Вул. Вічева, 2 – Свято-Покровський монастир Сестер Студійського уставу УГКЦ

ID: 1521

Колишній Монастир сестер Бенедиктинок на колишній пл. Вічевій (Бенедиктинській). Конскрипційний № 541 ¾. Монастир було споруджено за фундації Станіслава Сапоровського у 1597-1616 рр., проект виконав Павло Римлянин. З початку ХІХ ст. при ньому функціонувала школа для дівчат. Зараз (2010 р.) храм і основна будівля належить до Свято-Покровського монастиря Сестер Студійського уставу УГКЦ. При монастирі діє школа Святої Софії, а також музично-богословське училище. До пам'яток архітектури національного значення з 1963 р. належать костел Всіх Святих (№ 369/1) та монастир Святопокровський (№ 369/2), до пам'яток місцевого значення – житловий будинок у дворі монастиря (№ 38 від 1985 р.).

Історія

Монастир сестер Бенедиктинок у Львові був заснований у 1593 році. Його створив для своїх трьох дочок, які вирішили стати черницями, шляхтич Станіслав Сапоровський. Ренесансний костел Всіх Святих будували у 1597–1616 рр. за проектом Павла Римлянина (Paweł Rzymianin). Костел постраждав від пожежі 1623 р. його відновив до 1627 р. з добудовою вежі архітектор Ян Покорович (Jan Pokorowicz). Після пожежі 1748 р. реставрація комплексу проводилась будівничим Мартином Урбаніком (Marcin Urbanik).

Розташований поза міськими фортифікаціями монастир був самостійним оборонним комплексом. Раніше господарські й житлові будівлі монастиря та його сади й городи займали велику оточену мурами територію й виходили до нинішніх вулиць Ужгородської  та Замковою, яка раніше називалась Кляшторною (ul. Klasztorna).

Ще на початку ХІХ ст. сестри Бенедиктинки відкрили при монастирі школу для дівчат. Зокрема для неї у 1930 рр. збудували нову будівлю у стилі функціоналізму з боку вул. Пішої.

На початку 1960-х в монастирському саду спорудили за типовим проектом школу № 19. У 1975 р. на цій території під час археологічних розкопок Р. Багрія виявлено потужний культурний шар ХІ–ХІV ст., в якому, зокрема, знайдено бронзовий стилос – давній інструмент для письма на воскових табличках.

Архітектура

До однонавового мурованого костелу з шестигранною апсидою та сигнатуркою на даху прилягає з південного сходу прямокутна в плані вежа. Костел і вежа укріплені ескарпами й оздоблені білокам'яними різьбленими порталами та аттиком у стилі маньєризму. Колись аттик прикрашала фігура Богородиці, яку зараз планують відновити. У ніші південної стіни вежі встановлена скульптура Ангела Хоронителя.

Між навою і вівтарем височіє півциркульна арка, оздоблена різьбленими розетками. У 1906 р. за проектом Яна Трчаловича виготовили новий ренесансний вівтар, який знищили за радянських часів. Зараз це храм Покрови Пресвятої Богородиці, що належить Українській Греко-католицькій церкві. У церкві споруджено новий вівтар з іконостасом.

З південного сходу до храму примикає ренесансна будівля монастиря з арками лоджій, білокам’яними порталами та скульптурами, а також з оригінальною .конструкцією хрещатих склепінь, які підтримуються одним стовпом, споруджена протягом 1612–1687 років. Шкода, що замурували старовинні аркади! Може виграли через це кілька кімнат, але занапастили неповторний вигляд монастирського подвір’я.

У 1608–1610 рр. Монастир Бенедиктинок оточили високим муром, який частково зберігся донині разом з в’їздною брамою. З зовнішнього боку над порталом брами збереглась ікона Вознесіння Пресвятої Богородиці. З внутрішнього боку – дуже знищений образ Архангела Михаїла. До брами примикає двоповерховий будиночок капелана збудований у 1780 р. і реконструйований у 1882-му.

На подвір’ї монастиря збереглось кілька житлових і господарських будинків ХІХ ст.

Персоналії

У приналежних до монастиря житлових будинках мешкали директор школи о. Юзеф Боричко (ks. Józef Boryczko), катехит о. Станіслав Соколовський (ks. Stanisław Sokołowski), урядовець Крайового відділу Броніслав Мацєшкевич (Bronisław Macieszkiewicz), а також артисти опери Антоніна і Володимир Малавські (Antonina, Włodzimierz Malawski) і артист театру Франц Мюнцлінґер (Franz Münzlinger). У монастирських будівлях мав теж майстерню відомий скульптор Антоній Попель (Antoni Sulima Popiel), автор пам'ятника Адамові Міцкевичу у Львові.

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення