Вул. Стрийська, 88 – стадіон (не існує)

ID: 2184

Стадіон львівського спортивного товариства  “Поґонь” будувався в 1911–1913 рр. на виділеній магістратом землі фільварку Боднарівка при вул. Стрийській. Був головною спортивною ареною клубу. У 1921, 1927 і 1930 рр. проводилася розбудова стадіону. Ґрунтовну реконструкцію об’єкта планували провести в 1938– 1939 рр., але повністю здійснити її не вдалося. З початком Другої світової війни втратив своє призначення – на його місці почали будувати військові касарні (казарми), що продовжувалося і протягом війни. Внаслідок цього будівлі об’єкта були знищені. Збереглося тільки футбольне поле, на якому сьогодні влаштований показовий плац для військової частини, яка тут розміщена. 

Історія

Львівський спортивний клуб “Поґонь” (LKS  “Pogoń”) створили в 1904 р. учні 4-ї гімназії з ініціативи їхнього викладача Євгена П’ясецького  (Eugeniusz Piasecki) (Księga, 1939, 6, 9, 27; LwóWilno, 1997, 18; Pilka, 1996, 78). Спочатку називався Гімнастично-спортивним клубом 4 гімназії (Klub Gimnastyczno-sportowy 4 Gimnasjum), допоки в 1907 р. не отримав назву “Поґонь”. Власного осередку клуб не мав і користувався майданчиком на велодромі, що належав Львівському клубові циклістів (велосипедистів) і моторовців (Lwówski Klub CyklistóMotorowcówLKSiM) і прилягав до верхньої частини Стрийського парку з півдня. З 1908 р. клуб винаймав цей майданчик, переобладнавши його у свій домашній стадіон (Księga, 1939, 18; Bryl, 1982, 32). Проте клуб прагнув мати власний стадіон; його керівництво завзято працювало над здійсненням цих планів і врешті-решт домоглося від магістрату дозволу загосподарювати горбисту місцину на фільварку Боднарівка при вул. Стрийській.

Будівельні роботи розпочались 1911 р. і тривали до 1913 р. 1 травня цього року новозбудований стадіон посвятили і віддали у користування (Księga, 1939, 54). Першими його випробували футболісти Поґоні і Краковії (з Кракова). Львів’яни перемогли у цьому поєдинку – 3:1. Невдовзі “Поґонь” приймав перші іноземні команди: дві з Будапешта – Budapesti Egyetelmi Athletikai Club, яку двічі здолав (3:2 і 1:0) і Magna Athletikai Club, якій поступився – 1:2, ще один гість приїхав з Відня – Wiener Sport Club – і двічі переміг львівський клуб – 2:1 і 4:0 (Księga, 1939, 54).

У 1920–1921 рр. було облаштовано легкоатлетичну доріжку (Księga, 1939, 110). Найбільше до цього спричинився Польський Олімпійський комітет, який виділив кошти і забезпечив робочою силою. Водночас розширились трибуни, і видовжилося саме поле. 1930 р. стадіон Поґоні отримав нову огорожу (Księga, 1939, 216).

Спортивна арена приносить славу Поґоні чотири роки поспіль – 1922–1926 рр. Футбольна команда отримує титул чемпіона Польщі (LwóWilno, 1997, 21–29; Pilka, 1996, 80–85). Страх на супротивників наводить трійка нападників – Мечислав Батш (Mieczyslaw Batsch), Юзеф Ґарбєнь (Józef Garbien), Вацлав Кухар (Waclaw Kuchar). На зустрічі з клубом приїздять найавторитетніші європейські команди з Австрії, Данії, Бельгії, Болгарії, Чехословаччини, Югославії, Угорщини, навіть з Палестини. 1934 р. сюди, на Стрийську, завітав справжній європейський ґранд – італійський Мілан– і повіз додому поразку – 3:5. В організованих “Поґонню” 1936 р. великих народних легкоатлетичних змаганнях взяли участь бігуни світової слави – Волмарі Ісо-Холло (Volmari Iso-Hollo) з Фінляндії, Януш Кухарський (Janusz Kucharski) з львівської “Поґоні” (Księga, 1939,  287–288). Під час 15-ї річниці діяльності клубу присутні мали нагоду вперше побачити матч із регбі між дружинами “білих” (польські гравці) і “чорних” (французи) (Sport, 1992, 1).

Клуб ретельно слідкує за станом свого спортивного осередку, прагне утримувати його на найвищому рівні. У 1932–1933 рр. на стадіоні проводилися реконструкційні роботи. Передусім оновлення зазнало футбольне поле, що отримало нове травяне покриття. Свою першу гру на ньому команда “Поґонь” зіграла проти бельгійського Стандарта з м. Льєж у травні 1933 р. (Księga, 1939, 247). Ґрунтовну реорганізацію об’єкта планували здійснити в 1938–1939 рр., принагідно до 35-річчя існування клубу. Але встигли розпочати тільки будівництво нового тренувального футбольного поля (Bryl1982, 286). Початок Другої світової війни перешкодив здійснити задумане.

Із встановленням радянської влади у Львові восени 1939 р., всі чинні спортивні товариства були розпущені. Стадіон Поґоні зайняли військовики з метою спорудження на ньому казарм (Bryl, 1982, 310). Війна ненадовго перервала здійснення цього плану, але до нього повернулися у 1940- х рр. і до збудованих казарм перенесли зі Стрийського парку 5- й мотострілецький полк, автомобільну бригаду (Мельник, 2008, 191, 349). На футбольному полі, що зараз заасфальтоване, облаштовано плац, на якому відбувають муштру солдати.

Пов'язані історії

Архітектура

Ділянка фільварку Бондарівка, на якій 1911 р. розпочалось будівництво стадіону спортивного товариства “Поґонь”, була доволі горбистою, і її слід було розчистити. Спочатку були облаштовані тільки футбольне поле і деревяні трибуни. Мали намір збудувати і легкоатлетичну доріжку, але не встигли, бо в 1914 р. почалася війна. Доріжка зявилася в 1921 р. і відповідала найновішим європейським стандартам: у ширині розділена на 6 окремих доріжок; бігове коло складало 400 м. Головна трибуна завдовжки 90 м – деревяна, з двосхилим дахом, могла розмістити 2000 глядачів. Усього стадіон міг прийняти до 10 тис. осіб. Північніше від головного футбольного поля знаходилися тренувальне поле та ігровий майданчик.

Реконструкція 1938–1939 рр. передбачала багато змін. Згідно з проектом, головне футбольне поле переміщалося західніше, ближче до сусіднього спортивного комплексу Товариства рухових забав. Загальна площа осередку розширювалася загалом на 40 м. Розміри головного футбольного поля – 105×66 м. Залізобетонна трибуна мала помістити 5000 глядачів: 3500 у накритій її частині, ще 1500 у відкритій. Під нею – різноманітні службові приміщення. Навпроти критої трибуни, з боку вул. Стрийської влаштовувалась відкрита трибуна на 6–8 тис. глядачів. Ще 8 тис. мало поміститися на поворотах бігових доріжок. Доріжка шириною 5,5 м ділилася на 6 секцій. Сектори для стрибків у довжину, висоту, з жердиною розміщувалися на майданчиках за воротами футбольного поля. За головною глядацькою трибуною споруджувався лукодром. Комунікаційні артерії були 8 м завширшки. Уся територія озеленена та обнесена залізобетонною огорожею.

Внаслідок цих оновлень осередок ставав просторішим, а футбольне поле перемістилося від вул. Стрийської на 30 м. Таким поставав парк, але на перешкоді стала війна.

Персоналії

Альбанський Спиридон (Albanski Spyrydon) – футболіст, гравець олімпійської збірної Польщі 1936 р. у Берліні.
Батш Мечислав (Batsch Mieczyslaw) – футболіст, чотириразовий чемпіон Польщі у складі     “Погоні”, гравець національної збірної Польщі.
Гарбєнь Юзеф (Garbien Józef) – футболіст, чотириразовий чемпіон Польщі у складі “Погоні”, гравець національної збірної Польщі.
Кухар Вацлав (Kuchar Waclaw) – найуславленіший спортсмен “Поґоні” –  футболіст, легкоатлет, ковзаняр, хокеїст, тенісист, лучник, плавець.
Кухарський Казимир (Kucharski Kazimierz) – легкоатлет, здобув 4 місце на Олімпійських іграх 1936 р. в Берліні в бігу на 800 м.
Михайло Матиас (Michal Matyas)  – футболіст, гравець олімпійської збірної Польщі 1936 р. у Берліні.
П’ясецький Євген (Piasecki Eugeniusz) – ініціатор створення Львівського спортивного клубу “Поґонь”, перший його голова.
Ян Васевич (Jan Wasiewicz) – футболіст, гравець олімпійської збірної Польщі 1936 р. у Берліні.

Джерела

  1. Мельник Ігор, Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини (Львів: Центр Європи, 2008), 384.
  2. Bryl Jacek, Waclaw Kuchar (Warszawa: Krajowa Agencja Wydawnicza, 1982), 350.
  3. Księga pamiątkowa poświęcona 35-leciu działalności Lwowskiego Klubu Sportowego “Pogoń” 1904–1939 (Lwów, 1939), 422.
  4. Lwów i Wilno w ekstraklasie. Dzieje polskiego futbolu kresowego (Katowice: GA, 1997), 192.
  5. Piłkanożna na ziemi Lwówskiej 1894–1939 (Warszawa, 1996), 75–78.
  6. Sport, 1992,15, 7, 1.

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення