Пл. Ринок, 22/Вул. Галицька, 01 – колишня кам'яниця Єльонківська

ID: 1869
Будинок на вул. Галицькій, 1 (конскр. № 227 старий, 239 новий) — наріжний, головним фасадом виходить на пл. Ринок, 22, бічним видовженим — на вул. Галицьку. Збудований 1893 року на місці середньовічної кам’яниці Єльонківської, включивши її пивниці. Вирізняється архітектурою в стилі історизму. Рішенням Львівського облвиконкому № 130 від 26. 02. 1980 р. будинок включено до місцевого реєстру пам’яток під Ох. № М-256.

Історія

ХIVст. — зведення фахверкового будинку з мурованими пивницями.
XVI ст.— зведення мурованої кам’яниці.
1781 рік — зведення межової стіни.
1770-і роки — перебудова Єльонківської кам’яниці.
1894 рік — зведений сучасний будинок (арх. М. Фехтер).
2012 рік — заміна столярки віконних прорізів другого поверху.

Вулиця Галицька виникла з постанням середньовічного Львова в межах оборонних мурів. До того часу це була дорога або головний торговельний шлях, який проходив через давній княжий Львів. З локацією маґдебурзького міста відрізок цієї дороги від Ринкової площі до південного міського муру і брами став вулицею, яка отримала назву Галицької, позаяк шлях на південь від брами вів до Галича. Назва вулиці "Галицька" (Plathea Haliczensis) уперше зафіксована в документах 1384 року. До другої половини XVIII ст. вона була значно коротшою, закінчуючись перед мурами Галицької брами, що стояла на перехресті сучасної вул. Братів Рогатинців. Після розібрання мурів і валів вулицю продовжили до Галицької площі. Галицька брама, інтеґральний і невід'ємний елемент вулиці, водночас слугувала для підтримання зв’язку оточеного мурами міста зі зовнішнім світом.

Будинок (конскр. № 227 старий, 239 новий) — наріжний, головним фасадом виходить на пл. Ринок 22, бічним видовженим — на вул. Галицьку. Його історію дослідив відомий львовознавець Володимир Вуйцик. Сучасний будинок споруджений на місці кам’яниці Єльонківської, названої на честь родини Єльонків (Jelonki), які були її власниками у середині XVI ст. Бічний фасад, за реєстром 1767 року, мав 54 і чверть ліктя. 1558 року кам'яницею володів Павло Єльонек (Paweł Jelonek), який на час епідемії чуми в цьому році виконував обов'язки бурґомістра. З його іменем пов’язана романтична історія, що трапилася у 1580 році. Будучи жонатим і батьком двох дітей, він закохався в молоденьку доньку львівського райці Валентина Вільчека (Walenty Wilczek) Анну. У той самий час молоденькою Вільчківною захоплювався молодий італієць з Флоренції Урбан делла Ріпа Убальдіні (Urban della Ripa Ubaldini). Коли на весіллі львівської міщанки Анни Ленцької (Anna Łęcka) обоє чоловіків прагнули запросити до танцю Анну Вільчківну, донька райці віддала перевагу молодому енергійному італійцеві, що дуже образило Єльонка і він у пориві ревнощів дав ляпаса в обличчя Урбану Убальдіні. У відповідь італієць завдав своєму львівському суперникові смертельного удару шпагою. Італійця Убальдіні, як флорентійського шляхтича, що не підлягав міському судові, виправдали.

Упродовж років у кам'яниці Єльонківській неодноразово змінювалися мешканці. У XVIII ст. її посідали Маєрановські (Majeranowscy) та Шліхтини (Szlechciny), частину займав кушнірський цех. В другій половині XVIII ст. кам’яниця належала катедральному латинському каноніку Стефанові Мікульському (Stefan Mikulski). 1776 року Мікульський відступив кам’яницю ювелірові Роху Каріє (Roch Karie) за 10 000 зол. 1781 він і його сусід Франциск Новаковський (Franciszek Nowakowski) (конскр. № 240) побудували спільну межову стіну. Можливо, Каріє у той самий час перебудував свій дім, позаяк після його смерти 1803 року вартість кам’яниці становила вже 19 980 зол. ринських. Тоді згадується контрфорс від вул. Галицької, там же один вхід до пивниці, другий — зі сіней. Від площі Ринок дах закривав високий аттик чи, може, фронтон з трьома металевими хоруговками на кам’яних постаментах. До кінця XIX ст. кам’яниця була триповерховою, оздобленою пілястрами і пишним міжповерховим карнизом. Сучасний будинок зведено 1894 року за проєктом архітектора Міхала Фехтера (Michał Fechter), затвердженим 30 червня 1893 року, а 5 січня 1895 року власник отримав дозвіл на проживання у ньому. У міжвоєнний період тут містилася крамниця одягу Брілля (Brill), в радянський час у партеровому приміщенні будинку розташовувалася крамниця хутра, в час Незалежності — UniCreditBank і крамниця шкіри та хутра, 2012 року в приміщеннях другого поверху облаштували кафе.

Пов'язані історії

Архітектура

Будинок — наріжний, головним фасадом виходить на пл. Ринок, 22, бічним видовженим  — на вул. Галицьку. Мурований з цегли та каменю на фундаментах попередньої кам’яниці, з тридільною тритрактовою планувально-просторовою структурою та склепленими пивницями, з дерев’яними перекриттями, внутрішніми (з подвір’я) балконами, зі сходами та партеровими офіцинами. Споруда чотириповерхова, із бляшаною покрівлею.

Будинок в стилі історизму, поєднує елементи неоренесансу та необароко; чотириповерховий, з боку вулиці 12-ти віконний з двома пристінками, яким відповідають мансардові приміщення даху. Композиція фасаду характеризується чітко вираженим горизонтальним членуванням. Перший і другий поверхи оздоблені дощатим рустом, третій і четвертий — пілястрами йонійського і коринтського ордерів. На рівні третього і четвертого поверхів влаштовано по два балкони з ліпною балюстрадою і кованим огородженням. Вікна на нижніх поверхах прямокутні, на верхніх поверхах — півкруглі. Будинок увінчує розвинений карниз на модульонах.

Персоналії

Брілль (Brill) — власник крамниці одягу в міжвоєнний час.
Вільчек (Вільчківна) Анна (Anna Wilczek) — донька львівського райці Валентина Вільчека.
Вільчек Валентин (Walenty Wilczek) — львівський райця, власник кам’яниці.
Вуйцик Володимир — історик мистецтва, відомий львовознавець.
Єльонек Павло (Paweł Jelonek) — власник кам’яниці у середині XVI ст.
Єльонки (Jelonki) — власники парцелі у XVI ст., які звели найдавнішу кам’яницю.
Каріє Рох (Roch Karie) — ювелір, якому Мікульський 1776 року відступив кам’яницю
Ленцька Анна (Anna Łęcka) — львівська міщанка.
Маєрановські (Majeranowscy) — посідачі кам’яниці у XVIII ст.
Мікульський Стефан (Stefan Mikulski) — катедральний латинський канонік, якому кам’яниця належала в другій половині XVIII ст.
Новаковський Францішек (Franciszek Nowakowski) — власник сусіднього будинку (вул. Галицька, 3), побудував спільну межову стіну.
Убальдіні Урбан делла Ріпа (Urban della Ripa Ubaldini) — італієць з Флоренції
Фехтер Михайло (Michał Fechter) — архітектор, за проєктом якого зведено сучасний будинок
Шліхтини (Szlechciny) – власники кам’яниці у XVIII ст. 

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/3666.
2. Центральний державний історичний архів у м. Львові (ЦДІАЛ), 166/1/5: 319.
3. ЦДІАЛ 166/1/895: 91.
4. Вуйцик В. "Вулиця Галицька у Львові: кам’яниці та мешканці", Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, ч. 11, (Львів, 2001).
5. Могитич Р., "Ліктьовий податок", Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, ч. 19, (Львів, 2009)
6. Charewiczowa Ł. Czarna kamienica i jej mieszkańcy, (Lwów, 1935), 32–33.
7. Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1234 вулиці Львова (1939–2009), (Львів, 2009).

Автори опису — Оксана Бойко, Василь Слободян

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення