Вул. Вербицького, 4 – житловий будинок (колишня вілла)

ID: 1513

Колишня вілла архітектора Людвіка Бальдвіна-Рамулта, споруджена за його власним проектом у 1890 р., є одним із характерних зразків неоґотичної архітектури Львова з елементами мальовничого стилю. Будівля є пам’яткою архітектури (ох. № М-74). Сьогодні тут розміщені житлові квартири на першому і другому поверхах, а в цокольному поверсі міститься салон краси, тату-салон та пивниці.

Історія

Архітектор Людвік Бальдвін-Рамулт (Baldwin-Ramułt) у 1889 р. спроектував власну віллу на вул. Софії Хшановської, 4 (конскрипційний № 957 ¼; сучасна вул. Вербицького). Він також був власником нерухомості, розташованої навпроти — під конскрипційним № 1178 ¼.

Маґістрат королівського столичного міста Львова затвердив проект на будівництво вілли 27 лютого 1890 р. (ДАЛО 2/1/2928), а вже 31 грудня 1890 р. Рамулт отримав дозвіл мешкати в ній.

1910 р. обабіч вілли було зведено шопу-гараж для автомобіля за проектом Станіслава Улейського (Ulejski). У дозволі на гараж (ДАЛО 2/1/2928) вказано, що дах має бути вогнетривкий, стіни з "пруського муру" (фахверку), тобто з дерев’яної стовпово-балкової конструкції з цегляним заповненням.

Згідно з документами за 1922 р. власницею вілли була Анна з Дідушицьких графиня Тарновська (Anna z Dzieduszyckich hr. Tarnowska). 24 січня 1927 р. інженер Войцех Дембінський (Wojciech Dembiński) на її замовлення виконав проект будиночка складу (ДАЛО 2/1/2928).

За даними інтерв’ю з мешканкою вілли Рамулта, з 1950 р. у віллі проживали три сім’ї, а у 1962 р. було проведено капітальний ремонт із переплануванням.

Сьогодні будинок житловий, на першому та другому поверхах розміщені квартири, а в приміщеннях цокольного поверху — салон краси, тату-салон та пивниці.

Пов'язані історії

Архітектура

Вілла розташована на похилому терені біля повороту вул. Михайла Вербицького, яка сполучає вул. Степана Бандери з верхньою частиною вул. Коперника.

За конфігурацією ділянка вілли мала трапецієвидну форму, як це зазначено у проектному кресленні. Існує перепад висот між територією ділянки та вулицею. За способом розташування вілла є окремо розташованою ближче до фронту вулиці. Рекреаційна зона навколо вілли поділена доріжками, також тут є палісадник, зона фруктового саду, господарська зона, в якій міститься гараж для автомобіля. Починаючи з 1980-х років територія ділянки стала значно меншою, зокрема з північної сторони організовано під’їзд для автомобілів до школи №3, з південної частину ділянки було віддано для колишнього дитячого садка (вілла №6), а зі західної розташувалася ділянка новозбудованого багатоповерхового житлового будинку на вулиці Кольберга, 3а.

 

Згідно з проектним кресленням, головний вхід до вілли здійснюється через ґанок і портал на північно-східному фасаді (ДАЛО 2/1/2928). Невеликий тамбур веде до просторого передпокою, звідти — до салону (вітальні) у лівій частині будинку та до двох великих кімнат у правій частині будинку. В усіх кімнатах є окремі п’єци, а салон та ще одна кімната з вікном на вул. Вербицького (можна припустити, що це була кімната відпочинку) мають один спільний п’єц. З інтерв’ю відомо, що "в кухні стояла піч, в якій можна було пекти на вугіллі. Був дуже цікавий камін, але коли під’єднали газ він вибухнув".

Поміж кімнатою відпочинку та сходовою кліткою міститься ще одне просторе приміщення, в якому влаштований підйомник для їжі, з’єднаний з приміщенням у цокольному поверсі. Поряд зі сходовою кліткою розташована комора. З вітальні є вихід на веранду. Якщо піднятися сходовою кліткою до другого рівня вежі, то потрапиш до санвузла.

Сходова клітка поєднує між собою цокольний, перший та другий поверхи. На другому поверсізі сходової клітки можна дістатися до двох кімнат у лівій частині будинку, передпокою та горища над першим поверхом лівої частини будинку. З передпокою потрапляємо до спальні з виходом на невеликий півкруглий балкон. Також з передпокою та сходової клітки є по одному виходу на горище над правою частиною першого поверху та вихід по гвинтових сходах на горище над другим поверхом.

У цокольному поверсі з тамбура можна потрапити у помешкання для сторожа, з якого через коридор є вхід до пральні й пивниць у правій частині будинку. Кухня, коридор, кімната (можливо, тут була ванна), сходова клітка згруповані у лівій частині будинку. Сходова клітка також має виходи до коридорів та пивниць. У коридорі поряд з кухнею влаштований підйомник для їжі, що з’єднаний з першим поверхом.

 

Згідно з проектними кресленнями несучі стіни та перегородки виконані з цегли. Перекриття між цоколем та першим поверхом вілли — лучкове склепіння. Перекриття між першим та другим поверхами зроблене по дерев’яних балках, які видно в інтер’єрі. Перекриття між другим поверхом та горищем — дерев’яне. Конструкція даху виконана з дерев’яних крокв, а покрівля — зі сланцевих плиточок.

 

Вілла двоповерхова з високим цоколем, який через перепад рельєфу має різну висоту. Різні об’єми вілли мають завершення у вигляді складних дахів, серед яких є наметові дахи зі заломленими схилами.

Архітектурну композицію характеризує динамічне й асиметричне поєднання об’ємів різної висоти та форм дахів. У пластиці фасадів поєднано гладкі тиньковані поверхні, дерев’яні елементи у вигляді кронштейнів, аркатурних підковоподібних фризів та метоп, горищних вікон — люкарн, металеві ґратки вхідних дверей, огородження балкону та поруччя сходів, флюгери, шпилі, аґрафи, а також покрівлю з етернітових плиточок, що збереглася на вежі вілли.

В архітектурному вирішенні фасадів застосовані стилізовані декоративні неоґотичні елементи, зокрема вежа, флюгери та шпилі, профілі обрамування вікон, дверей і карнизів, дерев’яні виступи даху.

Акцентом композиційного вирішення вілли є вежа, яка врівноважує одно- та двоповерхові об’єми вілли. Вежа чотириярусна, завершена наметовим чотирисхилим дахом з люкарнами. Гребінь даху завершується профільованими стійками, що закріплюють флюгер та шпиль, між якими влаштовано ковані ґратки у вигляді стійок і завитків. На другому ярусі вежі, зміщеному відносно першого поверху вілли, є два вузькі вікна з неґотичними фасками, а на третьому — три вузькі вікна ґотичного профілювання, центральне з яких є глухим; на четвертому ярусі північного і східного фасадів є по арковому вікні півциркульної форми з імпостами та замковим каменем. Справа (на північ) від вежі розташовано одноповерховий об’єм з вхідною частиною та спарованими лучковими вікнами. Входові двері — дерев’яні, тафльовані, ґанок накритий дашком, що спирається на стовпчик з кронштейном. Зліва (на південь) до вежі примикає двоповерховий об’єм із горизонтальним поділом тягами. Загалом головний фасад вілли відзначається асиметричною, проте цілісною композицією вдало підібраних форм та розташованих об’ємів.

Тильний фасад вілли має врівноважену композицію з трикутним дерев’яним причілком, під яким влаштовано кругле піддахове вікно. На другому поверсі під причілком є півкруглий балкон з виходом до нього через серліану (півциркульний портал та прямокутні вікна обабіч), під балконом — два спарені вікна. З тильного фасаду міститься додатковий вхід до вілли із сутеренів.

Наріжники та цоколь вілли декоровані кам’яним рустом. Вікна першого поверху — лучкові з французьким рустом навколо або по перемичці вікна. Прорізи вікон другого поверху — прямокутні, в обрамуванні, з замковими каменями та з лучковими сандриками. Між цоколем та вікнами першого поверху південно-західної частини є парапети з балюстрадами. Завершують брили вілли різні дахи, зокрема наметові зі заломленими схилами. Гребінь даху завершується профільованими стійками, які закріплюють шпилі.

 

Станом на сьогодні будинок розпланований для проживання трьох сімей. У декорі інтер’єрів використано дерево та кований метал. Всередині будинку є дерев’яна сходова клітка з поруччям із кованого металу. Хол і сходова клітка мають багато оздоблений ліпний декор.

Балки оздоблено кронштейнами з акантовим листям, маскаронами, декоративними карнизами. Фриз складається з окремих елементів, частина з яких має сюжетні композиції, що відтворюють забави путті. Перехід до стелі — у вигляді падуг з декоративними тягами та намистинками на стелі.

Композиція поруччя сходової клітки складається із кіл поміж вертикальними стійками, всередині яких є кручені спіралі на додатковій стійці, доповнені завитками. З’єднання металевих елементів є на заклепках, подекуди збережено декоративні бляшки у вигляді квіточок. У місцях стикування поруччя поміж маршами майданчика були латунні кулі, з яких збереглося лише кілька. Поручень виконаний з профільованого дерева.

Стіни сходової клітки пофарбовані олійною фарбою синього кольору.

Згідно з оригінальним проектом у приміщенні салону вілли була кесонована дерев’яна стеля з кронштейнам (ДАЛО 2/1/2928), стеля згадується у інтерв’ю.

Персоналії

Станіслав Улейський (Stanislaw Ulejski— архітектор, 1910 р. виконав проект шопи-гаража для автомобіля обабіч вілли.
Анна з Дідушицьких графиня Тарновська (Anna Dzieduszyckich hrTarnowska)— графиня Тарновська, від 1922 р. — власниця вілли.
Войцех Дембінський (Wojciech Dembiński) — інженер, який у 1926 р. виконав проект будиночка складу на замовлення графині Тарновської.

Інтерв'ю

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/2928.
2. Архітектура Львова: Час і стилі ХІІІ–ХХІ ст., за ред. Ю. Бірюльова (Львів, Центр Європи, 2008), 351, 352.
3. Туристичний путівник: Львів, за ред. Ю. Бірюльова (Львів, Центр Європи, 2004), 210.
4. Галина Боднар, Інтерв’ю з мешканкою вілли (Дослідження "Усна історія Львова" на проекті "Інтерактивний Львів").


Автор опису — Марія Захарчишин
Редактор — Ольга Заречнюк

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення