Просп. Шевченка, 13 – Обласна бібліотека (колишнє Міське казино)

Казино належить до розважальних закладів, яких у Львові було декілька. Першим у місті в 1799 р. збудували т. зв. казино Йоганна Гехта (Johann Höcht). На цій ділянці сьогодні розміщений головний корпус ЛНУ ім. І. Франка.

Наступним казино, що постало у Львові. було Міське казино (Kasyno Mieszczańske, Kasyno Miejskie) — його споруджено у 1870-х рр. у центрі міста, на вул. Академічній. Тут збиралися представники середнього класу, часто — художники та літератори. У будівлі проводили бали, були тут ресторан, зали для гри в карти, кеглярня (боулінґ), читальні. Про Міське казино є чимало згадок в літературі, зокрема й у спогадах (див. Ольшевська-Пазужина; Szolginia; Piwowarska).

Згідно з літературними джерелами цей будинок було споруджено в 1874–1876 рр. за проектом краківського архітектора Філіпа Покутинського (Filip Pokutyński) та інженера Людвіка Вєжбицького (Ludwik Wierzbicki) (Лінда, 2008, 313). Первісну проектну документацію втрачено, тож сьогодні їхнє авторство неможливо підтвердити архівними матеріалами (ДАЛО 2/1/50; ДАЛО 2/1/51).

На місці казино вже у І пол. ХІХ ст. існував будинок. Сама ж ділянка виникла тут ще у XVIII ст., коли посередині теперішнього проспекту протікала р. Полтва. На мапі 1777 р. тут вже позначено регулярний сад. Перший розміщений на цій ділянці житловий будинок (станом на 1828 р.) був Г-подібним у плані: із бічною офіциною з південного боку. На кадастровому плані 1849 р. забудова відсутня (Історичний атлас Львова, 2013). На плані 1863 р. до Г-подібної будівлі у північно-східному куті ділянки добудовано господарську споруду — стайню, возівню чи, можливо, дровітню.

Аналізуючи планування будівлі, можна зробити висновок, що Казино 1870-х рр. є, по суті, надбудовою над фундаментами попереднього будинку.

Спочатку Казино було двоповерховою будівлею в стилі неоренесансу. Чільний фасад з того часу майже не змінився. У плані будинок був Г-подібним. Усі приміщення зосереджувалися у "фронтовому" корпусі будинку, за винятком бальної зали, розміщеної в офіцині. Станом на 1879 р. на першому поверсі були розташовані просторий вестибюль та парадні сходи на другий поверх, з боків була зала ресторації, а також кімнати для гри в карти та читальня. Вхід до бальної зали було влаштовано через вузький Г-подібний у плані коридор і кілька східців. 1879 р. архітектор Альфред Каменобродський (Alfred Kamienobrodzki) розробив проект веранди, що стала, по суті, розширенням бальної зали. Дерев'яна, на кам'яному підмурівку, веранда була з великими півциркульними вікнами (ДАЛО 2/1/50:15). Згодом її та розміщені поруч службові приміщення перебудували, перетворивши цей простір на малу залу казино, яка водночас слугувала і читальнею.

У 1899 р. Альфред Каменобродський розробив ще один проект розбудови. Згідно з ним будівля зайняла всю ділянку, замкнувши внутрішнє подвір'я з усіх боків. Уздовж тильного фасаду розмістилася кеглярня (зала для боулінґу) та їдальня. Над кеглярнею на другому поверсі, поруч із малою залою, — галерея ("promenoir"), а далі за нею — буфет (ДАЛО 2/1/50:44).

У 1910 р. будинок, очевидно, вже сприймали як застарілий і замалий, тож власники Казино вирішили спорудити новий, сучасний п'ятиповерховий будинок. Львівське політехнічне товариство та Коло польських архітекторів оголосили архітектурний конкурс. Із-поміж десяти учасників переможцем став молодий архітектор Станіслав Данковський (Stanisław Dankowski), який лише роком раніше завершив навчання у Львівській політехніці. Комісія схвально оцінила запропоноване планування будинку, а вирішення фасаду охарактеризувала як "поважне, але без польоту" (Czasopismo techniczne, 1910, 93-96). У запропонованій стилістиці поєдналися мотиви історизму (неокласицизму) і сецесії — ймовірно, архітектор орієнтувався на розміщений поруч будинок Торгово-промислової палати авторства Альфреда Захарієвича (просп. Шевченка, 17-19). Однак через невідомі причини ні цей, ані жоден інший проект реалізовано не було.

1913 року було затверджено невеликий проект Антонія Міснякєвича (Miśniakiewicz) на пробиття дверного прорізу на тильному фасаді та влаштування сходинок (ДАЛО 2/1/50: 57).

1933 року інженер-архітектор Тадеуш Солєцький (Tadeusz Solecki) розробив проект реконструкції будинку. 2 серпня секретар Казино Станіслав Кузінський (Stanisław Kuziński) і президент др. Северин Ленерт (SewerynLehnert) надіслали до магістрату прохання про дозвіл на проведення цієї реконструкції (ДАЛО 2/1/50:18). 20 лютого 1934 р. комісія магістрату оглянула, а 24 березня надала дозвіл на використання завершених приміщень (ДАЛО 2/1/50:28). На документах 1934 р. фігурують підписи секретаря Казино інженера Стефана Блажинського (Stefan Błażyński) та президента Яна Антонєвича (Jan Antoniewicz).

Перебудування 1933 р. зумовило певні зміни, що їх було внесено до планування споруди, зокрема змінено доступ до головної зали Казино. Якщо спочатку туди потрібно було заходити із вестибюля довгим вузьким коридором, то після перепланування вхід став більш зручним і ошатним — він прямував через майданчик головних сходів. Окрім цього, було проведено ремонт/реконструкцію каналізаційних мереж за проектом інж. Рудольфа Польта (Rudolf Polt), службових сходів, частини даху, а також пофарбовано фасад. Будівельними роботами керував будівничий Юзеф Масловський (Józef Masłowski). Приблизно у той самий час провели також заміну електропроводки (дата й автор креслень не відомі — ДАЛО 2/1/50:58-59).

У 1941 р., під час німецької окупації, в будинку розмістили офіцерське казино. Збереглися креслення 1941 та 1942 рр. без підписів, печаток чи затверджень. Серед них є поверхові плани, що відображають наміри провести ґрунтовне перепланування, зокрема було передбачено: влаштувати підвали під усією будівлею; збільшити помешкання секретаря та перенести його в підвал; значно збільшити кількість кухонних та службових приміщень кельнерів; влаштувати сцену у бальній (кабаретовій) залі й додати переодягальні для акторів та ін.  Крім цього, до наших днів дійшли деталізовані креслення столярки всіх сходів і частини внутрішніх дверей (ДАЛО 2/1/50: 55, 61, 63; ДАЛО 2/1/51). Очевидно, не всі плани було реалізовано.

У радянський час споруду займав будинок політосвіти. Ймовірно, саме в цей час було пробито вікна в колишній бальній залі (на тильному фасаді). У 1990-х рр. це приміщення використовував Народний рух та громадські організації. Від 2009 р. тут функціонує Львівська обласна універсальна наукова бібліотека.