Руйнування, пов'язані із Першою світовою війною, позбавили
даху над головою велику кількість людей. Відбудова, а також зростання
промисловості вимагали залучення нових робітників, які, своєю чергою,
потребували достойних умов проживання.
У міжвоєнний період крупні підприємства та громадські
організації великих міст активно споруджували багатоповерхові житлові будинки.
У цей час стали цінувати не лише кількість, але і якість споруджуваних
помешкань, його відповідність до актуальних санітарно-гігієнічних вимог.
Завдяки цьому багато людей змогли поселитися у власних квартирах неподалік місця
роботи, у хороших умовах.
У 1920-х рр. місто замовило проект зразкового будинку архітектору Збіґнєву Жепецькому. Великий
чотириповерховий комплекс розмістили на сучасній вул. Генерала Грекова, 8
на Підзамчі, що відоме як робітнича дільниця міста. З одного боку ділянка
межувала із залізницею та площею-торговицею худоби, зі заходу — із казармами
часів Австро-Угорщини. Помешкання тут невеликі — однокімнатні, з кухнями і
туалетами. Очевидно, головною метою було надати квартири якнайбільшій кількості
мешканців.
Архітектор розробив два варіанти фасадів, але через
відсутність достатніх коштів влада обрала надзвичайно пуристичне рішення.
Єдиною окрасою будинку є центральний вхід з боку площі: аркова брама, розміщена
у двоповерховому об'ємі, веде до
наскрізного проїзду.
Проект погодили 1928 р., тоді ж і розпочалося будівництво.