Вул. Стуса, 4 – спортивний комплекс

ID: 1969
Перший міський відкритий басейн “Залізна вода” при вул. Снопківській збудований у 1933–1934 рр. за проектом архітектора Тадеуша Карасінського. Об’єкт розташований натериторії парку “Залізна вода”. Після 1945 р. басейн реконструювали, створивши на його базі спортивний комплекс “Динамо”.

Історія

Перший міський відкритий басейн “Залізна вода” при вул. Снопківській побудовано у 1933–1934 рр. за проектом Тадеуша Карасінського (Karasiński) (ДАЛО 2/4/1111:21-47). Басейн облаштували на місці ставу Яна Камінського (Kamiński) на території парку “Залізна вода”, закладеного у 1905 р. садівником Арнольдом Рьорінґом (Röhring). Басейн був облаштований коштом громади м. Львова з дотації Фонду праці, частково – комунального фонду. Сума інвестиції становила 201 тис. злотих (Kąpieliska, 1938, 5-6). У 1932–1933 рр. виконано підземний резервуар для збирання води з потоку Софіївка та її перекачування до міської електричної станції на Персенківці (ДАЛО 2/4/1108:154). Цей резервуар давав змогу відділити забруднену воду потоку від чистої джерельної, яка йшла в басейн (ДАЛО 2/4/845:2-3; Kąpieliska,1938, 5-6). Після 1945 р. міський відкритий басейн “Залізна вода” був перетворений на спорткомплекс “Динамо”. Головний будинок цього комплексу споруджено у 1953 р. за проектом архітектора Ярослава Новаківського.

Пов'язані історії

Архітектура

Плавальний басейн “Залізна вода” складався з плиткої частини розміром 33х60 м для дітей, і глибшої, 18х50 м, для дорослих. Глибина басейну становила від 1,7 м до 2,2 м; біля трампліну – 4 м. Загальна площа дорівнювала 3 тис. кв. м, місткість – 3600 куб. м. До басейну надходила вода з Янківського джерела на Снопкові та з джерела Рерінґа в кількості 15-18 куб. м на годину (360-430 куб. м на добу). Вода відновлювалася кожні 8-10 днів. Вона мала великий вміст заліза, через що басейн забруднювався осадом і водоростями. Для видалення заліза з води в 1938 р. збудували так званий “відбілювач”, який складався з дерев’яної вежі та спеціального коксового чотирикамерного фільтру. Джерельна вода розпилялася у вежі на лиштвах, і насичувалася повітрям, необхідним для окислення заліза. Виділене залізо у вигляді окислів осідало на фільтрі, а чиста вода стікала до басейну. Приплив свіжої води становив 150-180 куб. м на десять годин, що вистачало для 700-900 відвідувачів на день (Kąpieliska,1938, 5-6). Басейн був розрахований максимально на 2000 осіб (Medyński, 1937, 226-227.).

Головний будинок спорткомплексу “Динамо” був споруджений у 1953 р. за проектом архітектора Ярослава Новаківського. Тепер комплекс включає п’ять басейнів, один із яких – відкритий, з глибиною до 8 м і десятиметровою вежею для стрибків. Є також плиткий дитячий басейн.

Поза тим, до басейну прилягає майданчик ігрових видів спорту, обгороджений залізною сіткою. Вище розташована спортивна зала, в якій головно займаються борці.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Стуса – парк “Залізна вода”

Детальніше про місце

Персоналії

Тадеуш Карасінський (Tadeusz Karasiński) – архітектор.
Ян Камінський (Jan Kamiński) – архітектор.
Арнольд Рьорінґ (Arnold Röhring) – садівник.
Ярослав Новаківський – архітектор.

Джерела

  1. A. Medyński, Lwów. Ilustrowany przewodnik dla zwiedzających miasto (Lwów: Nakładem autora, 1937).
  2. J. Geryński, Lwów nie znany (Lwów, 1938).
  3. Kąpieliska miejskie (Lwów: Odbito w drukarni J. żydaczewskiego, wrzesień, 1938).
  4. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/4/1111 (Справа про будівництво водного басейну “Залізна вода”).
  5. Ю. Кордіяк, Чемпіони живуть у Львові. Нариси, статті (Львів: Каменяр, 1980), 6-7.

Автор опису – Христина Харчук
Редактор – Ігор Жук
Літературний редактор – Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення

Пов'язані відео