Вул. Сербська, 03 – колишня кам'яниця Петровичівська

ID: 2205

Історія

Археологічні дослідження на ділянці, проведені у 2007 р., виявили фрагменти забудови XV–XVI ст., зокрема, готичний портал та давню систему водовідведення. Дані розкопок засвідчили, що розташування ділянки – відтак і первісна планувальна структура будинку – відрізняються від парцеляції та плану наступного періоду.

В історичних документах кам’яниця на місці сучасного будинку № 3 на вул. Сербській вперше згадується в середині XVI ст. Із XVII ст. за нею закріпилася назва “кам’яниця Петровичівська”, що походить від прізвища власника – міщанина вірменського походження. На той час це була тривіконна чиншова кам'яниця, побудована на дуже вузькій ділянці. Проїзні сіни займали майже всю ширину фасаду. Світлицю (“велику ізбу”) влаштували на другому поверсі. В описі ділянки, складеному 1686 р., згадується дерев’яний будинок з коморою для приготування хмелю, розміщений у задній частині. Пивниці, розташовані на всій території ділянки, вказують на наявність у давні часи “індермаху” (тильного будинку).

Згідно з описом 1712 р., кам'яниця була триповерховою, у світлиці на другому поверсі містився шинок, третій поверх винаймали для помешкань. На подвір'ї була обладнана броварня.

У 1713–1714 рр. кам’яницю піддали ґрунтовній реконструкції. Очевидно, з цього часу походила й бічна офіцина (флігель). Авторство проекту правдоподібно належить одному з майстрів львівського будівельного цеху Войцеху Зичливому (Zyczliwy).

У 1863 р. здійснили наступну з документально зафіксованих реконструкцій. 1873 р. добудували тильну офіцину, з’єднавши її з бічною.

Подальші перебудови відбувалися протягом кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. У документах зафіксовані: реконструкція санвузлів та влаштування крамничної вітрини (1888 р., архітектор Леопольд Вархаловський (Warchałowski)), реконструкція головного фасаду, даху та монтаж світлового ліхтаря над сходовою кліткою (1902 р., проект Соломона Рімера (Riemer)). Тоді зовнішнє оформлення будинку набуло сучасного вигляду. Незначні зміни, пов’язані з адаптаціями окремих приміщень, відбувались упродовж 1930-х рр.

У 2008 р. розібрали тильну офіцину. 2009 р. кам’яницю адаптували під міні-фабрику “Шоколадна крамниця” з торговельним залом, кафе та виробничими приміщеннями.

Колишня кам’яниця Петровичівська набула статусу пам’ятки архітектури національного значення (постанова Ради Міністрів УРСР № 442 від 06.09.1979 р.). Ох. № 1267.

Архітектура

Кам’яниця розташована в історичному середмісті, на парцелі, яка належить до найстарішої частини щільно забудованого кварталу між вулицями Сербською, Руською, Староєврейською та Федорова.

Будинок цегляний, на стрічкових фундаментах з бутового каменю, з пивницями, на невисокому кам'яному цоколі, чотириповерховий, отинькований, з двосхилим дахом, у плані має форму видовженого прямокутника. Збереглася первісна, характерна для давнього Львова планувальна структура: кам’яниця дводільна, тритрактова з широкими сіньми-проїздом, перекритим хрестовим склепінням.

Чільний фасад будинку – триосьовий, отинькований. Вхідна брама займає майже половину ширини фасаду і зміщена вліво відносно центральної осі. Портал – з півциркульним завершенням, викладений з тесаних білокам’яних блоків. З правого боку – проріз дверей до цукерні з завершенням у формі дуги і замковим каменем, який об’єднали з боковим вікном.

Фасад між вікнами другого-четвертого поверхів розділено лопатками. Вікна мають профільовані обрамування, з вмонтованими підвіконними поличками.

Тильний фасад фронтального блоку кам’яниці – тривіконний, з брамою. Виходи на балконні галереї, що сполучали основний будинок з офіциною, замуровані. Обрамування віконних ніш другого і третього поверхів над брамою прикрашені смужками сандриків з білого каменю, оздоблених різьбою, доповнених декоративними фризами (XVII ст.).

Сходи будинку – дерев'яні, огороджені точеними балясинами та стовпцями (XIX ст.). Над сходовою кліткою облаштовано світловий ліхтар. Пивниці перекриті бочковими склепіннями на підпружних арках з розпалубками, приміщення першого поверху – хрестовими склепіннями. Міжповерхові перекриття – дерев’яні пласкі. Дах будинку – двосхилий, має кроквяно-балкову конструкцію.

У стильовому вирішенні кам’яниця є пам’яткою доби ренесансу з елементами оздоблення XVIII–XIX ст.

Персоналії

Вархаловський Леопольд (Leopold Warchałowski) – архітектор.
Зичливий / Капінос Войцех (Wojcech Zyczliwy / Kapinos) – будівничий, скульптор.
Рімер Соломон (Sałomon Riemer) – архітектор, підприємець.

Джерела

1. Науково-технічний архів Ін-ту “Укрзахідпроектреставрація” (Архів УЗПР), №№ Л-311/22, 23, 24, 25, 26.
2. Архів УЗПР, б/н: Могитич Р. Матеріали для історичної довідки на пам’ятку архітектури державного реєстру – житловий будинок на вул. Сербській, 3 (довідка на основі архівних матеріалів опрацьована Х. Харчук).
3. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАУЛ) 52/2/371, 782, 809, 801.
4. ЦДІАУЛ 186/8/639.
5. Капраль М., Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (соціально-правові взаємини) (Львів: ЛА “Піраміда”, 2003).
6. Мельник Б., Вулицями старовинного Львова (Львів: Світ, 2002).
7. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. У 4 т. Т. 3. Львовская область (Київ: Будівельник, 1985).
8. Kowalczuk M., Cech budowniczy we Lwowie za czasów polskich (do roku 1772) (Lwów, 1927).

Автор опису – Ігор Сьомочкін
Літературний редактор – Ольга Михайлович

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення