Пл. Ринок, 28 – колишня кам'яниця Гепнерівська

ID: 150
Кам’яниця є однією з визначних пам’яток житлової ренесансної архітектури у Львові. Найбільш відома під назвою Гепнерівська кам’яниця. Її фундаменти були закладені ще у XIV ст. В останній третині ХVI ст. кам'яниця була перебудована та збереглася дотепер у мало зміненому вигляді. Будинок є пам’яткою архітектури національного значення, ох.№326/26. Сьогодні використовується як житловий, а на 1-ому поверсі розміщені ресторан та кафе.

Історія

Парцелярне планування кам’яниці, як і більшості інших кам’яниць львівського середмістя, було закладено в період готики. Ширина парцелі дорівнює 15 ліктів або 2 чверті (ДАЛО 52/2/813). Кам’яниця, що стояла на тій парцелі в сер. XVI cт., належала Паулю Ароматаріусу (Aromatarius) (Лукомський, 1915). Наприкінці XVI ст. львівський райця та лікар Домінік Гепнер (Gepner) збудував для себе нову кам’яницю, яку згодом успадкував його син тої ж професії Францішек Домінік (Dominik) (Charewiczowa, 1935, 35). Ця кам’яниця, яка дійшла до нас у майже незмінному вигляді, отримала декілька назв: Докторівська, Домініківська та Гепнерівська (остання назва є найбільш поширеною). Помилково Владислав Лозинський називає її Дибовічовською (Łoziński, 1901, 87), хоча, як зазначає Луція Харевич, лікареві Зигмунда ІІІ С. Дибовіцькому ця кам’яниця ніколи не належала (Charewiczowa, 1935, 35).

У сер. ХVIІІ ст. кам’яниця належала доктору медицини і президенту міста Яну Кучинському (Kuczyński) (Вуйцик, 2004, 130-132). У вересні 1766 р. кам’яниця була підперта двома бічними та одним центральним контрфорсом, коли з’явилися тріщини в стінах у зв’язку з розбиранням сусідньої Камп’янівської (№29) кам’яниці (Вуйцик, 2004, 130-132). Контрфорси мурував майстер Петро Снігович (Проект капітального ремонту, 1967), про що також свідчить напис на правому контрфорсі. Детальніше інвентаризацію конструктивних та декоративних елементів кам’яниці проведено в хронологічних таблицях елементів та картограмах планів, фасадів та розрізів (Казанцева, 2006, 91-112).

У ХІХ ст. задокументовано низку реконструкцій та перебудов. Так, у 1874 р. отримано дозвіл на ремонт даху бляхою. У 1894 р. реконструйовано клозети. У 1897 р. проведено реконструкцію 1-го поверху та згодом цілого будинку згідно креслень арх. Яна Шульца (Schulz) (ДАЛО 2/2/3672). Так, перекриття 1-го тракту 1-го поверху змінюють на склепіння типу "кляйн". Пряму поздовжню перегородку 1-го тракту переробляють на гранчасту. В цю перегородку вмуровують пізньоготичний портал (вторинного використання), через який заходили до підсобного приміщення крамниці. Правий портал входу зі світликом переробляють на вітрину. Ідентичний лівий портал входу декорують волютами за аналогією з порталом кам’яниці №21 на пл. Ринок. Очевидно, це зроблено вже після 1901 р., оскільки на рисунку (Łoziński, 1901, 140) ще фігурують однакові портали зі світликами без декору. У 1903 р. проводиться перепланування 3-го поверху. У 1906 р. розбирають центральний контрфорс. У радянський період реставраційні роботи проведено інститутом Укрзахідпроектреставрація у 1970 р. У світлиці 1-го тракту на "кляйни" навішені дерев’яні балки, виконані за аналогом тильної світлиці. Під час реставрації світлиці на тиньку "під правило" були спостережені відтиски заячої лапки білилом на голубому тлі, що було прийомом ХVIII ст. (Присяжний, 2002, 16). У тильній світлиці були демонтовані залізні гвинтові сходи ХІХ ст., що вели на антресоль. Майстер Андрій Ференц відреставрував б/к елементи декору тильної світлиці партеру (портали, міжвіконні колонки, аркаду з підп’ятниками). Планувалося, але не було реалізовано відтворення білокам’яного обрамлення вікна 1-го поверху та аттику з волют та обелісків (Проект капітального ремонту, 1967). Цього ж року 1-й поверх було пристосовано під магазин "Сувеніри" (планували також пристосувати підвал) (Проект реставрації (пристосування), 1970). Житлові (2–3-й) поверхи комплексно з іншими будинками на пл. Ринок мали би бути пристосовані під готель для туристів (Проект капітального ремонту, 1967).

Сьогодні 1-й поверх і підвали загальною площею більше 300 кв. м викуплено Богданом Дубневичем на аукціоні 11 липня 2014 року. Новий власник планує використовувати приміщення під ресторан.

Пов'язані історії

Архітектура

Триповерхова житлова кам'яниця розташована на західній стороні пл. Ринок у Львові, на парцелі, обмеженій граничними мурами. Заїзд (захід) до подвір’я влаштовано в лівій частині парцелі через портал зі світликом, попри граничний мур між №№ 27 і 28. У подвір’ї граничний мур з кам’яницею №27 розібраний та присутній у вигляді контрфорсу на тильному фасаді кам’яниці №28. У такий спосіб утворено спільне подвір’я з кам’яницею №27. У подвір’ї споруджено офіцини (флігелі) бічну (межує з №29) та тильну (межує з парцелями на вул. Театральній).

З заїзду влаштовано сходову клітку до помешкань на верхніх поверхах кам’яниці та до горища. До приміщень на 1-му поверсі заходять із центрального порталу головного фасаду. Над заїздом, за ренесансними будівельними традиціями, зроблено антресоль для зберігання товарів. Первісно антресоль була на всю довжину заїзду, але під час реконструкції кам’яниці в ХІХ ст. її було вкорочено. Дістатися до цієї антресолі можна з внутрішніх сходів у світлиці 1-го поверху, а також залізши драбиною через віконечко тильного фасаду.

Під будинком є підвали з передпоріжжям – приміщенням під хідником, до якого первісно заходили з пл. Ринок. У підвалах збережено фрагменти гіпокаусту – середньовічної системи повітряного обігріву будинку, який здійснювався через канали в стінах 1-3 поверхів.

Будинок накритий двосхилим дахом. Тривіконний фасад кам’яниці вирішений у ренесансному стилі. Симетричне розташування віконних отворів вказує на вплив класичної італійської будівельної традиції, на відміну від львівської, яка характеризується розташуванням двох вікон разом і одного окремо. На 1-му поверсі по вертикальній осі розміщено півциркульний, з трикутним сандриком, портал коринфського ордеру, через який можна зайти до світлиці 1-го поверху. Антревольти порталу декоровано барельєфами ангелят-путті, в тимпані сандрика розташовано картуш. Нижні третини колонок порталу оздоблено характерним для львівського ренесансного декору мотивом квіток, вписаних у ромби. Над капітелями колонок порталу вміщено лев’ячі маскарони. Ліворуч розташовано прямокутний профільований портал, через який влаштовано заїзд до подвір’я. Над порталом влаштовано світлик – віконечко для освітлення антресолі. Світлик обрамлено волютами з мотивом т.зв. "львівської квітки". Двері цього порталу характерні для стилістики ІІ пол. ХІХ ст. – дерев’яні з віконечками з залізними решітками.

Фасад поділений гзимсами, які слугують підвіконними карнизами для вікон 2-3 поверхів. Ці вікна мають ордерне обрамлення канельованими 3/4 колонками та завершені трикутними сандриками (на 2-му поверсі) та сандриками з зустрічних волют (на 3-му поверсі). Виступаючі елементи ордерного обрамлення вікон підтримано кронштейнами з лев’ячими масками. П’єдестали віконного обрамлення 2-го поверху декоровано рельєфами жіночих голівок у своєрідних головних уборах, що, очевидно, є портретами львівських міщанок кін. XVI ст. Між волютами на садриках вікон 3-го поверху вміщено горельєфи чоловічих голів (портрети тогочасних міщан чи козаків). Віконна столярка фасаду – профільована дерев’яна, характерна для ХІХ ст. Первісно фасад, очевидно, був декорований аттиком, можливо, з обелісків та волют, що відповідає львівській ренесансній традиції. Тепер фасад завершено карнизом, під яким розміщено 3 горищних віконечка. Обрамлення порталів та вікон (за винятком горищних) головного фасаду виконано з білого каменю, прясло стіни – цегляне, тиньковане. Фасад фланкується білокам’яними контрфорсами.

Тильний тривіконний фасад кам’яниці, який можна побачити з подвір’я, типовий для львівської ренесансної архітектури. Над лучкової форми отвором проїзду з пл. Ринок є віконечко-світлик з білокам’яним обрамленням із фасками. На 1-му, 2-му та частково 3-му поверсі збережено профільовані білокам’яні віконні обрамлення вікон. На 1-му поверсі ці обрамлення затиньковані, проте саморозкриття внаслідок злущення тиньку виявило характер обрамлень, сліди від гаків, на яких навішувалися віконниці, а також дозволяє встановити первісні розміри вікон (які були меншими). Збереглися білокам’яні карнизи над вікнами 1-го поверху, двох лівих вікон 2-го поверху та центрального вікна 3-го поверху. Присутні підвальні віконечка-продухи з готичними білокам’яними обрамленнями та ґратками (ліве замуроване). Білокам’яна балконна плита 2-го поверху підтримується білокам’яними ренесансними кронштейнами та охоплена металевою огорожею з кованими прутами XVIII cт. Ліва частина фасаду, а відповідно, білокам’яні портали виходів у подвір’я та на балкон 2-го поверху, закриті бічною офіциною, прибудованою пізніше.

З пл. Ринок через півциркульний портал можна зайти до світлиці, перекритої дерев'яними балками – витвором ХІХ ст. Натомість наступне приміщення – світлиця тильна – являє собою зразок збереженого житлового інтер’єру архітектури львівського Ренесансу. Вхід до світлиці – через білокам’яний прямокутний портал із колонами іонічного ордеру, декорованого барельєфами лев’ячих масок і грон винограду. Вихід оформлено профільованим білокам’яним порталом із прямокутним сандриком. Приміщення перекрито автентичними профільованими дерев’яними балками. Вікна світлиці оформлено характерним для львівської ренесансної архітектури декоративно-конструктивним прийомом – три четвертними білокам’яними колонками, що підтримують лучкові арки. Гліфи вікон оздоблені різьбленням у вигляді плетінки. На правій стіні світлиці (сусідній з №29) є білокам’яна циркульна аркада з підп’ятниками у вигляді голівок путті.

Заходячи в проїзд до подвір’я, одразу праворуч можна побачити готичний білокам’яний портал вторинного використання, вмонтований у стіну, що межує зі світлицею. Портал прямокутний, профільований, з фасками, крученими базами колонок, мотивами консольних арок та арки "хребет віслюка". Сходова клітка до верхніх поверхів кам’яниці є дерев’яною, з огородженням у вигляді ряду балясин, накритих профільованим поруччям та обмежених різьбленими стовпчиками між маршами сходів.

Тильна світлиця 2-го поверху розділена перегородкою, проте збереглися ренесансні профільовані дерев’яні балки перекриття. На трьох центральних балках вирізьблено солярні знаки (всі різні), один з них наполовину закритий перегородкою. Значна товщина стіни між вікнами цієї світлиці дозволяє припустити існування там білокам’яних тричетверних колонок, аналогічно, як на 1-му поверсі.

У помешканнях 2-3 поверхів переважно збереглися дубовий паркет ХІХ ст. та кахлеві печі з профільованими карнизами ХІХ ст. Двері на горище залізні, поч. ХІХ ст., у стилі ампіру. Підлога горища цегляна, присутня цегла з клеймами будівельних фірм Львова ХІХ ст.

Підвали кам’яниці перекриті склепіннями, мурування стін – цегляне, присутнє вендійське, польське (готичне) та ренесансне мурування. Портали між камерами підвалу та передпоріжжя – білокам’яні, півциркульні. Наявні сліди замурованих сходів з передпоріжжя на пл. Ринок та одної камери підвалу на пл. Ринок. В контрфорс у передпоріжжі вмуровано білокам’яні блоки вторинного використання з латинськими написами.

Пов'язані місця

Опис

Пл. Ринок, 27 – колишня кам'яниця Фаурбахівська

Детальніше про місце
Опис

Пл. Ринок, 29 – колишня кам'яниця Андреоллі

Детальніше про місце

Персоналії

Андрій Ференц – майстер, що відреставрував б/к елементи декору тильної світлиці партеру.
Богдан Дубневич – власник 1-го поверху та підвалів кам’яниці з 2014 р.
Домінік Гепнер (Dominik Gepner) – лікар, власник нової кам’яниці, збудованої на цій самій парцелі наприкінці XVI ст.
Іван Підкова – козацький гетьман, за однією з легенд, у цьому будинку провів ніч перед стратою у червні 1578 р.
Пауль Ароматаріус (Paul Aromatarius) – власник кам’яниці на цій парцелі в сер. XVI cт.
Петро Снігович – майстер, що в 1766 р. зміцнив будинок контрфорсами.
Францішек Домінік (Franciszek Dominik) – лікар, син Домініка Гепнера, спадкоємець кам’яниці.
Ян Кучинський (Jan Kuczyński) – доктор медицини, президент м. Львова, власник кам’яниці у сер. ХVIІІ ст.
Ян Шульц (Jan Schulz) – архітектор, автор реконструкції кам’яниці у 1897 р.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/3672.
  2. ДАЛО 52/2/813.
  3. Проект капітального ремонту житлового будинку №28 на пл. Ринок у Львові, Проектно-сметна документація, Проектно-кошторисна контора, Львівське обласне житлове управління, 1967.
  4. Проект реставрації (пристосування) магазину №9 під магазин-салон "Львівський сувенір" на пл. Ринок №28 у м. Львові. Пояснювальна записка, Обласний відділ архітектури, Відділ охорони пам’ятників архітектури, 1970.
  5. Chariewiczowa Łucja, Czarna kamienica i jej mieszkańcy (Łwów: Biblioteka Lwowska, T. XXXV, 1935).
  6. Łoziński Władysław, Sztuka lwowska w XVI–XVIII wieku. Architectura i rzeźba (Łwów: Księgarnia H. Altenberga, 1901).
  7. Вуйцик Володимир, Площа Ринок, 29, "Вісник інституту "Укрзахідпроектреставрація", 2004, №14, 130-132.
  8. Присяжний Кость, Поліхромія інтер’єру львівської кам’яниці. Досвід реставрації. Пам’яті Мирослави Майорчук, Тези та матеріали доповідей І Міжнародного форуму реставраторів, 2002, 16.
  9. Казанцева Тетяна, Кам’яниця №28 на пл. Ринок у Львові. Матеріяли натурних досліджень і пропозиції з реконструкції, "Вісник інституту "Укрзахідпроектреставрація", 2006, №16, 91-112.
  10. Лукомський Георгій, Галиция в ее старине. Очерки по истории архитектуры XІI–XVII вв. (Петроград: Изд. Т-ва Р. Голике и А. Вильборг, 1915), 125.
  11. Крип’якевич Іван, Історичні проходи по Львові (Львів: Каменяр, 1991), 167.
Авторка опису — Тетяна Казанцева
Літературна редакторка — Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення