Пл. Ринок, 04 – "Чорна" кам'яниця

ID: 140
Будинок є пам'яткою житлової архітектури пізнього ренесансу. Його будівництво датується 1588–1589 рр. Є припущення, що кам'яницю будували архітектори Петро Барбон, Павло Римлянин. Тоді кам'яниця була двоповерховою. З 1596 р. будівля стала власністю купця та аптекаря Яна Лоренцовича, який відкрив тут одну з перших аптек у Львові. Тоді ж був добудований третій поверх за проектом архітектора Петра Красовського.

Історія

Кам'яниця є однією з найвідоміших архітектурних пам'яток Львова. Будівля є одним з найкращих зразків житлової архітектури пізнього ренесансу.

Кам'яниця за час свого існування мала декілька поширених назв: "Київська кам'яниця", тому що належала якомусь Андрієві з Києва; "кам'яниця Лоренцовича", бо саме Ян Юліан Лоренцович (Jan Julian Lorenzowicz) відкрив тут одну з перших у Львові аптек; назва "кам'яниця Докторовська" походить від доктора Мартина Никанора Анчевського (Marcin Nykanor Anczewski) (ХVІІ ст.). Дотепер вживається назва "Чорна кам'яниця", яку пам'ятка отримала у ХІХ ст., коли її фасад, кладений у ХVІ ст. з тесаного каменю пісковику, потемнів від пилу та сажі.

Перший будинок на ділянці, розташованій на східній стороні пл. Ринок, 2 був побудований у ХV cт. На місці Чорної кам'яниці, як і більшості ринкових будинків, в епоху ґотики стояла будівля. Від неї не збереглися нижні яруси та пивниці, які переважно уціліли у багатьох ринкових будівлях після пожежі 1527 р. Попередню будівлю на парцелі Чорної кам'яниці могла знищити пожежа 1511 р., під час якої також згоріла половина міста. Можливо, що від неї залишилися рештки фундаментів, бо на одному з каменів у пивниці зберігся напівзатертий напис "1452", який може звідчити про існування ґотичної кам'яниці.

Власники ділянки часто мінялися, іноді кам'яниця належала водночас кільком особам. У 1588 р. її власником став Томмацо ді Альберті (Tommazo di Alberti), італієць з острова Хіос, а згодом митник руських земель. Цей рік вважається датою початку будівництва "Чорної кам'яниці", яка зводилася на фундаментах та підвалах первісного будинку, який був зруйнований під час пожежі 1527 р. Томмацо ді Альберті помер у 1589 р., не закінчивши будівництва. Архівні документи не зберегли імені будівничого.

Високий професійний та художній рівень будівлі свідчить про те, що вона збудована видатним майстром. Існує припущення, висунуте львівськими дослідниками, що кам'яницю будували відомі італійські архітектори Петро Барбон (Piotr Barbon) (виходець з місцевості Барбон у Італії), Павло Римлянин (Paweł Rzymianin).

Кам'яниця була зведена двоповерховою. З 1596 р. будівля стала власністю купця та аптекаря Яна Лоренцовича, який відкрив тут аптеку. Його внучка вийшла заміж за лікаря та бурмістра Мартина Никанора Анчевського і від 1645 р. будинок став його власністю. Тоді ж був добудований третій поверх за проектом архітектора Петра Красовського (Piotr Krasowski).

У 1675–1677 рр. кам'яниця реконструйована. Зокрема, у 1677 р. фасад прикрашений скульптурою та аттиком, оновлені білокам'яні портали першого поверху. Ця дата поміщена на зворотній стороні аттика, там же написано "зробив Градовський", тобто відомий львівський майстер Мартин Градовський (Годний) (Marcin Gradowski). Саме цей майстер поставив також свій підпис на цеховому свідоцтві, яке свідчило про закінчення будівельних робіт.

У 1883 р. був складений план капітальної реставрації будинку. Він підписаний інженером Міхалом Фехтером (Michał Fechter), однак у значній мірі виконаний завдяки архітектору, відомому львівському реставратору Олександру Піотровському (Aleksander Piotrowski). Реставрація почалася у 1884 р. на кошти Каєтана Нікоровича (Kajetan Nikorowicz). Тоді будинок змінив свій зовнішній вигляд. Між третім поверхом і старим аттиком був добудований четвертий поверх, при цьому люкарни даху перетворилися на вікна цього поверху, а форма даху змінена з двосхилого на плоский.

У 1890-х рр. власницею будинку була Пауліна Олексінська (Paulina Oleksińska). Наступна реставрація відбулася у 1911 р. на кошти останнього власника, адвоката Еміля Роїнського (Emil Roiński) під керівництвом архітектора Едмунда Жиховича (Edmund Żychowicz). Метою цієї реставрації було повернути пам'ятці первозданний вигляд. Тоді фасади чистили від нашарувань гіпсу і тиньку, відкрили їх скульптурний декор.

У 1926 р. "Чорна кам'яниця" як особливо цінна історична та художня пам'ятка перейшла у власність міста. Тоді тут вирішили влаштувати історичний музей м. Львова. У 1929 р. під керівництвом архітектора Вавжинця Дайчака (Wawrzyniec Dayczak) приміщення будинку були реставровані та пристосовані для зберігання музейної колекції.

22 вересня 1929 р. у кам'яниці відбулося урочисте відкриття Історичного музею міста Львова. Чорна кам'яниця – унікальна пам'ятка архітектури ХVI – XVІІ ст., яка не має аналогів не лише у Львові, але й у всій Європі.

Пов'язані історії

Архітектура

Кам'яниця тривіконна, прямокутної конфігурації у плані, видовжена в глибину ділянки, чотириповерхова. Головний фасад асиметричної композиції. Площина фасаду викладена так званим "діамантовим" рустом з вапняку і завершена вгорі різьбленим аттиком, декорованим стовпчиками, обелісками і волютами. Горизонтально площина фасаду поділена карнизами на три яруси. Під карнизом першого поверху проходить декоративний фриз, прикрашений різьбленим ренесансним орнаментом. Широкі пілястри, які фланкують фасадну стіну, також рустовані. Вікна та портал входу прикрашені профільованими різьбленими у камені обрамуваннями з мотивами виноградної лози. Цей мотив був характерним для архітектурного декору Львова ХVІ – ХVІІ ст.

Перший поверх має три аркові рівновеликі прорізи з архівольтами, франковані рустованими пілястрами. На замковому камені порталу поміщений різьблений геральдичний картуш з левом. Над порталом в ореолі статуя Мадонни з Дитям. Над вікном справа фігура Св. Станіслава Костки (ХVІI ст.), на карнизі, що відділяє перший поверх від другого на фланкуючих пілястрах поміщені постаті: зліва – Св. Яна з Дуклі, справа – патрона лікарів Св. Луки. Над вікном посередині фасаду постать Св. Мартина на коні, який відрізає жебракові полу свого плаща, патрона лікаря Мартина Никанора Анчевського (Marcin Nykanor Anczewski) (ХVІІ ст.), який у такий спосіб увіковічнив своє ім'я. Над вхідним порталом на замковому камені поміщений геральдичний картуш з родинним міщанським знаком – ґмерком: на фортечній стіні лев з піднятим у лапі мечем. Навколо нього напівстертими часом літерами написано: "Мартин Анчевський, секретар короля, доктор медицини, львівський радник".

Біля входу – невеликий кам'яний виступ, лавочка для сторожа. Мармурові міжкімнатні портали першого та другого поверхів пишно декоровані делікатною різьбою. Шедевром скульптурного декору інтер'єру є мармурові різьблені обрамування вікон другого поверху. В приміщеннях збереглися дерев'яні стелі з різьбленими сволоками. Кам'яниця відноситься до найвідоміших архітектурних пам'яток Львова.

Будівля є одним з найкращих зразків житлової архітектури ренесансу.

Персоналії

Томмацо ді Альберті (Tommazo di Alberti) — італієць з острова Хіос, митник руських земель, власник будинку
Мартин Никанор Анчевський власник будинку
Петро Барбон — архітектор, імовірний автор кам'яниці
Мартин Градовський (Годний) (Marcin Gradowski) — майстер, будівничий
Вавжинець Дайчак (Wawrzyniec Dayczak) — архітектор, автор проекту реставрації і пристосування
Едмунд Жихович (Edmund Żychowicz) — архітектор, автор проекту реставрації
Андрій з Києва — власник будинку
Ян Юліан Лоренцович (Jan Julian Lorenzowicz) — власник аптеки у будинку
Пауліна Олексінська (Paulina Oleksińska)власниця будинку
Олександр Піотровський (Aleksander Piotrowski)архітектор, реставратор
Павло Римлянин — архітектор, імовірний автор кам'яниці
Еміль Роїнський (Emil Roiński) — адвокат, власник будинку
Міхал Фехтер (Michał Fechter) — інженер, автор проекту реконструкції

Джерела

  1. Проект "Галіціана" (І. Жук), 2001-2002.
  2. Вуйцик В. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. – Львів, 1991. – С. 31.
  3. Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. Львів: Каменяр, 1987. – С. 48-50.
  4. Мельник Б. Вулицями старовинного Львова. / Серія "Історичні місця України". – Вид. 3-тє зі змінами. – Львів: Світ, 2006. – С. 62-64.
  5. Пам'ятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – В четырех томах. – Т. 3. – Киев, 1985. – С. 44-45.
  6. Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. – Київ: "Будівельник", 1989. – С. 59. • Charewiczowa Ł. Czarna kamienica i jej mieszkańcy. – Lwów, 1935. – S. 3-4, 21, 41-48.
  7. Orłowicz M. Przewodnik po Lwowie. – Lwów, 1925.
  8. Skorowidz nowych i dawnych numerów realności, nazw ulic i placów król. stół. miasta Lwowa wedlug Rady meijskiej w r. 1871 z urzędowych źródeł zestawiony. Lwów: nakładem Karola Wilda. – 1872. – S. 206.
  9. Skorowidz król. stół. miasta Lwowa. – Lwów: nakladem król. stół. miasta Lwowa. – Z drukarni instytutu Stawropigialnego. – Lwów, 1889. – S. 195.
  10. Skorowidz król. stół. miasta Lwowa z planem miasta. – Lwów: staraniem i nakladem gminy. – Z drukarni "Dziennika Polskiego" (Dr. Felixa Wojnarowskiego) pod zarządem Fr. Kattnera. – Lwow, 1899. – S. 183.
  11. Wykaz domów na obszarze miasta Lwowa . – S. 66. // Księga adresowa Małopołski. – Lwów. Stanisławów. Tarnopól. Rocznik 1935/1936. 
  12. Zubrzycki D. Kronika miasta Lwowa. – Lwów: Nakładem autora. – 1844. – S. 324-325.
Авторка опису  Христина Харчук

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення