Просп. Чорновола, 4 – будинок Управління статистики у Львівській області

ID: 1978

Будівля державних установ: Управління статистики, Державного комітету земельних ресурсів та Машинолічильної станції. Збудована у 1962–1967 рр. за проектом архітектора Мирона Вендзиловича. Стиль будівлі: пізній радянський модернізм. Станом на 2012 р., окрім вищезгаданих державних установ, приміщення будівлі використовувалися різноманітними приватними підприємствами на комерційній основі.

Історія

Будівля Облстатуправління була прототипом для подальшої планованої забудови вул. 700-річчя Львова (просп. Чорновола) як нового адміністративного та громадського центру Львова. Для цього центру попередньо було розроблено проект детального планування (архітектори М. Микула та Мирон Вендзилович), який повністю не був реалізований.

Згідно цього проекту, прокладалась головна транспортна магістраль у північному напрямку, у бік Києва – вул. 700-річчя Львова (просп. Чорновола), – яка повинна була носити репрезентативний характер. Ця магістраль також виконувала роль продовження композиційної осі просп. Леніна (сьогодні просп. Свободи), починаючись від тильної сторони Оперного театру і простягаючись на 1,5 км. Вздовж цієї осі повинні були розміщуватись нові адміністративні та громадські будівлі, покликані ознаменувати новий громадський центр радянського Львова.

Серед реалізованих громадських будівель у межах цього плану вартує відзначити готель Львів, кінотеатр Мир та саму будівлю Облстатуправління. Для їх будівництва розчистили/знесли наявні квартали.

Оскільки інші проекти цього плану реалізувати не вдалось, решта навколишньої забудови збереглася. Сьогодні міська тканина довкола просп. Чорновола носить дещо фрагментарний характер. Тут можна спостерігати поєднання дрібномасштабної квартальної забудови північного львівського передмістя ХІХ ст. і майже монументальні модерністські будівлі радянської доби.

Пов'язані історії

Соціалістичне місто

Архітектура

Офісна будівля із кафе та актовим залом на нижніх поверхах. Споруда окремостояча, розташована вздовж просп. Чорновола (раніше вул. 700-річчя Львова). Головний вхід розміщений у провулку між просп. Чорновола та пл. Св. Теодора, орієнтований на кінотеатр Мир.

Об’ємно-просторово будівля являє собою поєднання двох паралелепіпедів: 2-поверхового горизонтального п’єдесталу з 9-поверховою вертикальною вежею, що стоїть на ньому. Що характерно для просторової композиції, притаманної класичному модернізмові, – ці два об’єми орієнтовані ортогонально відносно один одного і в горизонтальному, і у вертикальному напрямках. П’єдестал розтягується своєю ширшою стороною вздовж вулиці, одночасно перпендикулярно до неї розвернута своїми ширшими фасадами вежа.

У двоповерховому п’єдесталі розміщена вестибюльна група, сходово-ліфтовий хол, актовий зал і кафе “Ватра”. Вежа містить офіси управлінь, що зосереджені вздовж коридору. Коридор, своєю чергою, сполучає дві сходові клітки – головну і евакуаційну.

Конструктивна схема будівлі – залізобетонний каркас із самонесучими і навісними огороджуючими конструкціями. Крок колон складає 6х6 метрів – традиційний для радянського серійного виробництва будівельних елементів попереднього заготування. Ширші північна та південна сторони вежі огороджені навісним віконним фасадом, що складається із алюмінієвого каркасу, заповненого горизонтальними вікнами.

Загалом, будівля є типовим зразком офісної (конторської) будівлі радянського модернізму середини ХХ ст. Будівлі зі схожою схемою можна відшукати не лише у Львові, але й у архітектурі радянського періоду інших міст України.

Персоналії

Мирон Вендзилович (26.08.1919 – 8.04.1992) – український архітектор, автор проекту. Народ. в с. Солинка (нині с. Ліського повіту Підкарпатського воєводства, Польща). Навч. у Хирівській гімназії (1931–1938), Краківській академії мистецтв та інженерно-будівельному факультеті Львівської політехніки (1946–1949). Прац. в Ужгороді в “Облсільпроекті” та у львівській філії “Дніпроміст” (інженер проекту, згодом головний архітектор). Із 1953 р. проживав у Львові. Від 1964 р. викладав історію інтер'єру у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва. Від 1971 р. – доцент, пізніше – завідувач, а від 1984 р. – професор кафедри інтер'єру. У 1964–1971 рр. був головою львівської організації Спілки архітекторів України. Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка (1972). Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.

Джерела

Архів сім'ї Вендзиловичів.
Внутрішній робочий архів Управління статистики у Львівській області, Акт №34/65 приймання державною комісією будинку (споруди) машинолічильної станції і виробничої бази інститута "Укрземпроект" в місті Львові по вул. 700-річчя Львова.
Внутрішній робочий архів Управління статистики у Львівській області, Проектное задание на строительство машиносчетной станции и производственной базы института "Укрземпроект" в г. Львове по ул. 700-летия Львова. Госстрой УССР.
Bohdan Tscherkes, Nicholas Sawicki, “Stalinist visions for the urban transformations of Lviv, 1939–1955”, Harvard Ukrainian Studies, 2000, №24, 205-222.
Юрій Бірюльов, Архітектура Львова. Час і стилі ХІІІ–ХХІ ст.(Львів: Центр Європи, 2008), 624-720.

Автор опису – Андрій Шуляр
Літературний редактор – Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення