Пл. Генерала Григоренка, 5 – кінотеатр (не діє)

Відкриття кінотеатру “Марисенька”(“Marysieńka”, також “Królowa Marysieńka”) у будинку на пл. Ф. Смольки, 5 (тепер пл. Генерала Григоренка) відбулося 31 березня 1918 року. Кінотеатр був названий на честь Марії Казимири Луїзи де Лагранж Аркен (de La Grange d'Arquien), дружини короля Польщі Яна ІІІ Собеського (Jan III Sobieski). Кінотеатр вважався комфортабельним, а його глядацька зала була розрахована на 600 місць. Власником кінотеатру був Едвард Бурнатович (Burnatowicz), а керівником – інженер, інвалід війни Конрад Лісовський (Lisowski).

Першими фільмами, продемонстрованими у “Марисеньці”, були: “Пісня акордом кохання” (“Pieśń akordem miłości”), комедія “Була сном його безсонних ночей і зіркою на небі його любові” (“Była marzeniem jego bezsennych nocy i gwiazdą na niebie jego miłości”).

У 1926 р. власником “Марисеньки” став інженер Тадей Кухар (Kuchar), син Людвіка Кухара. У його власності були й інші львівські кінотеатри.

У 1928 р. архітектор Тадей Врубель виконав проект реконструкції вестибюлю на партері будинку і балкону у залі кінотеатру.

Репертуар цього кінотеатру згодом був переорієнтований на публіку шкільного віку, тут часто відбувались покази освітніх фільмів. Школярі могли відвідати кіносеанси у “Марисеньці” за досить низькими цінами: квитки на місця у партері коштували 70 грошів, а на балконі – 90 грошів. Завдяки старанням батьківського комітету гімназії №2 ім. Шайнохи (тепер – Спеціалізована середня школа №8 на вул. Підвальній, 2) 9 грудня 1931 року у цьому кінотеатрі відбувся показ фільму “Подорож на Північний полюс” (“Podrоż do bieguna północnego”) для учнівської молоді. Квиток на цей сеанс коштував від 50 грошів.

У 1930 р. для кінотеатру було придбано звукову апаратуру “Gaumont-Chronophon 1929”. “Марисенька” стала четвертим кінотеатром Львова, який почав демонструвати звукові фільми.

У 1938 р. архітектор Ян Зільбер виконав проект сцени для кінотеатру.

У 1939 р. власником “Марисеньки” був Леон Шлехтер (Schlechter). На цей час кінотеатр був середньої успішності.

Кінотеатр діяв до 1941 р. і працював регулярно навіть на початку Другої світової війни. У 1941 р. у приміщенні кінотеатру діяв Державний театр мініатюр, а під час німецької окупації – театр СС та поліції.

У 1944–1948 рр. тут діяв кінотеатр “Москва” на 360 глядачів, який потім був переданий Міністерству державної безпеки СРСР у якості Клубу культури прикордонників.