Вул. Дорошенка
ID:
212
Вулиця Дорошенка, в минулому вул. Сикстуська, в радянський час – вул. Жовтнева, з'єднує сучасний просп. Свободи і вул. С. Бандери. Вулиця виникла на місці дороги, що вела колись від Середмістя до маєтку Еразма Сикста, лікаря, а також бургомістра Львова на поч. XVII ст. Вулиця забудована кам'яницями в стилі класицизму, історизму, сецесії та функціоналізму.
Архітектура
Вибрані будівлі:
Вул. Дорошенка, 6. За брамою цієї кам'яниці в стилі бідермаєр починається колишній Пасаж Гаусмана (Hausmanna), тепер це проїзд Крива Липа.
Вул. Дорошенка, 9. Це одна з перших львівських кам'яниць у стилі сецесії, збудована за проектом арх. Альфреда Захарєвича у 1899-1900 рр.
Вул. Дорошенка, 11. Будинок зведений у 1898 р. за проектом арх. Карела Боубліка (Karel Boublik).
Вул. Дорошенка, 15. Кам’яниця збудована у 1906–1907 рр. за проектом Зиґмунта Кендзерського (Zygmunt Kędzierski) та Міхала Уляма (Michał Ulam). В деяких публікаціях автором проекту називають Тадея Обмінського. На першому поверсі будівлі містилась популярна кав'ярня "Сан-Сусі" (Sanssouci).
Вул. Дорошенка, 19. Будинок споруджено у 1909 р. в стилі необароко за проектом Володимира Підгородецького (Podhorodecki) для банкіра Едварда Ляндау (Edward Landau).
Вул. Дорошенка, 20 (вул. Костюшка, 1). Наріжна кам'яниця колишнього готелю "Народна гостинниця", споруджена у 1904-1906 рр. у стилі сецесії за проектом арх. Тадея Обмінського.
Вул. Дорошенка, 26. Колишня телефонна станція "Польської акційної телефонної спілки" збудована у 1926 р. за проектом Євгена Червінського. Будинок споруджений в стилі арт деко.
Вул. Дорошенка, 37. Будинок споруджений у 1892-1894 рр. за проектом Яна Томаша Кудельського (Kudelski) для Леопольда Бачевського (Baczewski), фабриканта горілок та лікерів. Тут розміщувалася також редакція часопису "Bcхyд" (тобто "Схід", "Wschód"), а також каварня "Максим" ("Maksym"), яку ще звали шинком Самуеля Менашеса (Samuel Menasches). У будинку діяли представництва корабельних компаній Cunard Line та White Star Line, якими подорожували до Америки галицькі емігранти. Крім цього у будинку жив знаменитий архітектор Зиґмунт Ґорголевський (Zygmunt Gorgolewski, 1845–1903), автор проекту львівського Великого міського театру (тепер – Оперний театр).
Вул. Дорошенка, 39 (вул. Словацького, 1). Це будівля головної пошти, споруджена у 1886-1889 рр. за проектом арх. Сильвестра Гавришкевича (Hawryszkiewicz) та Франца Зеца (Franz Setz), перебудована після І Світової війни арх. Євгеном Червинським.
Вул. Дорошенка, 41. Нові корпуси Греко-католицької духовної семінарії збудовані у 1889 р. за проектом арх. Сильвестра Гавришкевича (Hawryszkiewicz).
Вул. Дорошенка, 47. У цьому будинку, розташованому неподалік від Греко-католицької семінарії, діяла жіноча школа імені Шевченка.
Вул. Дорошенка, 73. Колишня вілла Людвіка Масловського.
Вул. Бібліотечна, 2. Арсенал Синявських і Баворовських, тепер бібліотека, розташований біля костелу св. Марії Магдалини.
Вул. Дорошенка, 6. За брамою цієї кам'яниці в стилі бідермаєр починається колишній Пасаж Гаусмана (Hausmanna), тепер це проїзд Крива Липа.
Вул. Дорошенка, 9. Це одна з перших львівських кам'яниць у стилі сецесії, збудована за проектом арх. Альфреда Захарєвича у 1899-1900 рр.
Вул. Дорошенка, 11. Будинок зведений у 1898 р. за проектом арх. Карела Боубліка (Karel Boublik).
Вул. Дорошенка, 15. Кам’яниця збудована у 1906–1907 рр. за проектом Зиґмунта Кендзерського (Zygmunt Kędzierski) та Міхала Уляма (Michał Ulam). В деяких публікаціях автором проекту називають Тадея Обмінського. На першому поверсі будівлі містилась популярна кав'ярня "Сан-Сусі" (Sanssouci).
Вул. Дорошенка, 19. Будинок споруджено у 1909 р. в стилі необароко за проектом Володимира Підгородецького (Podhorodecki) для банкіра Едварда Ляндау (Edward Landau).
Вул. Дорошенка, 20 (вул. Костюшка, 1). Наріжна кам'яниця колишнього готелю "Народна гостинниця", споруджена у 1904-1906 рр. у стилі сецесії за проектом арх. Тадея Обмінського.
Вул. Дорошенка, 26. Колишня телефонна станція "Польської акційної телефонної спілки" збудована у 1926 р. за проектом Євгена Червінського. Будинок споруджений в стилі арт деко.
Вул. Дорошенка, 37. Будинок споруджений у 1892-1894 рр. за проектом Яна Томаша Кудельського (Kudelski) для Леопольда Бачевського (Baczewski), фабриканта горілок та лікерів. Тут розміщувалася також редакція часопису "Bcхyд" (тобто "Схід", "Wschód"), а також каварня "Максим" ("Maksym"), яку ще звали шинком Самуеля Менашеса (Samuel Menasches). У будинку діяли представництва корабельних компаній Cunard Line та White Star Line, якими подорожували до Америки галицькі емігранти. Крім цього у будинку жив знаменитий архітектор Зиґмунт Ґорголевський (Zygmunt Gorgolewski, 1845–1903), автор проекту львівського Великого міського театру (тепер – Оперний театр).
Вул. Дорошенка, 39 (вул. Словацького, 1). Це будівля головної пошти, споруджена у 1886-1889 рр. за проектом арх. Сильвестра Гавришкевича (Hawryszkiewicz) та Франца Зеца (Franz Setz), перебудована після І Світової війни арх. Євгеном Червинським.
Вул. Дорошенка, 41. Нові корпуси Греко-католицької духовної семінарії збудовані у 1889 р. за проектом арх. Сильвестра Гавришкевича (Hawryszkiewicz).
Вул. Дорошенка, 47. У цьому будинку, розташованому неподалік від Греко-католицької семінарії, діяла жіноча школа імені Шевченка.
Вул. Дорошенка, 73. Колишня вілла Людвіка Масловського.
Вул. Бібліотечна, 2. Арсенал Синявських і Баворовських, тепер бібліотека, розташований біля костелу св. Марії Магдалини.
Пов'язані місця
Джерела
1. В. Вуйцик, Територіальний розвиток міста Львова (до 1939 року) // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація», ч. 8, Львів 1997, С. 41-48.
2. Енциклопедія Львова, Т. 1 / За ред. А. Козицького та І. Підкови, Львів: Літопис 2007, 656 с.
3. Б. Мельник, Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ–ХХ століття, Львів: Світ, 2001, C. 20.
4. Р. Могитич, Передмістя Самоврядного Львова у першій половині XVII століття // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація», ч. 13. – Львів 2003, С. 33-51.
5. І. Сьомочкін, Невідомі твори Петра Війтовича на одній з львівських кам’яниць // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація», число 8, Львів 1997, С. 114-117.
6. Architektura Lwowa XIX wieku, Kraków 1997, 92 s., ilustr.
7. Ludwik Finkel, Historia Uniwersytetu Lwowskiego do 1869 roku, Lwów 1894, 346 s.
8. Lwów, Ilustrowany przewodnik, Lwów: Centrum Europy, 2003, 320 s.
9. Skorowidz król. stol. miasta Lwowa, Lwów 1916, 256 s.
2. Енциклопедія Львова, Т. 1 / За ред. А. Козицького та І. Підкови, Львів: Літопис 2007, 656 с.
3. Б. Мельник, Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ–ХХ століття, Львів: Світ, 2001, C. 20.
4. Р. Могитич, Передмістя Самоврядного Львова у першій половині XVII століття // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація», ч. 13. – Львів 2003, С. 33-51.
5. І. Сьомочкін, Невідомі твори Петра Війтовича на одній з львівських кам’яниць // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація», число 8, Львів 1997, С. 114-117.
6. Architektura Lwowa XIX wieku, Kraków 1997, 92 s., ilustr.
7. Ludwik Finkel, Historia Uniwersytetu Lwowskiego do 1869 roku, Lwów 1894, 346 s.
8. Lwów, Ilustrowany przewodnik, Lwów: Centrum Europy, 2003, 320 s.
9. Skorowidz król. stol. miasta Lwowa, Lwów 1916, 256 s.
Автор запису – Ігор Мельник
Редактори – Маркіян Прокопович та Ольга Заречнюк
Редактори – Маркіян Прокопович та Ольга Заречнюк
Матеріали з Міського медіаархіву
Пов'язані зображення
