1903 року на живописній вуличці біля підніжжя Святоюрської гори засновано лікарню для усіх мешканців Львова й Галичини, незалежно від їхніх віросповідання та національності. Її засновником та покровителем був митрополит Андрей Шептицький, який виділив ділянку з володінь василіянського монастиря Св. Юра. Спочатку лічниця розміщувалася у невеликому одноповерховому будинку на сім кімнат. Оскільки лікування тут було безкоштовним, сюди зверталося чимало хворих. Відтак старої будівлі було недостатньо, й у 1930-х рр. виник задум спорудження нового будинку, який би вмістив 100 ліжок.

Перший проект лічниці виконав у 1928-1929 рр. архітектор Євген Нагірний.  Автором остаточного проекту та керівником будівництва у 1930-1937 рр. був Олександр Пежанський. Корпус чотириповерховий, скромних форм, без декорацій; мурований з цегли та отинькований, вкритий трисхилим дахом. Головний вхід закцентовано характерним для функціоналізму порталом з виступаючими пілонами та дашком зверху.

Спорудження лічниці відбувалося коштом Митрополита Андрея Шептицького, української громади Львова та українців з Америки, які передали 50 тисяч доларів. Будівництво було тривалим через нестачу грошей та численні зміни у проекті під час затверджень у радах міста та воєводства. Після відкриття інституцію утримували завдяки членським внескам, доброчинності та субсидіям Крайового сейму і міської ради Львова.

Після урочистого відкриття лікарню запропонували назвати "Український шпиталь "Народна лічниця" імени Митрополита А. Шептицького". Тут було три відділення: внутрішніх хвороб, хірургічне та гінекологічне. Крім постійних працівників, у закладі відбували практику молоді лікарі, які готувалися до роботи у провінції. За будинком був великий сад, що належав греко-католицькій митрополії.

У радянський час тут функціонувала 3-тя міська лікарня, яку дещо розбудували в 1985 р. У період Незалежності лічниці повернули статус і давню назву.