Пан Ігор

Проживає у Львові на вул. Академіка Богомольця, 10 з 1980 р. Оповідач подає детальний перелік мешканців будинку № 10 на вул. Академіка Богомольця на час свого переїзду, переповідає про попередніх жителів будинку. У інтерв’ю розповідається про стан квартири і сходової клітки на момент заселення, ремонти і перепланування. З усіх будинків на вул. Академіка Богомольця оповідач згадує будинок № 15, зазначає про існування швейної фабрики на цій вулиці. Оповідач наводить свої перші враження від вул. Академіка Богомольця, подає характеристику її мешканців.

Сусіди:

Ми приїхали у цей будинок родиною у 1980 році і тут ще були декілька родин старого покоління, не ті родини, які приїхали після війни 45 (1945 р.), а ті, хто жив тут ще до війни. … Я хочу сказати про жінку, яка жила на нашому поверсі, на третьому поверсі. Поруч була така комунальна квартира, декілька родин жило. І в одній кімнаті жила старенька бабця, яка була прислугою в цьому будинку, прислужувала тим людям, які тут жили і винаймали ці квартири…

На першому поверсі жила родина, пані Надя, такі старші люди… Вони жили ще з передвоєнних часів. У них було своє розуміння і свій уклад… Старий двірник був… він якось так більш-менш доглядав ту дорогу і що від нього залежало, то він старався робити, такий був надзвичайно порядний чоловік, старої школи. Пані Надя, яка співала в хорі на вул. Руській, її чоловік був надзвичайно цікавий. Звичайний собі швець, але з таким надзвичайно інтелігентним виглядом, борідкою. І особливістю їхньою було те, що в цьому будинку абсолютно був газ, він не признавав газ і тримав собі спеціально дрова і палив собі дровами, і вважав, що це здоровіше. Він десь в 83 році (1983 р.) помер… Крім цієї людини тут були люди різних національностей і з різних регіонів. Наприклад, над нами жила родина з Ленінграду…, це були старші люди… Поруч поверхом вище жила родина… Ще над нами поверхом вище жила стара пані…, ще теж з передвоєнних часів… На нашому поверсі жили люди зі Східної України, батько і син… Поруч родина Хім’яків, дуже гарна родина, вони приїхали після війни і зараз ще є… На другому поверсі жив чоловік, я не знаю звідки він був, але мав справу з судовою справою, працював в прокуратурі, я ще його застав. Але це все люди, які ще після війни… Поруч квартира теж була. Вже в мої, в 80-х роках, вони виїхали, дуже гарна родина була, але мені здається, що це були євреї. А на першому поверсі жив зі Східної України такий… це чоловік, який був військовий, під час війни був льотчиком… Таке враження, що ці люди жили тут тимчасово…

Попередні мешканці:

…На цьому поверсі жив головний суддя міста Львова, а пізніше тут жив директор опери львівської… На превеликий жаль прізвища назвати я не можу… Я не думаю, що це був хтось з тих директорів, які залишили слід в історії львівської культури… Це була одна квартира, він займав увесь поверх. І в цій кімнаті з ліва був його кабінет.

Опис будинку і квартири на момент переїзду. Перепланування. Ремонт. Двір:

Тут на стінах дуже цікаво було, такі спеціальні пристрої…, такі гачки для килимів напевне, для картин. Ще я застав в цьому будинку вітражі на верхніх кватирках вікна відділеннях, такі старі. Дуже шкодую, що я їх замінив, але це було дуже цікаво. Але крім того в цьому будинку збережено все – віконні рами, це оформлення, все збережено, так як було. Натомість сам поверх він вже перебудований, тому що тут були двері (з правої сторони в першій кімнаті) і все це було, весь поверх був між собою поєднаний. Крім того в будинку був спеціальний пристрій в дворі до кожної квартири, за допомогою якого транспортували їжу, вуголь, яким опалювали, а також інші речі, які піднімали спеціальними пристроями… Сходова клітка, якщо Ви побачите, там теж є спеціальні пристрої і на самих сходах був килим. Так, що двір був виложений спеціальною плиткою. Зараз цієї плитки немає, ми замінили її на іншу, бо вона була вже непригодна, але все це дуже було так вимощено в стилі саме цього будинку і цієї плитки, яка є в коридорі на підлозі на сходовій клітці, площадках, така сама приблизно плитка була вимощена в дворі. Крім того цей будинок мав ще, як кажуть, чорний вхід, ще один вхід. Де теж можна було носити або транспортувати якісь речі. Через парадний вхід це нічого не робилося. Ну про цей будинок можу сказати, що він ще… після 18 року (1918 р.), перед війною був добудований четвертий поверх. Це зовсім інше розміщення квартир. Тому, що … перший – це був партер…, тому квартири в нас починаються (нумерувати) з другого поверху, перша, друга, третя, четверта і якраз п’ята і шоста, там навіть сьома, здається, п’ята і шоста, там зовсім інше розміщення, планування…

Враження від будинку (на момент заселення в 1980 р.):

Як на мене цей будинок був вже у такому занедбаному стані. Ремонтів не робилося. Тут жили люди, не хочу їх ображати, але вони не дбали за помешкання… Вхідні двері були не в порядку, погано закривалися, та їх зрештою ніхто і не закривав. Вікна, ці шиби були порозбивані, двірники, на превеликий жаль, їх перед святами так, як-небудь малювали і та фарба по стінах розтріскана. Сходова клітка погано прибиралася. Двір – половина плитки було знищено. В підвалі було повно щурів. Тобто я не можу сказати, що цей будинок мене якось привабив. І самі квартири, багато тріщин було, не доглянутих, в кожній кімнаті жила якась інша сім’я. Тут жила одна сім’я, там жила інша сім’я, поруч (квартира справа) одна сім’я, друга, третя, четверта. Чотири сім’ї в спільному коридорі… Там (квартира справа) була комунальна квартира, а тут жило дві сім’ї… В той час не було такої тенденції і бажання привести будинок до якогось належного стану… якась різна публіка тут жила…

Будинки на вулиці:

Будинок навпроти (будинок № 15) є абсолютно такий, як наш, тільки він має три поверхи. Він не добудований. Абсолютно архітектура одинакова… Абсолютно ідентичні будинки, тільки іншим боком вони поставлені. Недавно приїжджав сюди із Швеції, за походженням поляк, думаю років п’ятдесят, приїхав спеціально подивитися на цей будинок… Це будинок фактично їхній родовий і його дід побудував цей будинок. Я думаю, що він був побудований десь на початку ХХ століття. Тобто я дати не знаю…, але знаю що цей будинок будувався приватний і знаю, що це є австрійська забудова…

Про цю вулицю я знаю, що з лівого боку до війни була швейна фабрика. Про це мені сказав… Це тільки так з переказів. Про це мені сказав один знайомий, син батько якого працював на Богомольця на швейній фабриці…

Мешканці вулиці:

Про цю вулицю можу сказати таку її особливість, що і зараз мешкає і тоді мешкало достатньо багато людей мистецтва. Наприклад. В цьому 15 будинку народився Юрій Олексійович Луців, лауреат державної премії, видатний диригент, професор, викладач музичної академії, зараз він уже старший… В будинку шостому, де зараз Інститут знаходиться, мешкав Володимир Щесюк, його дружина, люди теж мистецтва, він зараз в Детройті, керує симфонічним оркестром… Будинок перший, як йдемо на вулицю зліва мешкає видатна, на мою думку, Етелла Чуприк, навпроти – диригент нашої львівської опери Мирон Йосипович, теж дуже яскрава особистість. В нашому будинку мешкав на першому поверсі художник Салій (Теодозій Салій)… А зараз над нами мешкає художник і також викладач Академії мистецтв Маркович, Костянтин Маркович…

Багато людей на вулиці змінилися. Частина з них виїхала, частина померла, а частина продала…

Враження від вулиці:

Ця вулиця в свій час вразила мене своїм розміщенням… Я колись проходив цією вулицею, ми ще тут не мешкали і я ніколи не думав, що мешкатиму на цій вулиці, але… саме оцей рукав і ця липа, вона мене настільки вразила. Мені цей куточок дуже сподобався. І потім всі двері будинків…, вони мене просто зачарували і, можливо, є якась доля… Якби її (липи) не було, то було б якось пусто. А ця липа, вона, як наречена, цвіте, красуня така… Подобається мені ця вулиця тому. Що вона в центрі, і невелика, і ці будинки. Така затишна, спокійна…