Вул. Галицька, 15 – житловий будинок

ID: 2329
Барокову кам’яницю (конскр. №279 ст., №280 н.) на Галицькій, 15 збудував у 1789 р. українець Стефан Завалкевич, доктор обох прав і апостольський писар. Постала вона на фундаментах попередньої готичної кам’яниці. Збереглася донині практично без змін, зберігши стильову чистоту архітектури своєї епохи, за винятком дрібних переробок у партерових приміщеннях, пристосованих для торгових цілей. Постановою Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.79 р. кам’яниця включена до Національного реєстру пам’яток під ох.№1285.

Історія

XVI ст. – зведення двоповерхової кам’яниці.
1786–1789 рр. – зведення чотириповерхової кам’яниці в стилі пізнього бароко на місці попередньої – двоповерхової, від якої збереглися пивниці з готичними порталами.
1870-і рр. – ґонтовий дах кам’яниці замінено на бляшаний.
1936 р. – реконструйовані крамничні вітрини (арх. Соломон Кайль).
1937 р. – влаштування ажурних кованих ґраток у брамі-проїзді.


Кам’яниця (конскр. №279 ст., №280 н.) збудована 1789 р. на місці попередньої – двоповерхової, від якої збереглися пивниці з готичними порталами. За нею закріпилися дві назви: Спонерівська (Шпонерівська) і Оброцького. У Шпонерівській кам’яниці 1639 р. жив скульптор Мельхіор (Мальхер) Ерлемберґ (Erlemberg), а від ІІ пол. XVII ст. до поч. XVIII ст. – львівський лавник Матвій Оброцький. Двоє з цієї родини – брати Іван та Микола Оброцькі – були відомими львівськими скульпторами. Вже з ІІ пол. XVIII ст. давня кам’яниця перебувала у повній руїні і переходила з рук в руки. 1777 р. від жидачівського підстолія Петра Лося вона перейшла до радника львівського магістрату, українця Олександра Стажевського, який, своєю чергою, відступив її також українцеві, доктору обох прав і писареві апостольському Стефану Завалкевичу. Той, будучи членом Ставропігійського інституту, виконував обов’язки адміністратора. Подружжя Завалкевичів увіковічнив на портретах художник Остап Білявський.

У 1786–1789 рр. Стефан Завалкевич розібрав двоповерхову рудеру, а на її фундаментах і пивницях вибудував нову, чотириповерхову кам’яницю. 1805 р. вона записана на Анну Онишкевич зі Стажевських. Контрактом купівлі-продажу від 20 липня 1805 року Анна Онишкевич з Андрієм Стажевським і Стефан Завалкевич продали цю нерухомість за 120 тис. зол. Франциску-Ксаверію Ільсінґеру (Ilsinger). У 1818 р. вона записана на Теофіла Пентенера (Pentener).

У 1870-х рр. ґонтовий дах кам’яниці був замінений на бляшаний. Ця кам’яниця збереглася донині практично без змін, зберігши стильову чистоту архітектури своєї епохи, за винятком дрібних переробок у партерових приміщеннях, пристосованих для торгових цілей. Крамничні вітрини були реконструйовані 1936 р. за проектом архітектора Соломона Кайля (Keil), а 1937 р. входова брама-проїзд отримала ажурні ковані ґратки, фрагмент яких зберігся у верхній частині.

У міжвоєнний період на партері були розташовані крамниці одягу Гандельмана (Handelman) і взуття Краха (Krach), а в радянські часи – магазин “Кінофотоаматор”. Нині у партерових приміщеннях чільної кам’яниці розмістилася крамниця одягу “Цаца”, на партері середньої офіцини – стоматологічний кабінет із входом через браму.

Архітектура

Будинок розташований у середміському кварталі, обмеженому вул. Галицькою, Староєврейською, Сербською і Братів Рогатинців. Чотириповерховий, чотириосьовий, зі зміщеною праворуч півциркульно завершеною брамою-входом. Мурований із каменю та цегли, на кам’яних фундаментах, із використанням білокам’яних елементів. План будинку витягнений вглиб. Складається з чільної кам’яниці з Г-подібною офіциною (флігелем) і тильної офіцини, які разом творять два замкнуті подвір’я-колодязі, з’єднані брамою-проходом. Чільний фасад оздоблений рустованими лопатками, увінчаний профільованим цегляним карнизом, 1-й і 2-й поверхи підкреслені між’ярусними тягами. Мистецьким акцентом фасаду є балкон зі стильовою кованою огорожею, підтримуваний трьома формованими кронштейнами (відтворені 2005 р. після обвалу 04.06.1995 р.). Скульптурним декором досить скромно вирішеного фасаду є симетрично розміщені обабіч балкону під вікнами 2-го поверху об’ємні чоловічі голови. Вікна з прямокутними перемичками, оздоблені профільованими порталами, з лінійними сандриками та поличками.

Кам’яниця зберегла первісне розпланування. Сходова клітка з дерев’яними сходами, зі склепленим перекриттям, веде на 4-й поверх. Пивниці муровані з каменю та цегли, перекриті бочковими цегляними склепіннями з розпалубками; збереглися білокам’яні готичні портали. Перекриття приміщень партеру також склеплені на підпружних арках, з розпалубками. Брами-проходи у чільній кам’яниці і у середній офіцині перекриті трицентровими цегляними склепіннями на підпружних арках. Фасади офіцин – гладкі, з балконами у другому подвір’ї. Дахи будинку – з дерев’яною кроквяно-балковою системою, вкриті бляхою.

Будинок зберігає характерну структуру середньовічної міської забудови парцелі.

Персоналії

Андрій Стажевський – власник кам’яниці.
Анна Онишкевич зі Стажевських – власниця кам’яниці.
Гандельман (Handelman)власник крамниці одягу у міжвоєнний час.
Іван Оброцький – відомий львівський скульптор.
Крах (Krach) власник крамниці взуття у міжвоєнний час.
Матвій Оброцький – львівський лавник, який мешкав у кам’яниці від ІІ пол. XVII ст. до поч. XVIII ст.
Мельхіор (Мальхер) Ерлемберґ (Melchior Erlemberg) – скульптор, який мешкав у кам’яниці 1639 р.
Микола Оброцький – відомий львівський скульптор.
Олександр Стажевський – радник львівського магістрату, українець, власник кам’яниці від 1777 р.
Остап Білявський – український художник епохи бароко.
Петро Лось – жидачівський підстолій, власник кам’яниці до 1777 р.
Соломон Кайль (Solomon Keil) – архітектор, автор реконструкції крамничних вітрин 1936 р.
Стефан Завалкевич – українець, доктор обох прав і апостольський писар, член Ставропігійського інституту.
Теофіл Пентенер (Teofil Pentener) – власник кам’яниці.
Францішек-Ксаверій Ільсінґер (Franciszek Ksawery Ilsinger) – власник кам’яниці.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/211.
  2. Б. Мельник, Н. Шестакова, Кам’яниці Львівського середмістя, Наукові записки. Львівський історичний музей. Випуск XII (Львів: Новий час, 2008), 133-158.
  3. В. Вуйцик, Leopolitana II (Львів: Класика, 2012).
  4. І. Лемко, В. Михалик, Г. Бегляров, 1234 вулиці Львова (1939–2009) (Львів: Апріорі, 2009).
  5. ПГиА УССР, Т. 3 (Киев: “Будівельник”, 1985), 24-25.
Автори описуОксана Бойко, Василь Слободян
Літературний редактор – Юлія Павлишин
Автори опису — Оксана Бойко, Василь Слободян
Літературна редакторка — Юлія Павлишин