Вул. Галицька, 08 - житловий будинок

ID: 2323

Кам’яниця (конскр. №22 ст., №18 н.) постала 1789 р. на місці давньої Кайзерівської кам’яниці. Її звів будівничий Антон Косинський на замовлення власника, адвоката Івана Зарицького.

Постановою Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.79 р. кам’яниця включена до Національного реєстру пам’яток під ох.№1282.

Перед Першою світовою війною і у міжвоєнні часи на партері кам’яниці були розташовані крамниця чоловічого одягу кравця Іцака Ляуфера і майстерня парасоль І.-К. Коркеса. Від 2012 р. тут розміщене кафе.

Історія

XVII ст. – збудована триповерхова кам’яниця Кайзерівська.
1790 р. – збудована головна, чотириповерхова частина кам’яниці від вул. Галицької (цеховий будівничий Антон Косинський, власник Іван Зарицький).
1792–1796 рр. – будова другої частини кам’яниці, від вул. Канонічної (Староєврейської).


Кам’яниця (конскр. №22 ст., №18 н.) у XVII ст. належала різним власникам, від імені яких, відповідно, називалася: Ричківська (Ryczkowski) у 1630–1637 рр., Аландтівська у 1638–1646 рр., Комнацької (Komnacka) у 1647–1664 рр., а від 1665 р. – Кайзерівська (Kaizer). Від II пол. XVIII ст. називалася кам’яницею Зарицького. Іван Зарицький, крайовий адвокат, українець, член Ставропігійського інституту з 1789 р., придбав цю кам’яницю на ліцитації 17.10.1782 р. за 4 тис. зол. Кам’яниця залишилася після смерті її попереднього власника, члена колегії “сорока мужів” при львівському магістраті, Михайла Черговського. Документом від 26 вересня того року він і його дружина Марґарита стали власниками новопридбаної нерухомості. Збережена кам’яниця збудована Зарицьким упродовж 1790–1796 рр. за проектом, затвердженим 20 липня 1789 року. Доглядав “фабрику”, тобто будову, цеховий будівничий Антон Косинський. З огляду на її великі розміри, будова велася у два етапи. Спочатку, 1790 р., вибудували головну частину від вул. Галицької. Згідно з таксою (оцінкою), проведеною архітектором Клеменсом Фесінґером (Fesinger) 16 липня 1791 року, вартість будови цієї частини складала 18,360 зол. Будова другої частини кам’яниці – від вул. Канонічної (Староєврейської) тривала від 1792 до 1796 року. Нова примурована частина мала 13 сажнів, 2 стопи, 3 цалі, а весь фасад від вул. Канонічної мав 29 сажнів, від вул. Галицької – 6 сажнів і 3 стопи.

Перед Першою світовою війною і у міжвоєнні часи на партері кам’яниці були розташовані крамниця чоловічого одягу кравця Іцака Ляуфера (Laufer) і майстерня парасоль І.-К. Коркеса (Korkes). В радянські часи тут був комісійний магазин, в часи незалежності – крамниця будівельних матеріалів, від 2012 р. – кафе.

Архітектура

Будинок розташований на розі вул. Галицької і Староєврейської. Чотириповерховий, тривіконний, зберіг стиль архітектури кін. XVIII ст. (за винятком новіших вітрин партеру, підкресленого тягою). Фасади на висоту чотирьох поверхів оздоблені рустованими лопатками. Віконні прорізи заглиблені, без обрамувань, що є ознакою архітектури класицизму, яким він був на початках. Ріг зрізаний, що також є притаманним для цього періоду. В партерових приміщеннях збереглися склепінчасті перекриття.

Персоналії

Антон Косинський – мулярський майстер, який 1785 р. виготовив проект на зведення кам’яниці і вів будівництво.
І.-К. Коркес (J.-K. Korkes) – власник майстерні парасоль.
Іван Зарицький – крайовий адвокат, українець, член Ставропігійського інституту, який звів сучасну кам’яницю.
Іцак Ляуфер (Izak Laufer) – кравець, власник крамниці чоловічого одягу перед Першою світовою війною і у міжвоєнні часи.
Кайзер (Kaizer) – власники кам’яниці у 1665–1767 рр.
Клеменс Фесінґер (Klemens Fessinger) – архітектор, який 1791 р. провів оцінку збудованої Іваном Зарицьким кам’яниці.
Комнацька (Komnacka) – власниця кам’яниці у 1647–1664 рр.
Марґарита Зарицька – дружина Івана Зарицького, власниця кам’яниці.
Михайло Черговський – член колегії “сорока мужів”при львівському магістраті, власник кам’яниці до 1782 р.
Ричковський (Ryczkowski) – власник кам’яниці у 1630–1637 рр.

Джерела

  1. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1913).
  2. Б. Мельник, Н. Шестакова, Кам’яниці Львівського середмістя, Наукові записки. Львівський історичний музей. Випуск XII (Львів: Новий час, 2008), 133-158.
  3. В. Вуйцик, Leopolitana II (Львів: Класика, 2012).
  4. ПГиА УССР, Т. 3 (Киев: “Будівельник”, 1985), 23.
Автори опису — Оксана Бойко, Василь Слободян
Літературна редакторка — Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення