Пл. Генерала Григоренка, 5 – Львівський академічний духовний театр "Воскресіння"

ID: 1774
Велика житлова кам’яниця у центральній частині Львова, стиль якої можна означити як варіант модернізованого неокласицизму першої половини 1910-х рр. Побудована упродовж 1912–-1914 рр. за проектом архітекторів Юзефа Пйонтковського та Максиміліана Бурстіна. Будинок вирізняється складною, оригінальною схемою планування, і мав стати частиною нового торгового пасажу. Усередині було облаштовано комплекс просторих елітних помешкань та кінотеатр. Пам'ятка архітектури (Ох. №767-М).

Історія

Теперішня кам’яниця під № 5 на пл. Григоренка (колишня. пл. Смольки) займає ділянку, що у реєстрах львівської нерухомості середини ХІХ ст. була означена конскрипційним номером 643 2/4. Спершу цю ділянку відокремили від більшої парцелі за номером 145 2/4, що належала Лоренцу Ронешу (Ronesch). За контрактом купівлі–продажу від 20 березня 1837 р., Ронеш продав виділений "ґрунт" Карлу Шнайдеру (Schneider) (ДАЛО 2/2/2901:6). Його наступними господарями були Бонковські: станом на 1871 р. — Тадеуш Бонковський (Bąkowski), на 1873 р. — Емілія Бонковська (Bąkowska) (ДАЛО 2/2/2901:1, 10).

1882 р. Емілія Бонковська померла, залишивши парцелю (конскр. № 643 2/4) з усією забудовою у спадок неповнолітнім дітям Олександри Устшицької (Ustrzycka) — можливо, родички Бонковських (ДАЛО 2/2/2901:34, 73, 75-76). На той час на ділянці вже стояла була триповерхова кам’яничка з двома офіцинами, замкненим подвір’ям і проїздом у центрі. Вона мала симетричний фасад на вісім вікон з опорядженням коринфського ордеру та аттиком — дизайн, типовий для львівської архітектури періоду 1840-х рр. Будівля була реконструйована у 1886 р. (ДАЛО 2/2/2901:71). За контрактом, датованим 4 червня 1907 р., Устшицькі продали ділянку Вольфу Кауфманну (Kaufmann) (ДАЛО 2/2/2901:147). Проте, вже на початку 1910-х рр. "реальність" (конскр. № 643 2/4) мала нового господаря — Якуба Ґрюнера (Grüner), який придбав її з амбітним наміром здійснити велике будівництво.

Наприкінці літа 1912 р. Ґрюнер подав до магістрату прохання про дозвіл на будівництво модерного чиншового дому на місці старої будівлі (на той час її демонтували). Плани новобудови були затверджені 7 жовтня 1912 р. (ДАЛО 2/2/2902:17), відповідний проект розробив архітектор Юзеф Пйонтковський (Piątkowski), частково — у співавторстві з Максиміліаном Бурстіном (Burstin) (ДАЛО 2/2/2902:20-26, 98, 104). У новій кам’яниці передбачалося облаштувати великі елітні помешкання, а на партері — просторі приміщення комерційного призначення та кінозал. Кам’яниця Ґрюнера мала стати частиною комплексу нового торгового пасажу. 22 березня 1913 р. магістрат затвердив додатковий проект, також авторства вищезгаданих архітекторів, який передбачав незначні зміни внутрішнього планування (ДАЛО 2/2/2902:31, 37-40, 100, 103). 15 квітня 1914 р. будівельні роботи на об’єкті були завершені (ДАЛО 2/2/2902:46, 48).

Після Першої світової та українсько-польської воєн у кам’яниці Ґрюнера функціонував кінотеатр "Марисенька" ("Marysieńka"), для якого у 1928 р. добудували фойє за проектом архітектора Тадеуша Врубеля (Wróbel). Для добудови використали територію внутрішнього подвір’я (ДАЛО 2/2/2902:55, 71).

Ще 1932 р. Якуб Ґрюнер згадується в архівних документах як власник об’єкту (ДАЛО 2/2/2902:75). У записах другої половини 1930-х рр. співвласником та адміністратором "реальності" фігурує Леон Ґрюнер — очевидно, молодший родич першого власника (ДАЛО 2/2/2902:87, 93). Після Другої світової війни великі помешкання колишньої кам’яниці Ґрюнерів були переплановані, хоча будинок і далі використовувався як житловий. Тривалий час комерційні приміщення першого поверху займало агентство авіаційних сполучень. До кінця 1980-х рр. у будинку функціонував кінотеатр дитячих фільмів "Піонер". Нині зал "Піонера" (до війни — кінотеатру "Марисенька") використовує для своїх вистав Львівський академічний театр "Воскресіння". 

Пов'язані історії

Архітектура

Будинок № 5 на пл. Григоренка — колишня кам’яниця Ґрюнера — розташований у центральній частині Львова, західніше від середмістя. Займає видовжену ділянку, смуга якої, орієнтована по осі південь — північ, вклинюється у щільну забудову кварталу, охопленого трасами вулиць Менцинського, Городоцької, Наливайка, Гнатюка та площею Григоренка. Монументальна кам’яниця має чотири поверхи та ярус мансардних приміщень під високим дахом.

Чільний (південний) фасад на п’ять віконних осей, вибудуваний за регуляційною лінією, членується по вертикалі рядом профільованих лізен, укомпонованих у простінки між широкими вікнами; по горизонталі — трьома ярусами балконів та карнизом на консолях. Композиція фасадної стіни — асиметрична: правий край виділено пристінком із великою аркою тунельного проїзду, що йде до тильного подвір’я, ширшими балконами і мансардною надбудовою з покрівлею наметової форми та масивними шпилями нагорі. Вікна першого і другого поверхів мають заокруглене завершення; вище — віконні прорізи прямокутної форми. Великі люкарни над карнизом фланковано ліпними вазонами. На гребені даху встановлено декоративну балюстраду.

У комплексі декоративних оздоб вирізняються маскарони над вікнами, пластика яких нагадує стиль скульптурної майстерні Зиґмунта Курчинського (Kurczyński), та ковані деталі — огорожі балконів і сходів, залишки опорядження в’їзної брами (тут зберігся вензель "JG" — "Jakób Grüner"). За стильовим характером, форми будинку можна віднести до неокласицистичної течії архітектури першої половини 1910-х рр.

Об’єкт вирізняється складною, нетрадиційною схемою планування. Основу корпусу становлять два торцеві блоки — фронтальний і тильний, з житловими приміщеннями, розташованими у два ряди (перший поверх фронтального блоку займають великі приміщення комерційного призначення), і просторими сходовими клітками. Між цими блоками простяглися бокові секції з однотрактовим компонуванням житлових кімнат, розділені вузькою смугою внутрішнього подвір’я (згодом його простір майже повністю забудували, щоб розширити кінотеатр). Перший поверх у лівій (західній) секції займає довгий проїзд із перекриттям на монументальних підпружних арках, із входами на сходові клітки та до приміщень колишнього кінотеатру (зараз — театр "Воскресіння").

До основної частини корпусу, що в плані має форму витягнутого прямокутника, у глибині ділянки під кутом прибудований додатковий північний блок, на першому поверсі якого розташована театральна зала.

Пов'язані місця

Опис

Пл. Генерала Григоренка, 5 – кінотеатр (не діє)

Детальніше про місце

Персоналії

Емілія Бонковська (Emilia Bąkowska)— одна із власниць попереднього будинку
Тадеуш Бонковський (Tadeusz Bąkowski) — один із власників попереднього будинку
Максиміліан Бурстін (Maksymilian Burstin) — архітектор, співавтор проекту існуючого будинку
Тадеуш Врубель (Tadeusz Wróbel) — архітектор, автор проекту перепланування
Якуб Ґрюнер (Jakób Grüner) — замовник і перший власник існуючого будинку
Леон Ґрюнер (Leon Grüner) — один з власників будинку
Вольф Кауфманн (Wolff Kaufmann) — один із власників попереднього будинку
Зиґмунт Курчинський (Zygmunt Kurczyński) — скульптор
Юзеф Пйонтковський (zef Piątkowski) — архітектор, співавтор проекту існуючого будинку
Лоренц Ронеш (Lorenz Ronesch) — один із власників попереднього будинку
Карл Шнайдер (Karl Schneider) — один із власників попереднього будинку

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/2901.
2. ДАЛО 2/2/2902.


Автор запису — Ігор Жук, 2015

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення