Вул. Заклинських – цвинтар на Знесінні

ID: 1026
Цвинтар розташований на території історичного Кайзервальду при суч. вул. Заклинських. Розміщений у невеликому яру між двома схилами. Цей цвинтар заслуговує на особливу увагу, оскільки тут містяться недосліджені мистецькі пам’ятки ХІХ ст., а також історико-меморіальні поховання з Першої світової війни та Українсько-польської війни 1918–1919 рр., зокрема поховання бійців УГА, в’язнів Талергофу, активістів товариства Просвіта та Союзу Українок.

Історія

В сер. ХІХ ст., коли цей цвинтар був заснований, Знесіння не входило в межі Львова, а було окремим селом. Тоді тут існувало водночас два християнські цвинтарі. Другий був розташований поряд із церквою Вознесіння Господнього, і був давнішим. Про це свідчать і архівні матеріали, і збережена нагробна плита з напівзатертим написом з ХVІІ–ХVІІІ ст., що розміщена сьогодні на церковному подвір’ї. Незважаючи на розпорядження австрійського уряду з 1783–1784 рр. щодо заборони поховань біля церков, цей цвинтар проіснував аж до кін. ХІХ ст. Тут іноді проводилися поховання, проте частіше ховали все ж на новому цвинтарі при суч. вул. Заклинських.

Адміністративно цвинтар при вул. Заклинських належав до церкви Вознесіння Господнього – про це свідчать книги записів поховань.

Територія цвинтаря кілька разів розширювалася, зокрема, у 1912 р. та під час російської окупації Галичини у 1914–1915 рр. Як наслідок, у 1933 р. площа цвинтаря складала вже 1300 квадратних сажнів (4675,65 м2).

У радянський період були плани ліквідувати цвинтар, чого, однак, не зробили. Проте, частина поховань була усунута у 1980-х рр. при спорудженні спортивної зони Динамо для лещетарського з’їзду.

Згідно з рішенням №209 міськвиконкому від 17.05.1990 року, цвинтар взято під охорону. Стрілецька могила на цвинтарі Старого Знесіння занесена до списку пам’яток археології, історії та мистецтва Львівського облвиконкому 21.05.1991 року.

Могила стрільців УГА, які полягли на Знесінні у грудні 1918 р., розташована майже в самому кінці центральної алеї цвинтаря на Знесінні з правого боку. Тут поховано близько 30 бійців. Про бої на Знесінні у 1918 р. згадується у публікації О. Кузьми З історії одного куреня у календарі товариства Просвіта за 1926 р. В окремих могилах на цвинтарі поховані також воїни УГА – Іван Сметана та Іван Вегера.

Історично цінним похованням є також гробівець в’язнів Талергофу, зведений у стилі модерну, де поховані місцеві москвофіли. Згадки про них є в Талергофському альманасі. Також на особливу увагу заслуговують нагробки Катрі Лотоцької, голови місцевої філії Союзу Українок, Крілика – голови товариства Просвіта на Новому Знесінні та активістів – Головка, Сіяка, Лужняка, Буя, Кирилюка, Куртяка. Останній очолював Просвіту на Старому Знесінні і багато допомагав монахиням зі згромадження св. свщм. Йосафата.

В центральній частині цвинтаря при головній алеї стоять гробівці родин Лунів (Łuń), Білинських-Тарасовичів (Biliński-Tarasowicz), Яновських (Janowski), Шушкевичів (Szuszkiewicz), Свинченків (Świnczenko). У гробівці родини Лунів похований будівельний підприємець Петро Лунь.

Пов'язані історії

Архітектура

Цвинтар на Знесінні при вул. Заклинських розміщений у яру, займає невелику, прямокутну в плані територію. Могили розміщені в рядах обабіч центральної алеї.

Згідно з описом 1933 р., кладовище містилося за межами міста у незаселеній ділянці біля пагорбів Старого Знесіння на сухому піщаному ґрунті. Цвинтар був засаджений деревами, з трьох боків огороджений дубовими стовпами з колючим дротом, а з боку головного входу – дерев’яним парканом. Неподалік від входу на цвинтар стояв дерев’яний будиночок, що складався з двох кімнат, одну з яких займав грабар, а друга тимчасово була трупарнею. Поряд була розміщена невелика цвинтарна дзвіниця з одним дзвоном. У документах перевірки від 14 березня 1933 року зазначалося також: Грабар – Міхалюк Федір, 57 років. Одружений. Безробітний, повністю неграмотний (саме тому, очевидно, не було книг реєстрації – прим. авт.), працює без спеціальної винагороди, займає службове помешкання – одну кімнату, з правом користування городу площею 80 сажнів. Має випадкові заробітки з добровільних пожертв. Крім цього, зазначалося також, що, наприклад, середня кількість похоронів становила тоді 8-10 на місяць.

На цвинтарі збереглися поховання з ІІ пол. ХІХ ст., нагробки яких мають високу мистецьку вартість.

Найдавнішим зі збережених нагробком цвинтаря на Знесінні є пам’ятник Анни Кесельрінґ (Anna Kesselring) (†1867), виконаний у стилі класицизму. Ще один давній нагробок зі знищеною фігурою Матері Божої роботи скульптора Людвіка Макольондри (Makolondra), на якому можна чітко прочитати напис, стоїть на початку цвинтаря з правого боку і належить Анджею Кошулінському (Andrzej Koszuliński) (†1890). Неподалік знаходиться нагробок Теодора Чухрая (Teodor Czuchraj) (†1909) зі скульптурою Мадонни, яка виконана також скульптором Людвіком Макольондрою. Цікавий, знищений варварською рукою нагробок з різьбленою в камені фігурою ангела, що тримає хрест, стоїть за могилою стрільців УГА.

На початку цвинтаря ліворуч від центральної алеї стоїть нагробок родини Билинкевичів, виконаний у стилі модерну у майстерні скульптора Людвіка Тировича (Tyrowicz). В ньому похований парох с. Знесіння о. Анталь Билинкевич (Bilinkiewicz). На увагу заслуговує надгробок Ґжегожа Белея (Grzegorz Bełej) (†1919) з барельєфним медальйоном Матері Божої (робота скульптора Александера Заґурського (Zagurski)), який прикрашає вгорі орнамент у стилі Ар Деко.

На цвинтарі є ще кілька цікавих нагробків 1920–1930-х рр., виконаних у майстернях Александера Загурського, Тадеуша Івановича (Iwanowicz) та Людвіка Тировича.

У 1930-х рр., за ініціативою української громади Знесіння і на її кошти, на місці могили стрільців УГА зведено пам’ятник з природного каменю, увінчаний стрілецьким хрестом. Під хрестом, як тоді було прийнято для військових поховань, вмуровано гільзу від снаряда.

Персоналії

Анталь Билинкевич (Antal Bilinkiewicz) (†1933) – парох с. Знесіння, похований на цвинтарі.
Буй – активіст т-ва “Просвіта” на Новому Знесінні, похований на цвинтарі.
Головко – активіст т-ва “Просвіта” на Новому Знесінні, похований на цвинтарі.
Іван Вегера – воїн УГА, похований на цвинтарі.
Іван Сметана – воїн УГА, похований на цвинтарі.
Катря Лотоцька – голова філії “Союзу Українок”, похована на цвинтарі.
Кирилюк – активіст т-ва “Просвіта” на Новому Знесінні, похований на цвинтарі.
Крілик – голова т-ва “Просвіта” на Новому Знесінні, похований на цвинтарі.
Куртяк – очолював “Просвіту” на Старому Знесінні, похований на цвинтарі.
Лужняк – активіст т-ва “Просвіта” на Новому Знесінні, похований на цвинтарі.
Людвік Макольондра (Ludwik Makolondra) – скульптор, на цвинтарі Знесіння багато надгробків його роботи.
Людвік Тирович (Ludwik Tyrowicz) – скульптор.
Олександр Заґурський (A. Zagurski) – скульптор.
Петро Лунь (Piotr Łuń) (†1932) – будівельний підприємець, похований на цвинтарі.
Сіяк – активіст т-ва “Просвіта” на Новому Знесінні, похований на цвинтарі.
Тадеуш Іванович (T. Iwanowicz) – скульптор.
Федір Міхалюк – грабар цвинтаря на Знесінні, згідно перевірки 1933 р.

Джерела

  1. Johann Millikowski, Plan der Stadt Lemberg sammt ihren Vorstädten. 1850 Jahr. M 1:7200 (Lith. bei J. Trentsensky in Wien).
  2. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/4/1274.
  3. Талергофський альманах, 1929, Вип. 1, 85-86.
  4. Талергофський альманах, 1932, Вип. 4.
  5. О. Завадович, Роздуми, навіяні цвинтарем Старого Знесіння, Галицька брама, 1997.
  6. Т. Максим'юк, Регіональний ландшафтно-історичний парк Знесіння (Проект генерального плану розвитку), Галицька брама, 1997, №6, 11.
Автор опису – Христина Харчук
Редактор – Ольга Заречнюк
Літературний редактор – Юлія Павлишин