Пл. Петрушевича, 1 – будинок спортивного клубу з плавальним басейном

ID: 1963

Комплекс складається з Палацу для ігрових видів спорту, занять з боксу, боротьби, важкої атлетики; критого басейну; відкритих ґрунтових кортів; гостьових і службових приміщень.

Будинок на пл. Петрушевича, 1, де тепер розміщений приватний спортивно-оздоровчий клуб “Євроспорт плюс”, був побудований у 1934–1935 рр. за проектом архітекторів Леопольда Карасінського і Тадеушa Кухара.

Історія

Будинок на пл. Петрушевича, 1, де тепер розміщений приватний спортивно-оздоровчий клуб “Євроспорт плюс”, споруджувався у 19341935 рр. за проектом архітекторів Леопольда Карасинського (Karasiński) і Тадеуша Кухара (Kuchar) як критий плавальний басейн (ДАЛО 2/4/1108:19). Колишня адреса цього спортивного об’єкту – вул. Стшалковської (Strzałkowskiej), 5. Проект був реалізований за фінансової підтримки міського комітету військової підготовки і фізичного виховання, з залученням дотації Фонду праці (Kąpieliska,1938, 3). Будівництво вели на орендованій у війська ділянці. Кошторисна сума складала 328 тис. злотих (Kąpieliska,1938, 3; Geryński, 1938, 29).

Головна споруда комплексу – Палац ігрових видів спорту з залом для занять із боксу, боротьби, важкої атлетики. Довший час Палац виконував функцію тренувального осередку футбольної команди “Карпати, яка взимку готувалась тут до сезону. У 1980-х рр. в Палаці розігрувала свої поєдинки баскетбольна команда “Львівжитлобуд. 1976 р. Палац на деякий час перетворився на арену спортивних баталій XIV Всесоюзної Спартакіади школярів з баскетболу.

У меншій палацовій залі вишколювали боксерів (тренер Валентин Старчак). Тут виросли і зажили собі слави Мирон Муха, Ігор Дегтярьов, Володимир Метельов, Олег Федочинський, Анатолій Никитенко, Мирон Крохмальний, Мирон Савчин та ін. (Кордіяк, 23).

Великою популярністю у львів’ян користувався критий басейн. На його водах проводила поєдинки союзної першості класу “А” ватерпольна команда “Динамо”. У її лавах змагалися Вадим Мартичник, Григорій Пінський, Юрій Скловський, Євген Наумчик. Чемпіоном Олімпійських ігор 1968 р. у Мехіко став Вадим Жмудський (Кордіяк, 26-27). Вагомих успіхів досягли плавці та стрибуни у воду. Серед них олімпійці Григорій Прокопенко, Валентина Яковлєва, Тетяна Прудникова, Фарид Досаєв, Геннадій Андросов, Володимир Немшилов, Тетяна Штирьова, чемпіони світу і Європи Юрій Громак, Вікторія Васкевич, Микола Матковський (Кордіяк, 26-27). Чимало важливих змагань проводили на кортах комплексу. В них брали участь провідні майстри великої ракетки – Сергій Грузман, Олександр Залужний, Ігор Пилипчик, Лариса Савченко (Кордіяк, 27).

Тепер у будинку функціонує приватний оздоровчий клуб. Зокрема, тут працюють різні секції для дітей: початкової підготовки, спортивного плавання, водного поло, оздоровчого плавання.

Пов'язані історії

Архітектура

Архітектура спортивного об’єкту на пл. Петрушевича, 1 за формальними ознаками тяжіє до конструктивізму міжвоєнної доби. Будинок частково є одноповерховим, частково – двоповерховим. Тинькований фасад декорований вставками з відкритої цегляної кладки між вікнами. Головний вхід розташований з лівого краю будівлі. Основою корпусу є одноповерхий блок, виконаний із залізобетонних конструкцій, в якому міститься басейн, розрахований на 120 осіб.

У 1935 р. площа басейну становила 250 кв. м, розміри – 10х25 м, мінімальна глибина – 1,3 м, максимальна – 3,5 м, ємність – 500 куб. м. Басейн мав котельню з трьома котлами низького тиску, які слугували для опалення приміщень і підігріву води, з гріючою поверхнею 77 кв. м. Через кожні 2-4 тиж. басейн наповнювався свіжою водогінною водою. Для фільтрації води використовували галькові фільтри, розміщені у двох відкритих бетонних камерах площею близько 10 кв. м, які мали продуктивність 48-50 куб. м води на годину. Профільтровану воду підігрівали до 22°С і дезінфікували за допомогою пристрою, принцип дії якого базувався на дозуванні хлорату, що поступав з апарату системи Орнштайна. Також на території басейну була розташована свердловина з дебетом близько 15 куб. м/год., вода з якої після підігріву використовувалася у душових кабінах.

Вентилятор потужністю 6000 куб. м/год. подавав до зали басейну відфільтроване повітря, нагріте до 25°С (Kąpieliska,1938, 3). Після купання відвідувачі мали змогу обсохнути у кабінах, куди нагніталося тепле повітря. Відпрацьоване повітря відкачували одним електричним і чотирма гравітаційними вентиляторами. Одна зі стін зали басейну мала подвійні засклені вікна, які влітку піднімалися. Тоді відвідувачі мали можливість відпочити на внутрішньому пісковому пляжі поверхнею 1200 кв. м (Medyński, 1937, 223-224.)

Тепер (2012 р.) басейн приватного спортивного клубу на пл. Петрушевича, 1 має чотири доріжки по 25 м. Воду очищують пісочні фільтри 4 рази/добу. Басейн має глибину від 1,65 до 3,65 м і вважається одним із найглибших у місті.

Персоналії

Леопольд Карасинський (Leopold Karasiński) – архітектор.
Тадеуш Кухар (Tadeusz Kuchar) – архітектор.
Валентин Старчак – заслужений тренер СРСР із боксу.
Вадим Мартинчик – ватерполіст, плавець, тренер ватерпольної команди “Динамо”, неодноразовий чемпіон і рекордсмен у плаванні стилем батерфляй.
Вадим Жмудський – ватерполіст, чемпіон Олімпійських ігор 1968 р.
Тетяна Штирьова – представниця львівських стрибунів у воду, майстер спорту міжнародного класу, неодноразова переможниця союзних чемпіонатів.
Лариса Савченко – тенісистка, переможниця престижного міжнародного турніру в Уїмблдоні.

Джерела

  1. A. Medyński, Lwów. Ilustrowany przewodnik dla zwiedzających miasto (Lwów: Nakładem autora, 1937).
  2. J. Geryński, Lwów nie znany (Lwów, 1938).
  3. Kąpieliska miejskie (Lwów: Odbito w drukarni J. Żydaczewskiego we Lwowie, wrzesień, 1938).
  4. Державний архів Львівської області (ДАЛО), 2/4/1108 (Плани та креслення водного басейну на вул. Ш. Руставелі).
  5. Ю. Кордіяк, Чемпіони живуть у Львові (Львів: Каменяр, 1980), 26-27.

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення

Пов'язані відео