинку, Спілку архітекторів позбавили права на користування приміщенням.

1974 р. підготували проектну документацію на пристосування сутерен під бар, а 1976 р. було проведено натурні обстеження Будинку та складено кошторис на реставраційні роботи. Впродовж 1970–1980-их рр. у тодішній Львівській спеціальній науково-реставраційній майстерні, пізніше Інституті "Укрзахідпроектреставрація", було розроблено проектну документацію на різні реставраційні роботи в Будинку вчених (архітектори Ігор Старосольський, Євген Соболєвський, Кость Присяжний, Микола Прокопович, Є. Козимка, О. Шполянський, конструктор Ю. Василенко та ін.). Ремонтно-реставраційні роботи велися від кін. 1980-х рр. і до 1995 р.: зокрема провели реставрацію фасаду, окремих архітектурних деталей екстер'єру та інтер'єру, зреалізували проект обладнання бібліотеки, облаштували подвір'я тощо. 1999 р. було проведено ремонтно-реставраційні роботи з метою пристосування приміщень Будинку вчених під прес-центр саміту Президентів країн Центральної та Східної Європи, який відбувся того самого року.

26 лютого 1980 р. Рішенням Львівського облвиконкому № 130 будинок внесено до списку пам'яток місцевого значення як адміністративний будинок. 23 вересня 2008 р. Будинок вчених включено до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

Будинок колишнього Національного казино — одна з найяскравіших необарокових архітектурних пам'яток Львова, що зберегла дух розкоші світського салону кінця ХІХ – початку XX ст.

Пов'язані історії

Архітектура

Будинок зведений з цегли, отинькований, дво- три- і чотириповерховий з сутеренами, вкритий дахами зі світловими ліхтарями над фойє, актовим залом та приміщенням бібліотеки. Двоповерхова у плані брила наближена до прямокутника, з великим півкруглим виступом з тилу, з чотириповерховими адміністративними приміщеннями та партеровою офіциною у вигляді видовженого рукава, що стоїть при північній межі ділянки.

Будинок казино привертає увагу презентабельним фасадом із вишуканим архітектурним та скульптурним оздобленням (путті, вазони, гірлянди, маскарони) в стилі необароко. Експресивні форми надають архітектурі пластичної виразності та динамізму.

Композиційне вирішення чільного фасаду – симетричне, семиосьове, з вигнутими ризалітами на бічних осях, які акцентовані знизу й догори пишним скульптурним оздобленням. Монументальні експресивні скульптури атлантів, що фланкують портали двох брам, підтримують вигнуті балкони з вазами по боках; великі аркові вікна оздоблені порталами з сидячими путті, картушами та жіночими маскаронами.  П'ять середніх осей другого ярусу фасаду займає простора лоджія у вигляді високої аркади з півциркульних арок, об'єднаних бароковою балюстрадою на консолях. Лоджія перекрита п'ятьма пряслами вітрильних склепінь на підпружних арках, оздоблених бароковою ліпниною з рослинними мотивами, гербами Речі Посполитої та чотирьох воєводств (Галицького, Подільського, Волинського, Белзького), поміщених в пишно оздоблені картуші над замковими каменями віконних прорізів. Увінчує фасад "аттик" із трапецієвими віконцями в гірляндах та з шістьма вазами, який здіймається над розвиненим ґзимсом. Бічні ризаліти завершені високими бляшаними дахами, оздобленими металевими маскаронами, з овальними люкарнами, декорованими чоловічими маскаронами, панопліями та путті, що розташовані на парапеті по обидва боки люкарн.

Динаміку форм фасаду підтримує інтер'єрне оздоблення. Вишукана елегантність інтер'єрів поєднана з унікальною та сміливо виконаною конструкцією майстерно різьбленої сходової галереї фойє, перекритого світловим ліхтарем. Акцентом фойє є дзеркало в арковому обрамуванні з десюдепортом оздобленим картушем та увінчаним жіночим маскароном. Зали прикрашені ліпниною, оформлені численними різьбленими деталями, виконаними з різних порід деревини. Вистрій інтер'єрів доповнюють мармурові та алебастрові каміни, світильники, частково збережені старі меблі.

Високопрофесійний ліпний необароковий декор, лев'ячі, жіночі та чоловічі маскарони, гірлянди та пальмові гілки, горельєфні паноплії, стіни, оздоблені пілястрами, увінчані картушами із цехінами та жіночими маскаронами, над дверима – десюдепорти, поля яких заповнені живописними панно.

Будинок вчених — один з найяскравіших зразків необарокової архітектури Львова кінця XIX ст. 

Персоналії

Юрій Василенко — конструктор, співавтор реставрації Будинку вчених.
Рудольф Вейр (Rudolf Weyr) — віденський скульптор стилю необароко, автор моделей скульптурного оздоблення Будинку казино.
Вчеляки (Bracia Wczelak) — власники львівської фабрики.
Войцех Гаар (Wojciech Haar) — архітектор, автор будинку 1879 р., на місці якого постав Будинок казино.
Генрик Гельмер (Heinrich Hellmer)— архітектор, співвласник віденського архітектурного ательє Fellner&Helmer.
Станіслав Дембіцький (Stanisław Dembicki) — львівський митець, співавтор живописних полотен десюдепортів у фойє.
Зільберман — радянський інженер, який проводив архітектурні обміри Будинку казино в березні 1941 р.
Маврицій Зільберштайн (Maurycy Silberstein) — львівський будівничий, автор будинків 1891 р. на частині ділянки (№ 624 2/4).
Альфред Каменобродський (Alfred Kamienobrodzki) — архітектор, автор партерової офіцини Будинку казино, автор реконструкції каналізації.
Євген Козимка — архітектор-реставратор, співавтор реставрації Будинку вчених.
Якуб Крох (JakóKroch) — львівський будівничий.
Наполеон Лущкевич (Napoleon Luszczkiewicz) — львівський архітектор-будівничий, який керував будівельними роботами Будинку казино.
Ґабріель Мюллер (Gabryel Müller) — будівничий, який 1867 р. перебудував на житло східну офіцину.
Ґабріеля Наглік (Gabryelа Nahlik) — власниця ділянки на вул. Листопадового Чину, 6, яка 1879 р. збудувала триповерховий чиншовий будинок.
Юліуш Наглік (Juliusz Nahlik) — власник ділянки на вул. Листопадового Чину, 6, який 1879 р. перебудував, а фактично, збудував новий триповерховий чиншовий будинок.
Едмунд Плішевський (Edmund Pliszewski) — скульптор, автор алебастрового каміну у фойє.
Кость Присяжний — архітектор-реставратор, співавтор реставрації Будинку вчених.
Микола  Прокопович — архітектор-реставратор, співавтор реставрації Будинку вчених.
Зиґмунт Пшорн  (Zygmunt Pszorn)— львівський будівничий, який керував будівельними роботами Будинку казино.
Станіслав Рейхан (Stanisław Rejchan) — львівський митець, співавтор живописних полотен десюдепортів.
Тадеуш Рибковський (Tadeusz Rybkowski) — львівський митець, співавтор живописних полотен десюдепортів у фойє.
Євген Соболєвський — архітектор-реставратор, співавтор реставрації Будинку вчених.
Міхал Созанський (Michał Sozański) — львівський митець, співавтор живописних полотен десюдепортів у фойє.
Ігор Старосольський — архітектор-реставратор, починав розробляти проектну документацію реставрації Будинку вчених 1974 р.
Фердинанд Фельнер (Ferdinand Fellner) — архітектор, співвласник віденського архітектурного ательє (Atelier Fellner&Helmer).
Райнгольд Фолькель (Reinhold Völkel) — австрійський скульптор, який виконав скульптурне оздоблення фасадів Будинку казино.
Теодор Фрідль (Teodor Friedl) — австрійський скульптор, який виконав скульптурне оздоблення фасадів Будинку казино.
Ширман — радянський інженер, який проводив архітектурні обміри Будинку в березні 1941 р.
Олександр Шполянський — архітектор-реставратор, співавтор реставрації Будинку вчених.
Юліян Гура — каменярський майстер.
Шандор Ярай — різьбяр, який виконав дерев'яний інтер'єр Будинку казино.

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/ 2/1224
2. ДАЛО 2/41/7
3. Науково-технічний архів Ін-у "Укрзахідпроектреставрація", спр. Л-20. Проектна науково-технічна документація. Львів, 1974–2005 рр.
4. Центральний державний історичний архів України у Львові (ЦДІАЛ) 186/8/629. Кадастрова карта Львова 1849 р.
5. Архів кафедри РАМС ІА НУ "Львівська політехніка". Маґістерська робота Д. Бондаренко, 2015 р.
6. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII–XXI ст. (Львів: Центр Європи, 2008), с. 313–315, 339. 
7. Вуйцик В., Липка Р., Зустріч зі Львовом (Львів: Каменяр, 1987), 110–112.
8. Закон України "Про перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації від 23.09.2008 р. №574-VI. Редакція від 08.08.2012 р., підстава 5059-17. Сайт Верховної Ради України.
9. Львів. Туристичний путівник (Львів: Центр Європи, 2007), 159.
10.  Мельник Б., Довідник перейменувань вулиць і площ Львова (Львів: Видавництво світ, 2001).
11.  Овсійчук В., Архітектурні пам'ятники Львова. (Львів, 1969).
12.  Biriulow J., Rzeźba lwowska (Warszawa: Neriton, 2007), 149–244. 
13.  Jaroszewski T., "Wiedeńskie atelier Fellner & Helmer i Polska", Rocznik Historii Sztuki, 1986, т. XVI, 321.
14.  Księga Adresowa król. Stoł. miasta  Lwowa (Lwów, 1900).
15.  Lewicki J., Między tradycją a nowoczesnością. Architektura Lwowa lat 1893–1918 (Warszawa, 2005).


Авторка опису — Оксана Бойко

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення