Пл. Музейна, 3 – церква Пресвятої Євхаристії (кол. костел Божого Тіла / домініканців)

ID: 188
Кол. домініканський костел Божого тіла – найбільший бароковий храм Львова. Ця монументальна пам’ятка християнської архітектури стала базовим компонентом архітектурного комплексу, датованого ХV-ХІХ ст., до складу якого входять також будівлі монастирських келій та дзвіниця. Мурований з каменю та цегли костел будувався протягом 1749-1764 рр. (арх. Ян де Вітте, Мартин Урбанік, К. Мурадович) на місці готичного храму XV ст., на ділянці, прилеглій до західної межі забудови середньовічного Львова. У 1792-1798 рр. костел реконструювався (арх. Клеменс Фесінґер). У 1905-1914 рр. проведено реставрацію інтер’єру. Перед фасадом влаштовано майдан і насаджено сквер. За радянських часів в храмі та монастирі влаштували склади, а з 1973 р. він став частиною Музею релігії та атеїзму, пізніше Mузей релігії. Комплекс Домініканського монастиря з костелом та дзвіницею є від 1963 р. пам’яткою архітектури національного значення №340.

Історія

Домініканський костел Божого Тіла збудoваний у бароковому стилі в 1745–1764 рр. за проектом генерала артилерії Яна де Вітте. Будівничим Домініканського костелу був Мартин Урбанік (Marcin Urbanik). Основні будівельні роботи завершили у 1759 р., коли урочисто встановили хрест на куполі костелу. Головна брила храму у плані еліпсу оточена розташованими каплицями і доповнена прямокутною вівтарною апсидою. Великий еліптичний купол підтримують вісім пар колон, на осях яких, під куполом встановлено 18 дерев’яних фігур домініканських святих вирізьблених у 1764–1768 рр. Антоном Осінським (Antoni Osiński).

У 1760–1768 рр. споруджували головний вівтар та вівтар каплиці Потоцьких, який запроектував М. Урбанік. Після його смерті у 1764 р. оздоблювальними роботами керував архітектор Христофор Мурадович (Krzysztof Muradowicz). У головному вівтарі Домініканського костьолу знаходиться розп’яття 1397 р. Чотири дерев’яні скульптури головного вівтаря (Святих Івана Хрестителя, апостолів Петра і Павла та євангеліста Луки) виконав у 1777 р. Матвій Полейовський або скульптори його школи. У 1764–1767 встановили кам’яні фігури на головному фронтоні, які ймовірно виконали Антон Осінський та Себастьян Фесінґер (Sebastian Fesinger). Дехто з дослідників приписував ці скульптури Йоганну Георгу Пінзелю (Johann Georg Pinsel).

Костел постраждав від пожеж у 1766 і 1778 рр. Його ремонт і добудову закінчував у 1792-1798 рр. Клеменс Фесінґер (Klemens Fesinger). На фронтоні костелу привертає увагу латинський напис: "Soli Deo honor et gloria" – "Лише Богові честь і слава". Зі старого готичного костелу залишились ренесансні алебастрові надгробки сплячих лицарів XVI–XVII ст., реставрацією яких займались у 1866–1868 рр. Парис Філіппі (Parys Fillipi) і Петро Козакевич (Piotr Kozakiewicz). Протягом ХІХ ст. інтер’єр костелу прикрасили кілька плит і пам’ятників. У 1865 р. за проектом Йозефа Браунзайса (Jozef Braunseis) добудували дзвіницю, оздоблену у бароковому стилі. Авторами проекту дзвіниці вважаються також Юліан Захаревич (Julian Zachariewicz) та Вінцент Равський-старший (Wincenty Rawski-starszy).

У 1905–1914 рр. відбувалась реставрація інтер’єру костелу, під час якої були встановлені: новий орган (у 1955 р. його перенесли до будинку філармонії на Чайковського, 7) і балюстрада хорів за проектом арх. Едґара Ковача (Edgar Kovats). Кілька скульптур створив тоді для костелу Петро Війтович.

У 1956–1958 р. велись реставраційні роботи, зокрема відремонтовано пошкоджений під час війни купол костелу. За радянських часів в храмі та монастирі влаштували склади, а з 1973 р. він став частиною Музею релігії та атеїзму (тепер - 2009 р. - Музей історії релігії). Наприкінці 1990-х Домініканський костел став греко-католицьким храмом Пресвятої Євхаристії. 

Архітектура

У плані храм має форму видовженого хреста з еліпсовидною центральною секцією, над якою зведено масивний купол, і з прямокутною вівтарною частиною. Навколо центрального еліпса радіально розміщені каплиці.

Розкрепований фасад з розірваним фронтоном оформлено двома парами колон на цоколі, які фланкують головний вхід. Барабан купола також оздоблено колонами. Вікна прямокутні, в обрамленнях. Фронтон прикрашають скульптури святих (скульптор С. Фесінґер).

В інтер’єрі – комплекс декоративного оздоблення включає дерев’яні скульптури, встановлені під куполом (друга половина XVIII ст.), вівтарну пластику авторства Матвія Полейовського (1777), кам’яні та алебастрові надгробки XVI-XVII ст. зі старого костелу. На окрему увагу заслуговує мармурова епітафія, виконана Бертелем Торвальдсеном (1816), пам’ятник А. Ґротгеру (ск. Валерій Гадомський, 1880), меморіальна пластика авторства Антона Шімзера (перша третина ХІХ ст.).

Львівський домініканський костел Божого Тіла – одна з найкращих в Європі архітектурних пам’яток пізнього бароко.

Пов'язані місця

Опис

Пл. Музейна, 1 – будинок музею (кол. монастир)

Детальніше про місце
Опис

Пл. Музейна, 1 – дзвіниця кол. домініканського костелу

Детальніше про місце
Опис

Палац князя Лева - готичний Домініканський костел

Детальніше про місце

Персоналії

Тут знаходяться надгробки:

Юзефи Дунін-Борковської (1816, Józefa Dunin-Borkowska) роботи Бертеля Торвальдсена (Bertel Thorvaldsen), виконаний з мармуру

Губернатора Францу фон Гауеру (1824, Franz von Hauer) авторства Антонія Шімзера (Antoni Schimser),

Художника Артура Ґроттґера (1880, Artur Grottger) роботи Валерія Ґадомського (Walery Gadomski),

Історика Генрика Шмідта (1884, Henryk Schmidt) роботи Тадея Блотницького (Tadeusz Błotnicki),

Медика і філантропа Тадея Жулинського (1885, Tadeusz Żuliński) авторства Томаша Дикаса (Tomasz Dykas),

Поетеси Марії Бартoс (1888, M. Bartosówna), який виконали скульптори Леонард Марконі (Leonard Marconi) та Тадей Вишневецький (Tadeusz Wiśniowiecki), архітектор Юліан Захаревич (Julian Zachariewicz).

Джерела

Проект "Галіціана", 2001-2002

Автори опису – Ігор Мельник, Ігор Жук

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення