Пані Ірина
Мову респондента/респондентів у вибірковому транскрипті інтерв’ю відтворено без змін.
…Вулиця (В. Жуковського) в нас така цікава була... І тільки минулого року я довідалася, хто був власником будинку (№ 11 по вул. В. Жуковського), там такий розкішний будинок є. Була легенда, що двірник отримує листи від власника і той сподівається повернутися. А власником був власник кондитерської фабрики там де тепер “Світоч” розташований, “Бранка”… Дітей багато було, то були повоєнні діти. Вулиця Жуковського… Цікаве дитинство було в нас. Костел поруч. Були склади там інтендантські… Вічно там вартовий на варті, а в тому будинку поруч моя коліжанка жила… І коли склад ліквідували, то там дуже багато було, ми там все облазили, костел, підвали, піддашшя. Там різні документи, аньолки алебастові, монети. Я того додому носила тоннами. А мама все потрошки викидала…
…Холодильника не було, продукти трималося в підвалі, за маслом треба було піти в підвал, відрізати і принести… Опалювали… пічка, газові пічки… Малесенька кухня була, тому що двоповерховий будиночок…
…Батькам дали дві кімнати і там не було нічого, все робили самі, кухня, ванна… В нас була така газова пічка на дві камфорки, яка кріпилася в стіні… Там вже був в нас газ, я думаю, що вони (будинки), були вже газифіковані. Вулиця була закладена в 32 році (1932 р.), а Львів тоді вже був вже більш-менш газифікований… Вічно були проблеми з дахом тому, що дах черепичний був, дуже того ніхто вже не вмів зробити…, вічно були проблеми, там щось робили…
…Все життя щось робили, доробляли, дах вічно тік… Зберігся будинок, але трохи піднищено було, видно було, що там люди жили випадкові… Там ставили плитку на підлогу, паркет обгорілий, потім там розбиті вимикачі були… Сходи дерев’яні на другий поверх… Ну і садочок там…
Перепланування:
Зробили пізніше, бо… будинок був збудований на одну родину, там внизу коридор, дві кімнати великі, велика кухня і сходи дерев’яні на другий поверх, а на другому поверсі так само коридор з балясниками такими дві кімнати і ванна кімната велика, і маленька така ну кладовка, не кладовка… Кухні там не було і тому ванну…, і вхід у ванну був через кімнату… З частини ванни і частини кладовки зробили мацюпусіньку кухню… Потім кладовку взагалі ліквідували і трошки розширили кухню…
Вулиця В. Жуковського
Там на вулиці Жуковського це маленька вуличка і гарні будинки, по правому боці там будинки 30-х років, такі люкси. А по лівому боці, по нашому, там наріжний будинок такий цікавий, авторський архітектор, а в кінці вулиці розкішний великий будинок власника кондитерської фірми. Ну і за розповідями там три будиночки перед ним трьохповерхові побудував для своїх синів і кожна родина жила, будиночок на чотири кімнати, двохповерховий, дві кімнати внизу, кухня, на горі так само кімната, спальня і ванна кімната. Ну ясно, що після війни все це розділили…
Тепер два з тих будиночків купила родина Крип’якевичів…, вони перебудували… Там було два будиночки, абсолютно окремі, окремий вхід, дерев’яні сходи такі звивисті на другий поверх, там дві кімнати і кухня і в сусідів дві кімнати і кухня… Підвал такий цікавий був. Тоді лічильники на воду і на газ…, то все було в підвалі, навіть не знімали…, такі цікаві, великі…
…Жило багато польської інтелігенції, звичайно вони виїхали і хто заселяв ці будинки…, відповідно приїжджали. Ось я знаю, що в нас на вулиці були українці, але не було багато аж так… Переважно єврейські діти були, російські діти. В тому шикарному будинку там євреїв багато було…
…Там (по вул. В. Жуковського) багато жило таких, що займали повністю квартири… більше здається не було, той 11 був розкішний будинок… ну і жили, так, якщо згадувати, в другому номері залізничники жили…, багато було залізничників… і то не машиністи, а такої середньої ланки. В наступному будинку 6 там лікарі жили, викладачка училища професійного, відставник, інвалід і родина, не знаю чим вони займалися, може в торгівлі, така єврейська родина… У 8 там так само жили. Я так розумію, що чоловіки всі були відставниками… Таких особливо заможних не було…
Будинок № 11 на вул. В. Жуковського:
Запам’ятався той 11 будинок, там багато було цікавого… Там кухні по 20 метрів, з каміном, я була в тих поляків, вчительки, то якби передостанній поверх, типу мансарди, там нижчі стелі були, і знову така величезна кухня, білий камін на кухні, такий натуральний, і там так само вхід був у ванну, мазничку і туалет був із кухні, такого коридорчика і зі спальні…, балкон, такий вид просто на пів міста. Будинок високий і тому дуже гарно… Там дуже гарні квартири. На першому поверсі там квартира, можливо власника…, в них досі є така веранда з виходом з кімнати, така напівкругла, сходи в сад… Ну і двірник дбав за той сад…, а в неділю він завжди одягав чорний костюм у таку смужечку і кепі…, сорочку з галстуком і йшов на еподром…
В нас на вулиці жили в тому шикарному будинку (будинку № 11 по вул. В. Жуковського) на горі там три сестри польки…, була така завжди в рукавичках, капелюшку, торбинка була, підбори були…, вона була вчителька французької, викладала в школі Марії Магдалени… і вже в 25 році (1925 р.) я бачила її в списках викладачів школи…
Багато дітей… Діти були різні. Хтось бідніший, багатший, поляки були, євреї були і росіяни звичайно були, і українські були… Абсолютно не було (різниці між дітьми). Всіх нас ганяли двірники. Тому, що там хтось в сад за квітами залізеш або за якимось яблучками. Потім такі спільні набіги на Сахарова, там тепер гуртожитками забудовано, а раніше там були одноповерхові будиночки. І завжди, коли літо було, то за трояндами, то яблуками, такі набіги були…
Вулиця Сахарова є асфальтована, там лінія трамваю проходить, а в моєму дитинстві, то була звичайна ґрунтова вулиця… Там, де зараз є “Фенікс”, будинок був, зараз він добудований, там була горка, з якої на санчатах каталися і на вулиці. Тобто це було абсолютно спокійно…, безпечно. Машина там колись пройде… На “Медику” був каток, ходили. І навпроти “Медика” якраз та горка і нам вище “Феніксу” капличка була… А то якраз біля “Фенікса”, навпроти “Медика”, там, де зупиняються маршрутки на розі Горбачовського, там на горбочку була капличка, зруйнували її десь в 60-х рр…, я довго не знала, що це за капличка…, була звичайно сплюндрована, там немає і сліду, завжди там горіла свічка… А капличка, не знаю яким чином, ця дільниця не знаю яким чином пов’язана з вірменами… По-перше, капличка була вірменська, ну, не вірменська, але поставили її вірмени, звичайно вже які прийняли унію, вірмени-католики… Вона була в такому стані, що її взяли просто і знесли… Вулиця Горбачовського називалася Іссаковича, за ім’ям вірменського єпископа, так, що там щось було…
Ну раніше воно звичайно виглядало інакше, було більше вільного простору… З коліжанкою найліпше заняття було… ходили дивилися, будинки…, ну, і так орієнтувалися в місті…
…Українці в нашій дільниці жили більше до окружної, там де будиночки одно-двоповерхові будинки, де люди жили до того. Вони там і продовжували жити, а ті, що звільнилися, заселяли. І в тих будинках з українських родин, які там були, то вони напевне там і раніше жили. …Польські пам’ятаю, що жили в підвалах…, всі, кого я знаю. Тільки кілька на розі Моршинської, там такий маленький будиночок, там жили польки…
…Там з лівого боку, якщо з центру їдеш (по вул. Сахарова) все забудовано, а колись була горка і як такий обрізок. Там же глини старовинні, ми колупалися внизу на вулиці і знаходили там купа, морських… їх називають пальчики, такі ракушки…, то ж глини яких періодів… Потім там такі печери робили з глини…
…Зміни, це оці забудови, район… не можу сказати, що він дуже змінився. Єдине, що пере будинками… коли ви їдете з центру правий бік забудований великими будинками, а лівий бік переважно такі невеликі… і перед ними були квітники… То напевне вже в 70-х роках… коли будували той райком… навпроти Конотопської (вулиці)…, коли то будували, то вулицю почали розширяти…, зняли ці квітники…, акацій багато росло… В нас на вулиці (вул. Жуковського) теж акації були, тополі були…
…Були колонки водяні, на кожному кроці, на Київській, на Котляревського біля альтани… Було багато стовпчиків, трамвайних зупинок… Різні огорожі були такі солідні… дуже багато було різних деталей… Але таких змін радикальних немає.
Вілла Романа Залозецького:
Навпроти телефонної станції там ряд будинків, ну такі хрущовські будинки, то там на тому місці була вілла Романа Залозецького…, був гарний сад, а потім це все знесли…, дитсадочок був у глибині, була величезна територія…
…Роман Залозецький, професор Політехніки, нафтовик, почесний консул Великобританії… Вона була якраз на цьому місці, де оці будинки нові на зупинці…, біля телефонної станції… Там був парканчик…, виноградом обвитий, дуже гарний сад був…, перед тим були якісь залишки квітників. Буда одноповерхова…, типу мансарди була…, дерев’яний такий вершок…, над вікном там плиткою було зеленою викладено, шість плиточок, “РОМА” і по одній плитці ще з кожного боку… Така гарна зелена поливяна (не розбірливо чути) плитка і написано… Я пам’ятаю як її зносили… Це було десь в році 60 (1960 р.), десь так біля 60 (1960 р.)… Дуже гарна була вілла. Там з дерев’яними деталями різними… і за нею сад був великий…
Колишній кoмплекс фабрики Левинського:
…Було багато різних фабрик. Була фабрика ламп якихось, напівкустарна, артелі такі. Батарейки робили… Лишилася тільки труба фабрична… Ну і там, де зараз зупинка двійки (трамваю № 2), там була наскрізна вулиця на (вулицю) Єфремова. За мого часу вже не було, бо там меблева фабрика перегородила, але там на Єфремова є ще табличка з написом вулиці…
Термін “Кастелівка”:
Ніхто не знав, ніхто не користувався…
…Місто не було таким забудованим… Всі ті будинки 60-х років, то власне цей весь вільний простір, що був.
Склади… За моїх часів, за мого дитинства там були склади якихось магазинів…, вічно там були якісь скандали, бо хлопці зривали ті замки… Воно виглядало такий насип, трошки збереглося, фрагмент, будинки на (вулиці) Коновальця, там де пошта, 44, магазин, там є такий схил зелений і сходи, а то виглядала так ціла споруда – склон, насип, майданчик, з того боку насип, посередині двері, які я пам’ятаю, які ще кілька людей пам’ятають… І з другого боку так само посередині… У міжвоєнний період там збиралися будувати хіміко-технологічний факультет політехніки… Там був трудовий табір для євреїв…, їх використовували у підсобних роботах… Чи це споруда військового призначення, чи склади... Кінець 50-х – початок 60-х почали забудовувати… і будинок, де є пошта і будинок на (вулиці) Квітневій збудували якраз на цьому місці… І лишився лише один фрагмент того схилу… А це був такий чотирикутник, з усіх боків були сходи, типу зрізаної піраміди.
Автор – Галина Боднар
